Роман відомого французького письменника Марка Леві «Викрадач тіней», український переклад якого нещодавно поповнив серію #YoungAdult видавництва «Рідна мова», заінтригував і назвою, і обкладинкою. Під нею могло ховатися що завгодно – від романтичної містики до підліткової драми. У підсумку виявилося, що в цьому романі є всього потроху, але найбільше – прагнення дарувати і приймати любов.
Марк Леві: від стартапів до бестселерів
Якщо прослідкувати до-письменницьку кар’єру Марка Леві, то можна стверджувати, що він був стартапером ще до того, як це стало мейнстрімом. Почавши з роботи у «Червоному хресті» в Парижі, Леві у середині 1980-х років створив декілька фірм, які займалися комп’ютерною графікою, а також успішну компанію з дизайну приміщень і розробки архітектурних проектів, серед клієнтів якої значилися «Кока-Кола», «Пер’є», «Евіан» та інші солідні корпорації. Писати він почав досить пізно, ближче до сорока. І вже перший написаний роман за лічені дні знайшов видавця, а згодом став бестселером і був успішно екранізований під назвою «Між небом і землею».
Фото: France Today
І хоч романи Марка Леві розходяться мільйонними тиражами, сам автор скромно називає себе не письменником, а «оповідачем казок».
Хлопчик, якому тіні розповідали секрети
Він був одним із тих тихих хлопчиків, які, перейшовши до нової школи, одразу переходять у «нижчу касту». Одразу надбав собі ворога – міцного і зухвалого однокласника Маркеса, неформального лідера класу, який збирався стати старостою і підбивав клинці до красуні Елізабет, котра подобалася і головному герою.
Та вийшло так, що наш герой не лише зумів проявити себе героєм на очах у всієї школи і вибитися в лідери, а й здобути прихильність однокласниці і нарешті знайти справжнього друга. І допомогли йому у цьому тіні.
Якось хлопчик виявив, що знає (відчуває) про інших людей речі, які не мав би знати. А потім відкрив у собі здатність «красти» чужі тіні – вони просто прилипали йому до ніг. І розмовляли з ним при світлі місяця, розказуючи чужі таємниці. Такий «дар» хлопчику не сподобався. Більше того – налякав. І замість того, щоб підслуховувати чужі секрети направо і наліво, хлопчик ставиться до цього вміння вкрай обережно і не зловживає ним – ні в дитинстві, ні у дорослому віці. Але намагається почуту від тіней інформацію використати їхнім власникам на добро.
Книга розповідає не лише про дитинство хлопчика. Попрощавшись із ним у середній школі, ми зустрічаємо його уже дорослим лікарем-інтерном. Чутливий до чужих потреб і тривог, він допомагає другові здійснити мрію дитинства, лікує хворих, яких не можуть порятувати досвідченіші колеги. Але ні дивний дар, ні чуйне серце не допомагають йому налагодити стосунки із коханою дівчиною. Аж поки він не усвідомлює, кого насправді він любив увесь цей час.
Покинуті діти, покинуті мрії, покинута любов
Ці невеселі теми, як низькі протяжні звуки віолончелі, звучать крізь увесь текст. Головного героя в дитинстві покидає тато. Тобто тато іде з сім’ї, але хлопчик довгий час мучиться почуттям провини, впевнений, що це сталося через те, що він був «поганим сином». А коли розуміє, що він не винен, все одно страждає від того, що тато повністю зник із його життя. Аж поки через багато років не відкриває справжню причини того, чому так склалося, – але це вже інше питання.
Його друг Люк в дитинстві хотів бути лікарем. Але нестача грошей і необхідність переймати сімейний пекарський бізнес примушують хлопця лишитися вдома. Натомість лікарем стає наш герой, і його дещо мучить відчуття провини за те, що «украв» мрію в друга. Дарма що Люк випікає фантастичне печиво і найсмачніші булочки, тіні нашіптують, що треба йому дати шанс. Але чи скористається ним син пекаря, чи стане медиком, а чи повернеться до того, що знає і любить з дитинства – це інше питання.
Коли наш герой був підлітком, разом з матір’ю він поїхав у приморське містечко, і там познайомився з дивовижною дівчиною. Клеа вміла писати по небу послання повітряним змієм, її сміх звучав, як музика віолончелі. А ще вона була глухоніма. Останнє не завадило її покохати. А тінь зізналася, що насправді дівчина може і чути, і говорити. Але відкрити це у собі вона змогла значно пізніше. А поки у маленькому маяку Клеа і хлопчик дали одне одному обітницю – щоліта зустрічатися тут. От тільки він обіцянку не виконав, а вона, втомившись почуватися покинутою, перестала приїжджати. Скільки років знадобиться юнакові для того, аби таки приїхати в містечко, знайти маяк, і лист від дівчини, і її саму – це теж інше питання.
Відповіді на всі ці питання ви, звісно, знайдете у тексті. Але залишається іще одне.
Чому я не називаю головного героя на ім’я?
Дивно, але, читаючи цей роман, я якось зовсім не зауважила, як його звати. А коли взялася писати про нього і гортала сторінки книги, вони не підказали мені відповідь. Скидається на те, що хлопець – теж трохи немов тінь. Вона допомагає увиразнити певні речі, а інші – приховати. Але завжди лишається трохи анонімною, трохи безіменною.
Для кого
Любителям легкої, романтичної і нестрашної містики; тим, хто перебуває у пошуку покликання чи любові; фанатам серії #YoungAdult і поціновувачам творчості Марка Леві.
Пряма мова
«Дорослі завжди кажуть, що дитиною бути чудово, але запевняю вас, що бувають такі дні, як минула субота, коли дитиною бути просто нестерпно»
«Кохання, як тінь, – хтось наступить – і забере з собою. Можливо, коханню вадить надлишок світла, а може, навпаки, без світла тінь кохання тьмяніє і, зрештою, зникає».
«Хіба можна забути жінку, яка пише тобі за допомогою повітряного змія…?»
Схожі книги
«Где ты?» Марк Леві, «Коли Марні була поруч» Джоан Робінсон, «Світ очима кота Боба» Джеймс Боуен.
266 thoughts on “Розмови з тінню”