«Витончене мистецтво забивати на все»: 25 думок з книги Марка Менсона

«Витончене мистецтво забивати на все»: 25 думок з книги Марка Менсона

Я вірю книгам. Вони можуть змотивувати, надихнути, навчити і підштовхнути до змін в житті. Побачивши «Витончене мистецтво забивати на все» Марка Менсона я не змогла пройти повз, бо пофігізм — це те, чого мені найбільше не вистачає.

Мода диктує нам позитивне мислення: тисячі книг про шкоду негативних емоцій, маса тренінгів та курсів – як же навчитися думати в позитивному ключі, придушення і заперечення злості, роздратування і втома. Не ний, посміхайся і думай тільки про хороше. Шукай позитив в будь-якій ситуації. Працюй над собою – виснажливо і цілодобово. Чи правильно це? Чи не впадаємо ми в крайності в гонитві за “вічним щастям”? Цьому і присвячена книга Марка Менсона.

Єдиний нюанс — навряд чи ви навчитеся по-справжньому “плювати” і “забивати”, бо «Витончене мистецтво забивати на все» зосереджено на зворотньому.

А саме:

Негативні емоції — перешкода чи необхідність?

«Бажання мати більше позитивного досвіду саме по собі — негативний досвід. І, парадоксально, прийняття власного негативного досвіду — позитивний досвід»

«Усі справді важливі речі в житті досягаються через проживання пов’язаного з ними негативного досвіду»

«Ми страждаємо з тієї простої причини, що страждання корисне з погляду біології. Страждання — це секретний агент від природи, який надихає нас щось змінювати. Ми еволюціонували, постійно живучи з деякою невдоволеністю й непевністю, бо саме помірно невдоволена й непевна істота робитиме найбільше рухів для виживання. Ми закодовані на те, аби бути весь час невдоволеними тим, що маємо, і задовольнятися тільки тим, чого в нас немає. Це постійне невдоволення змушувало наш вид боротися і прагнути, будувати і завойовувати. Тому — ні, наш біль і убогість — це не глюки еволюції, це її складники.»

«Заперечення негативних емоцій призводить зрештою до переживання їх глибше і довше, а то й до емоційного розладу. Бути постійно позитивним — це форма втечі, а не розв’язання життєвих проблем. І ці проблеми, до речі, якщо ви оберете правильні цінності та стратегії, мають вас зміцнювати й мотивувати»

Щастя — в проблемах?

«Щастя приходить тоді, коли проблеми розв’язуєш. Ключове слово тут — «розв’язуєш». Якщо ви уникаєте проблем або відчуваєте, що у вас проблем немає, ви стаєте нещасними. Якщо ви відчуваєте, що у вас проблеми, яких ви не можете розв’язати, то також стаєте нещасними. Секретний складник — це розв’язання проблем, а не їхня відсутність»

«Цю таблетку важко проковтнути. Нам хочеться вірити, що існує стан первинного щастя, і його можна досягнути. Нам хочеться вірити, що можна позбутися всіх страждань раз і назавжди. Нам хочеться вірити, що можна постійно відчувати задоволення від життя.

Але це неможливо»

«Заперечення. Дехто заперечує, що в нього взагалі є пробле- ми. І через це заперечення реальності їм доводиться весь час обма- нювати себе або відволікатися від реальності. Так вони можуть на короткий час відчути себе краще. Але загалом життя сповнюється непевності, неврозів й емоційних притлумлень.

Свідомість жертви. Дехто воліє вважати, що він сам нічого не може вдіяти, аби розв’язати власні проблеми, навіть якщо насправ- ді може. Жертви намагаються звинуватити у своїх проблемах інших людей або обставини. Так вони можуть на короткий час відчути»

«Щастя — це постійна робота, бо розв’язувати проблеми — це постійна робота. Розв’язання проблем нинішніх стане підвалиною для проблем завтрашніх і так далі. Справжнє щастя приходить тоді, коли ви маєте проблеми, які вам подобається мати і подобається розв’язувати.

Бувають проблеми прості: їсти смачну їжу, подорожувати в якесь нове місце, перемогти в новій комп’ютерній грі, яку ви нещодавно завантажили. Бувають проблеми абстрактні й складні: відновити стосунки з мамою, знайти роботу, яка вам буде подобатися, подружитися з гарними людьми. Хай би якими були ваші проблеми, шлях один: вирішуйте їх і будьте щасливими»

Упевненість в собі — це погано?

«Значно корисніше — вважати, що ви не такий уже й розумний і багато чого не знаєте. Завдяки цьому вам вдасться уникнути залежності від забобонів і нічим не підкріплених переконань. Натомість легше буде вчитися й розвиватися»

«Люди здебільшого бояться прийняти думку про власну посередність. Вони вважають, що тоді не зможуть нічого досягнути, не зможуть удосконалюватися, їхнє життя буде нічого не вартим»

«Але можна повернути все навспак: що більше ви звикаєте бути невпевненим і нічого не знати, то комфортніше почуватиметеся, знаючи, чого ви не знаєте.

Невпевненість не дає нам судити інших, забирає непотрібні стереотипи й упередження щодо людей, яких ми бачимо на екрані телевізора, в офісі, на вулиці. Непевність пом’якшує наші судження про самих себе. Ми не знаємо, любить нас хтось чи ні, не знаємо, привабливі ми чи ні, не знаємо, наскільки успішними могли б стати. Єдиний спосіб здобути ці речі — бути невпевненим щодо них і бути відкритим до віднайдення їх через досвід»

«Невпевненість — це джерело прогресу й зростання. Як каже старовинне прислів’я, людина, яка вважає, що знає все, нічому не навчиться. Неможливо чомусь навчитися, якщо спочатку не усві- домити, що чогось не знаєш. Що більше ми визнаємо, що чогось не знаємо, то більше нагод отримуємо для навчання»

«Моя порада: не будьте особливими, не будьте унікальними. Змініть свою стратегію, і дивіться на речі приземлено й широко. Не оцінюйте себе як майбутню зірку або невизнаного генія. Не оцінюйте себе як жертву чи недолугу помилку. Визначайте себе в більш приземлених координатах: як студента, як партнера, як друга, як автора»

Узяти відповідальність на себе

«Так само, мені здається, буває і в житті. Нам усім роздають карти. Декому трапляються кращі, ніж іншим. Легко звинувачувати карти і бути переконаним, що нас просто обійшла доля, але реальна гра будується на тому, який вибір ми зробимо зі своїми картами на руках, на які ризики вирішимо піти, з якими наслідками оберемо жити. Люди, які послідовно роблять найкращий вибір у різних ситуаціях, зрештою в покері вириваються вперед. У житті теж. І не обов’язково ці люди мають найкращі карти»

«Усі ми з радістю беремо на себе відповідальність за успіх і щастя. Дідько, та ми часто готові вигризати зубами відповідальність за успіх і щастя! Але відповідальність за наші проблеми значно важливіша, бо вона вчить. І наше життя стає кращим. Просто звинувачувати інших — тільки завдавати болю самому собі»

«Що більше відповідальності ми беремо на себе у власному житті, то більше влади маємо над ним. Відповідно, узяти відповідальність за власні проблеми означає зробити перший крок до їх вирішення»

«Проблем нам не уникнути, але значення проблем ми обираємо самі. Ми можемо контролювати, що наші проблеми означають для нас, обираючи, як про них думати, обираючи стандарти, за якими оцінювати їх»

«Це просте розуміння, з якого виростає наше самовдосконалення і розвиток. Розуміння, що ми особисто відповідаємо за все, що трапляється в нашому житті, незалежно від зовнішніх обставин»

Визначити цінності

«Навчіться витримувати біль, який обрали. Коли обираєте нову цінність, ви обираєте ввести у власне життя нову форму болю. Вдихніть його аромат. Насолодіться його смаком. Прийміть його з радістю. А потім дійте попри цей біль» 

« Поки ми не змінимо думки про самих себе, поки не змінимо уявлення про те, ким ми є, а ким не є, ми не подолаємо власної тривоги. Не змінимося»

«Ми не користуємося гарними й важливими нагодами, бо вони загрожують нам зміною уявлення про себе й думки про самих себе. Вони загрожують цінностям, які ми обрали і згідно з якими навчилися жити»

«Наші цінності недосконалі й неповні. Але якщо ми почнемо вважати, що вони досконалі й повні, то станемо справжніми догматами, які плекають власну «особливість» і уникають відповідальності»

«Не існує правильної догми чи досконалої ідеології. Є тільки те, що, за вашим досвідом, правильне для вас. Та і цей досвід не є чимось істинним. А оскільки ви і я — та й загалом усі люди — маємо різні потреби, різні особисті історії й життєві обставини, то зреш- тою доходимо різних «правильних» відповідей на питання, який сенс нашого життя і як його потрібно проживати»

«Смерть — це погано, але її не уникнути. Ми не мусимо цуратися цього розуміння, навпаки, маємо щосили намагатися змиритися з ним. Бо якщо настане час, коли ми змо- жемо змиритися з власною смертністю — джерелом жаху, підста- вою тривоги, яка рухає наші порожні життєві амбіції — то зможемо вільніше обирати власні цінності, покинувши безголову погоню за безсмертям і не потрапляючи в пастку небезпечних догм»

«Важливо усвідомити реальність власної смертності. Це усвідомлення змиває всі хрінові, минущі, штучні цінності в житті»

Ирина Юрченко
Книжный инста блогер, основательница проекта Chitachi, фотограф и мама. Читаю практически всё, что попадется под руку: от сильно классики до детских картонных книжечек. Фанатею от Толстого и Кинга, не могу пройти мимо литературы о войне, плачу над “Отверженными” и жду письмо из Хогвартса. Мечтатель, верю в то, что книга может изменить жизнь. К лучшему конечно же!:)
https://www.instagram.com/irinyurch/

10 thoughts on “«Витончене мистецтво забивати на все»: 25 думок з книги Марка Менсона

    Залишити відповідь