Юрій Бедрик для #ПроЧитання: «Вміти читати взагалі і вміти читати конкретний твір – то зовсім різні речі!»

Сьогодні видавництво Легенда і Національний музей літератури України запрошують книголюбів на творчий вечір Юрія Бедрика до його 50-річчя, який відбудеться о 16:00 у приміщенні музею. Ми щиро вітаємо поета, перекладача та головного редактора видавництва Легенда й пропонуємо вам дізнатися усе #ПроЧитання.


Бути головним редактором видавництва, яке друкує сучасних вітчизняних авторів, до того ж їхні нові, не публіковані раніше твори, страшенно цікаво. Більшість із нас за інерцією розглядає явища своєї літератури крізь призму чужих. Тож цій більшості, звичайно, видається, що цікавіше працювати із «зарубіжкою». Мені – навпаки. Бо ж саме новостворені тексти є великим простором для інтуїції. Одна річ – знати, що в тебе в руках бестселер, якому судилася безліч перевидань, коли половина цих перевидань уже позаду. Зовсім інша – відчувати, що ти перший чи другий читач бестселера. Що всі перевидання своєю та іноземними мовами чи навіть екранізації попереду. Це потребує великої відповідальності – відчути потрібний артефакт.


Розкажіть про три останні найцікавіші прочитані книжки.

Так сталося, що дві з них існують наразі лише в рукописах. Хоча вони теж обов’язково набудуть паперового вигляду. Це дитяча повість «Зюзя» Сергія Куцана, яку я мав приємність прочитати цього літа, працюючи в журі конкурсу «Напишіть про мене книжку». Цей конкурс, заснований видавництвом Фонтан казок, існує вже три роки. За неї поставили найвищий бал усі судді без винятку. Не переповідатиму сюжетних ліній «Зюзі» – скажу лишень, що це той рідкісний твір, у якому практично немає неяскравих персонажів.

Інша чудово написана, з вельми несподіваними поворотами, «багатоповерхова» річ – це містично-реалістичний роман «Світи суміжні» Роксолани Сьоми. Його саме починаємо готувати до друку в Легенді.

Третя книжка з тих, що найбільше припали до вподоби останнім часом, – «Бути письменником» – щоденники й листи Григора Тютюнника.


Читати: Підсумки року видавництв. Яким був 2017 рік для Фонтану казок


Де, коли і як ви читаєте?

Легше сказати, де й коли цього не роблю. А щодо «як»? Дитячі книжки (чи рукописи), коли відчуваю, що вони добрі, намагаюся читати з дітьми разом.


Які книжки вам більше до вподоби – електронні чи паперові?

Якщо мова про готову книжкову продукцію – паперові, якщо про рукописи – електронні.


Чи є у вас певна система для читання? (наприклад, зранку тільки нон-фікшн, або не менш як 50 сторінок на день тощо)

Немає. Але в ідеалі намагаюся не читати подібне вряд. Задля справедливішої оцінки. Якщо ти плутатимеш згодом персонажів чи події двох книжок, прочитаних одна за одною, винен будеш ти, а якщо зробиш між ними достатній часовий проміжок – автор.


У вас є домашня бібліотека? Скільки у ній книжок?

Звичайно. Точного підрахунку не вів, але кількасот.


У чию б домашню бібліотеку вам було б цікаво зазирнути, і чому?

Як і більшості українців – Ярослава Мудрого 🙂


Читати: Дід Свирид: В українській літературі простежується ціла еволюція Свиридів, які з’являються тоді, коли в них виникає потреба


Розкажіть про декілька книжок, які стали ключовими у вашому житті, які щось змінили?

Можливо, банально звучить, але насамперед це «Іліада». Вона відкрила мені очі на той факт, що вміти читати взагалі і вміти читати конкретний твір – то зовсім різні речі. А ще «Моральні листи до Луцилія» Сенеки, прочитавши які, важко позбутися звички їх цитувати. Із вітчизняних творів – повість Агатангела Кримського «Андрій Лаговський», завдяки якій іще в радянські роки зрозумів: українська література – це щось інше, ніж те, за що її видають. А ще поеми та вірші Євгена Плужника, які змусили вибудувати нову шкалу оцінки української поезії. Лірика Болеслава Лесьмяна, яка подібним чином перевернула колись моє уявлення про польську поезію ХХ століття. Тут проблематично вкластися в декілька…


Ви любили читати в дитинстві? Яка книжка була найулюбленішою?

Найулюбленіших книжок у дитинстві теж було задосить. «Якось у чужому лісі» Ярослава Стельмаха, «Пригоди капітана Небрехи» Юрія Ячейкіна, «Балакучий згорток» Джеральда Даррелла, казки та оповідання Марселя Еме. «Маленький принц» де Сент-Екзюпері, «Загублений світ» Конан Дойла… Та й це ще не всі 🙂


Яку із книг востаннє радили другу чи знайомому? І чому?

«Сім нескладух Говорухи» Саші Кочубей. Тому що радив для дитини й тому що це неймовірно позитивна книжка.


Читати: Кругообіг шкарпеток в природі та інші нескладухи Андрія Говорухи


Топ-5 книжок на усі випадки життя:

Ну, якщо вже справді на всі випадки життя, то Біблія в перекладі Івана Огієнка, Біблія в перекладі Івана Хоменка і ще три чиїсь переклади Біблії 🙂


Читати: Тетяна Стус для #ПроЧитання: «Не читайте макулатури. Потім так шкода витраченого часу»

Читати: Наталя Якубчак для #ПроЧитання: «Переклала чотири дитячі книжки з німецької – і всі про зайчиків!»

(Visited 228 times, 11 visits today)
Yakaboo
Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)