Якось в Озерному, або «Відчайдушні» виходять на слід

Фото: ВЦ Академія

Коли ти фанатка підліткової літератури, ти просто не можеш пропустити вихід новинок із серії про і для підлітків видавничого центру «Академія»! Тим паче, якщо серед них – «Відчайдушні» Сергія Гридіна – видання, яке дещо розширило жанрові рамки серії, адже виявилося не просто повістю, а – детективом! Ну, то хто там кому Шерлок? – вирішила з’ясувати я. Забігаючи наперед, скажу, що відомий детектив-у-кепці присутній там лише у вигляді персонажа книжки і серіалу. Але таємниці, які доведеться розгадувати підліткам-детективам, варті пера літописця-доктора Ватсона.


Символ підліткового укрліту


Сергія Гридіна називають символом нової української підліткової літератури. Ще б пак, адже він – одним із перших взявся вводити до книжок про «дорослих дітей» такі досі неканонічні теми, як небажана вагітність, дитячий алкоголізм, насилля у сім’ї тощо. При цьому за фахом він аж ніяк не літератор, а економіст.

Втім, у «Відчайдушних» письменник трохи відійшов від важких тем і описав захопливі і трохи небезпечні, але загалом цілком благополучні пригоди школярів на канікулах.

Читати: Сергій Гридін для #ПроЧитання: “Книги мають вести активний спосіб життя”


Команда чотирьох у пошуках зниклих дітей


«Відчайдушні» – це команда детективів, які розслідують таємниче зникнення дітей. Озброївшись пістолетом і дедукцією, вони ідуть по сліду, який веде… А куди той слід тільки не веде – і до сільського дільничого, і до померлої відьми, і до Чорного озера, і на кладовище, і в старий льох! Але детективи не здаються, смикають за всі ниточки, наражаються на небезпеку і таки розплутують справу.

…Тут, певно, варто уточнити, що пістолет у них один на чотирьох, ще й стріляє холостими, дедукція працює трохи не так вдало, як у Шерлока Холмса, а самі вони – просто підлітки, троє хлопців і дівчина, які поз’їжджалися у село до своїх дідусів-бабусь на канікули. Але все це насправді не знецінює їхньої перемоги, адже злочин виявився справжнім, злочинець – небезпечним, а їхня допомога – дуже доречною.

Сергію Гридіну вдався по-справжньому захопливий, динамічний і цікавий детектив. Він читається на одному подиху, і аж шкода, що так швидко – бо задоволення хочеться розтягнути на довше. Хоч ця повість і вийшла у серії підліткової літератури, насправді у ній небагато про дорослішання, крім хіба кількох епізодів, коли один з героїв відчуває, що сприймає єдину дівчину у їхній компанії власне як привабливу дівчину, а не просто товаришку. Зате у цій книзі вдосталь яскравих епізодів, колоритних сцен і навіть смішних конфузів (на моменті із дідусем-залицяльником я сміялася вголос).


Яскраві хлопці і тінь-дівчина


Мені сподобалося, як автор вималював характери цих ще-дітей, які хочуть здаватися дорослими і серйозними. З одного боку – у них серйозні захоплення, з яких вимальовуються певні плани на майбутнє: Дмитро пише, Паша займається карате, а Андрій мріє про військову кар’єру, ну а поки що відточує навички виживання у скаутському таборі. З іншого – вони охоче вірять у дитячі забобони і страшилки (сни на п’ятницю – віщі, якщо погодуєш бродячого пса – помреш) і в те, що в реальному житті є місце для магії (відьма перетворюється на жабу, в озері купаються русалки).

Втім, певні зауваження я таки маю: зобразивши хлопців доволі яскравими особистостями, єдиний дівчачий персонаж Сергій Гридін зробив якимось невиразним. Так, Катя-Катрін – не відстає від хлопців у намаганні докопатися до суті, не виявляє страху і йде на допомогу. Але у підсумку здається, що головна її функція – викликати замилування і прагнення захистити. Що, погодьтеся, не дуже сприяє гендерному балансу цього тексту.

А між колоритними епізодами, які виглядають так, наче взяті із самого життя, трапився один, списаний із доволі «бородатого» анекдоту: про те, як бабця у маршрутці сплутала патлатого хлопця з дівчиною, а потім довго обурювалася непорядною «панянкою» – типу, знайшла, чим пишатися. Тобто сценка була би смішною, якби не була настільки зачовганою. Але – треба віддати автору належне – на 128 сторінок вона лише одна така.

Тим більше, переваг у цьому тексті значно більше, ніж недоліків. Окрім жвавого сюжету і виразних персонажів, це ще й жива підліткова мова. Так, діти тут балакають саме так, як і будь-які міські школярі – без мату, звісно,але з доброю долею сленгу, англіцизмів і молодіжних примовок. Тому юним читачам цю повість буде комфортно і приємно читати.


Кому:

  • Любителям підліткових детективів;
  • Тим, хто не знає, чим збавити літо, яке проводиш у селі в бабусі;
  • Читачам, які цінують динамічні й веселі тексти.

Пряма мова


« – Ви що, не знаєте? Прикмета є така. Якщо дворняга до тебе пристане, біжить за тобою, то не можна їй нічого давати. Мені сестра колись розповідала. У неї подруга була, Галя. Одного разу гуляла з дівчатами, і за нею якийсь песик ув’язався. Його женуть – відстає, кричать – все одно біжить. Ось Галя кинула йому якусь цукерку чи що там. Він з’їв і щез.
І що з Галею? – скривив губи Павло.
Померла. Через день, – підняв на нього очі Андрій».


Схожі книги: «Неймовірні детективи» Всеволод Нестайко, «Таємниця зміїної голови» Андрій Кокотюха.


Читати: 9 книжок для підлітків українською мовою
Читати: Майже дорослі. 10 книжкових новинок для підлітків українською

Віталіна Макарик
Журналістка, редакторка, блогерка і пристрасна читачка і мама двох дітей. Люблю каву, цікаві тексти різних жанрів і підліткову літературу. Мрію про те, щоб у добі було більше годин, щоб встигнути написати і прочитати усе, що хочеться. Але коли кількість непрочитаних книжок у «списку очікування» скорочується до п’яти, починаю панікувати. Поки збираюся написати свій роман, з насолодою читаю чужі і обожнюю про них говорити.
http://vityska.pp.ua/

One thought on “Якось в Озерному, або «Відчайдушні» виходять на слід

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life websites and blogs

Залишити відповідь