Юлія Лактіонова – директорка молодого видавництва Nebo BookLab Publishing, куратор проектів у Nebo Art Gallery та авторка дитячих книг: «Маєчка» (2015), «Перше мереживо Стефанії» (2016), «Портрет малої Олі» (2016), «Розшукується Зіна» (2017), «Що таке відпустка?» (2017).
Читати: Які книжки видають молоді видавництва. Частина друга
Оскільки рубрика ПроЧитання – то логічним буде перше питання: Які книги зараз у Вас в процесі читання?
Остання книжка, яку щойно прочитала була «Ведьмочка. Приключения в лесу Террагрис». У процесі читання у мене наразі кілька книжок: «На пределе» («Пекельний тиждень. Сім днів на повну силу») Еріка Ларссена та «Історія мистецтва» Ернста Гомбріха. Праця Гомбріха та «Введение в историческое изучение искусства» Бориса Віппера – мої книги усіх часів, якщо можна так сказати. Перечитую деякі розділи для настрою та за потреби.
Ви завжди читаєте декілька книжок одночасно?
Якось останнім часом так складається, що читаю декілька одночасно. При чому, суміш може виглядати дуже дивно: починаючи від моїх улюблених книг з історії мистецтва або сучасного ціноутворення й закінчуючи книжками для маленьких дітей у стилі Бенджі Девіса. Вважаю, що кожна книжка потрапляє мені до рук не випадково і виконує певну місію.
Чи маєте якусь систему читання?
Раніше у мене були такі ритуали – щодня розділ і таким чином могла «подужати» багато. Але зараз таку систему налаштувати не вдається. Завдяки донечці читання перед сном – спочатку дитячих книжок, а вже потім для себе – стало однією із постійних звичок. На вихідних люблю довго читати у ліжку, особливо, коли усі домашні думають, що я досі сплю.
Чи маєте ще якісь правила для комфортного читання?
Чашка чаю і спокій – це коли читаю для насолоди, а от коли редагую книгу, то доводиться зосереджуватись за будь-яких умов. Допомагає музика. Також люблю паперові книжки, нічого не можу із собою вдіяти. Читання з екрану – не моє.
Скільки книг налічує ваша домашня бібліотека? Якими виданнями найбільше пишаєтеся?
Не знаю, я серед них живу і не лічила, якщо чесно. Коли переїздила останній раз – головною умовою для вибору помешкання була наявність книжкової шафи. Моєю гордістю є видання з історії мистецтва. Багато з них купувала у букіністів, полювала на ці книги по кілька місяців, витрачаючи практично усе, що заробляла, і тому пам’ятаю як кожна втрапила у мою бібліотеку. А також у мене багато дитячих книжок. Готова віддавати речі, але не книги. Навіть дитячі. Тому сезонне звільнення шафи на книжковій поличці закінчується перекладанням та зміною місця, а не «виселенням», як правило ?
До речі, як ставитеся до закладок? Чи користуєтеся ними?
Я люблю закладки. Завжди ними користуюся. Найкращі мабуть наші з віршами з «Галереї чуття». Натхненні такі закладки і вірші легко запам’ятовуються. Загинати сторінки не люблю. Я у цьому сенсі консерватор – найгіршим, що можу уявити це згинати сторінки, або записувати у книжці ручкою. Максимум олівцем.
Якою була улюблена книга у дитинстві?
Улюбленими у дитинстві були енциклопедії, які виписувала моя мама. Там були короткі статті на різні теми, багато інформації про тварин. Є багато фотографій моїх дитячих з книжками ? Ще любила збірку східних казок. Це була така ошатна книга із шкіряним корінцем та жовтими сторінками з чорно-білими ілюстраціями. Не пам’ятаю зараз ці історії, але пам’ятаю, що постійно цю книгу перечитувала. У книжці було багато історій про героїв із магічними атрибутами та надздібностями. Потім навіть намагалась писати свої власні казки. Дуже смішно зараз їх перечитувати. Коли була зовсім малою любила «Украдене сонце» Чуковського і «Плутанину» – пам’ятаю ці книжки вдома. Вони досі збереглися. Також однією з улюблених була книга «Донька Петра Великого», величезна синя книжка про Катерину II. Не знаю як вона взагалі втрапила мені до рук. З дитинства любила книги про історичних осіб та усякі чарівні речі.
Коли прийшло рішення стати дитячою письменницею?
Коли почала викладати дітям історію мистецтва і у нашій Nebo Art Gallery ми організували магазин із дитячими книжками. Не знаю. У мене не було амбіцій щодо письменства. Я працювала журналістом у кількох виданнях, але не писала для дітей. Хоча нещодавно у батьків віднайшла збірку казок, яку робила у дитинстві, і ще свої записи. Я про це вже розповідала в інших інтерв’ю: коли мені було 26, здається, я написала собі план, що маю зробити до свого 30-річчя. Одним із пунктів було створити книжку. Тоді я мріяла про історію мистецтва для дітей. А вийшла прекрасна «Маєчка». Про запис я забула і знайшла його пізніше, коли вже вийшла книга. І таким чином тепер знаю, що усе, що собі плануєш і чітко формулюєш – трапляється. Тож варто записувати свої мрії! Не полишаю мрію про видання історії мистецтва для дітей і, сподіваюсь, зможу її реалізувати ?
Що для Вас головне у тих історіях, які розповідаєте зовсім юним читачам?
Любов, добро, настрій. Хочу, щоб діти вірили в дива і нічого не боялись! Але це в такій легкій формі, без повчань і занудства. Насправді, кожна з моїх історій, навіть малесенькі, несуть у собі послання, що усе можливо! І, що навколо багато цікавого і ніколи не знаєш, що трапиться вже наступної секунди!
Що надихає?
Любов. У глобальному сенсі. Довго можу мучитись над ідеєю, але все приходить в один момент. І тоді книга швидко йде і отримуєш насолоду від того, що, нарешті, вийшло. Життя. Все, що зі мною відбувається у сторінках моїх маленьких історій. Там і спогади з мого власного дитинства, діти моїх близьких друзів, різні ситуації. Мій редактор, яка ще є моєю найкращою подругою постійно кепкує з цього приводу.
Ви директор видавництва, яка основна концепція вашого видавництва? Яка його головна ідея і чому?
Основна концепція видавництва Nebo BookLab Publishing – це створення якісних книжок про мистецтво для дітей та дорослих. Але головне навіть не книжки про мистецтво, а мистецьке створення, якщо можна так висловитись. Ми долучаємо до праці талановитих ілюстраторів, вже визнаних художників. Експериментуємо з форматами та стилями. Однією із головних засад є видання книг, які нам подобаються, сильно подобаються, які ми віднаходимо серед купи інших, у які закохуємось, які читаємо власним дітям. Кожна книга, що виходить на цей момент у видавництві не є випадковою, за кожну відчуваю гордість і можу говорити, цитувати… Видавництво створене на базі художньої галереї, також у нас два власних книжкових магазини і тому захотілося запропонувати саме те, чого не вистачає, використовуючи при цьому свій досвід.
Яка книга була для видавництва знаковою минулого року? А яка найочікуваніша у 2018?
Найочікуванішою, безперечно, стане вихід першої частини тетралогії «Таємниці Саллі Локгарт» Філіпа Пулмана , а саме «Рубін в імлі». Також із нетерпінням чекаємо на вихід продовжень серій «Міранда» та норвезьких арт-детективів. Ще у цьому році у нас вийде дещо з класики, навіть кілька книг, але з неймовірними ілюстраціями!!! Ми саме зараз завершуємо проект. Взагалі підготували багато цікавого, неймовірну міфологію для дітей, прекрасну «Зіркову ніч та інші оповіді про мистецтво» Ван Гога та багато іншого. Головне усе встигнути. Щодо знакових книг – минулий рік став для видавництва знаковим завдяки багатьом виданням. Ми набираємо обертів і це приємно!
А з ким би з письменників сучасників або ж класиків хотіли випити чаю або ж кави?
Це таке складне для мене питання, виявляється. Маю улюблених авторів, але не знаю, чи хотіла б я із ними зустрічатись. Як говорить моя найкраща подруга, іноді краще не знімати з підставки. От і я не можу зараз впевнено сказати, кого б хотіла побачити особисто.
І на останок, Ваш ТОП-5 книг, які обов’язково треба прочитати?
Якщо говорити про класику художьої літератури, то це Гомер «Одісея» і Овідій «Метаморфози», Л. Толстой «Війна і мир» та «Анна Кареніна», М. Достоєвський «Брати Карамазови», Ф. Бернет «Маленька принцеса» та «Таємний сад». Жахіття, важко виділити всього 5 позицій! ?
Серед сучасного, що мені сподобалось і надихнуло:
- «Разреши себе мечтать» Вітні Джонсон
- «На пределе» Ерік Бертран Ларссен
- «Неро Корлеоне» Ельке Хайденрайх
- «Емоційний інтелект» Деніел Гоулман
- «Эссенциализм. Путь к простоте» Грег МакКеон
Читати: Дана Павличко для #ПроЧитання: «Мене лякає, коли кажуть, що читати художку безглуздо та непотрібно!»
9 thoughts on “Юлія Лактіонова для #ПроЧитання: «Люблю паперові книжки, нічого не можу із собою вдіяти»”