Як зберігати спокій у стресових ситуаціях? #ЧитаємоРазом: Секрети спокою «лінивої мами»

Третя книжка Анни Бикової – педагога, психолога й автора книжок-бестселерів серії «Лінива мама» – «Секрети спокою “лінивої мами”» допоможе батькам знайти емоційну рівновагу. Тільки у точці рівноваги адекватно вирішуються дитячі конфлікти, знаходяться слова для переконання, втішання, заспокоєння.

#МамиЧитають і зізнаються, що «Секрети спокою “лінивої мами”» стала улюбленою книжкою серії! Чому? Відповідь ви знайдете в цій статті.

Читати: Здоров’я, виховання й розвиток: книги для мам

Оглядачки

Наталія @ilatanka: читака й мама в декреті. Багато читаю про виховання, щоб віднаходити те, що мені імпонує й надихає ставати ще більш щасливою мамою. Так! Я вірю, що щаслива мама = щаслива сім’я = щаслива дитина.

Юлія @julia_prokhorovych: неідеальна матуся маленького хлопчика-шилопопика ? Шукаю тишу в книжках, особливо люблю читати у ванні з піною та при свічках (просто це єдине місце, де мама може усамітнитися.. ?)

Ірина @irinyurch: мама-книголюб. Вірю в те, що книги відіграють велику роль у формуванні особистості – не тільки маленької, а й дорослої?

Секрети спокою «лінивої мами»

Ірина: на жаль чи на щастя, ми – не роботи, а живі люди зі своїми емоціями. Радість, захоплення, вдячність – все це прекрасно, але ж є й інша сторона людських почуттів. Гнів, роздратування, обурення… Впевнена, кожна мама рано чи пізно стикається з усім цим у відносинах з улюбленою дитиною. Добру і ніжну матусю підміняє кричуща й зла істота. Конфлікт припиняється, але осад залишається. Що робити в такій ситуації? Як перестати «зриватися» на дитину або чоловіка? Як зберігати спокій по-справжньому, не одягаючи маску? Як не допустити конфлікт або істерику? Цьому присвячена книга Анни Бикової «Секрети спокою “лінивої мами”».

Подолати конфлікт можна, якщо спробувати зрозуміти картину світу іншої людини. І спробувати пояснити іншому, як цей світ бачите ви.

Я – людина емоцій. Мені важко стримуватися, я можу зірватися і тому постійно шукаю методи, які могли б мені допомогти. Здається, я їх знайшла ?

Наталія: звісно, є врівноважені люди, яких важко розгнівати, образити, роздратувати, засмутити… Однак це не про мене. Мої емоції часто беруть верх над розумом. На щастя, я почала це усвідомлювати й захотіла змін. Тож я вже прочитала декілька книжок про емоційний інтелект, і багато з того, про що пише Анна Бикова в «Секрети спокою “лінивої мами”», у теорії знала. Але! Анна дає конкретні завдання – і це нарешті запустило процес змін у мені.

… сама не стрималася, нагримала, сама злякалася власної реакції, сама надто цим перейнялася та поринула у відчуття провини та сорому.

Юлія: спокій мами – це дуже важлива річ, яку не можна ігнорувати! Жінка, мама, дружина, господиня, маленька дівчинка – і це ще не всі ролі, які ми з вами маємо, любі Мами! Жінка – наче Святий Грааль, який містить у собі дивовижні здібності щодо гармонійного поєднання цих усіх ролей. Так, нам часто буває важко всюди встигнути, усі справи переробити та й ще всіх приголубити і зрозуміти ?

Але це все ми можемо робити, якщо всередині маємо спокій та рівновагу. Якщо маємо час для себе, час наповнення себе енергією. Саме в цій книзі автор наголошує про те, щоби ми з вами не забували про себе в цьому вирі безкінечних справ! Як завжди дотепно, легко і весело Анна Бикова говорить про важливі речі!

Які методи будете впроваджувати?

Ірина: щонайперше відключити «автопілот». Я рідко думаю про те, що роблю усвідомлено, а що – автоматично. Анна Бикова пропонує читачеві звернути увагу на свій стан, що може серйозно змінити ставлення до багатьох ситуацій, не тільки конфліктним.

Кілька разів на день запитуйте себе: А що я зараз відчуваю? Увімкнули режим усвідомлення, сформували нове уважне ставлення до своїх почуттів.

Не менш важливий момент: навчитися тверезо мислити в стресовій ситуації. Саме через блискавичну емоційну реакцію я часто говорю те, чого зовсім не хотіла сказати, грублю, кричу і зриваюся на рідних. А потім шкодую… Багатьох конфліктів можна було б уникнути, тільки б вміти вчасно зупинитися.

Тієї миті, коли відчуєте роздратування, скажіть собі: Стій! А в чому справжня причина?

Я ніколи не замислювалася над тим, що робити з вируючими всередині емоціями. Ну ось злишся, що з цим робити? Говорити, говорити і ще раз говорити. Виявляється, це не тільки для мами корисно, а й для розвитку малюка.

Говоріть про свої емоції. Формуйте звичку повідомляти близьких про свій емоційний стан. Бонусом буде розвиток емоційного інтелекту ваших дітей – на вашому прикладі.

Ще одна часта причина непорозумінь у відносинах батьків з дітьми – дитячий страх. Що робити, щоб дитина перестала боятися? Як змінити її ставлення до страхітливого об’єкту й тим самим зберегти свій спокій?

Коли в дитини виникає страх, у це потрібно грати, і що веселіша гра, то краще. Те, що стає смішним, перестає лякати.

Наталія: третя книжка Анни Бикової – і знову вся в наліпках! Планую все-все спробувати в реальному житті. Однак є й безумовні фаворити-поради. Одна з них – проаналізувати речі, які регулярно дратують / засмучують / злять, на предмет того, яке переконання за ними заховалося, а потім переглянути це переконання. Наприклад, ви мама двох маленьких діток і варите їм щодня на сніданок кашу тому, що вірите, що хороші мами так роблять. А проте ви ненавидите готувати кашу, а ваші діти влаштовують істерику, бо не хочуть її їсти. Ви злитеся, бо варите заради них, а вони… І так щоранку. У такій ситуації варто переглянути переконання «каша = хороша мама» і придумати, що ще можна готувати замість усім ненависної каші.

Друга з улюблених порад – не варто придушувати емоцію, нею потрібно управляти. І я маю тепер цілий алгоритм:

• Усвідомити емоцію – «Так, я зараз готова закричати від гніву».
• Спробувати трансформувати емоцію – «Чому я насправді злюся? Через те, що він не прибрав зі стола? Це ж уперше за місяць. Чи тому, що я сьогодні не виспалася й почуваюся втомленою?»
• Якщо не вдалося змінити емоцію, то виявити її безпечно, тобто просто сказати вголос – «Я зараз відчуваю величезне роздратування через цей безлад. Можеш прибрати, бо я й так втомлена?».

Юлія: ох, як же мені близька тема щодо емоцій! Прочитавши книгу, я краще почала розпізнавати моменти, коли поганий настрій іншої людини починає відображатися на мені. Але розпізнавання зараження емоцією мало, я вчусь знов і знов не піддаватися цьому явищу, і поки що поганенько в мене виходить ?

А ви помічали, коли у вашої дитини поганий настрій, то як швидко ви також починаєте дратувалися і просити її заспокоїтися? Ми починаємо злитися, а в малечі може просто щось боліти, або турбувати (зубки, животик, голівка…). Ось чому, кожного разу перебуваючи в подібній ситуації, я уявно ставлю перед собою стіну, намагаючись не піддаватися роздратуванню! Чи це допомагає? А ви спробуйте!

Післясмак

Ірина: конспект на півзошита, пачка стікерів на одну невелику книгу і мільйон висновків, думок і методів – вже традиційно для книг Анни Бикової. Мені імпонують принципи авторки, підхід до виховання і правильно розставлені пріоритети. Саме цього я і вчуся. Ба більше, неймовірно тішить продуктивність методів – всі вони легко застосовні в наших реаліях. Головне: застосовувати всі вправи на практиці, як правило, читання теорій ще нікого щасливим не зробило.

І, мабуть, найбільший плюс цієї книги в тому, що вона не псує самооцінку. Хочеться навчитися тримати всі свої емоції під контролем, ставитися якнайкраще до близьких, але виходить не завжди. Совість мучить, шкодуєш і кориш себе. Анна Бикова робить акцент: не існує ідеальних людей і часом трапляється всяке.

Вчитися давати раду негативним емоціям, не допускати скандалів та ретельно аналізувати свої відчуття. І ніколи не забувати: всі ми люди і кожен має право на помилку. «Секрети спокою» – мій особистий фаворит в книгах Бикової – актуальна, як ніколи.

Наталія: насправді з цієї книжки Анни Бикової варто починати. Бо поки мамі бракує спокою, їй важко бути дійсно «лінивою» й не хапатися робити все самій, не перейматися, коли дитина відмовляється швидко вдягатися тощо. Особисто мене ця книжка змусила щоденно прислухатися до своїх емоцій, аналізувати першопричини й інколи реагувати по-іншому. І це лише початок! Адже я прочитала цю книжку й не поставила її відпочивати на полицю. Наприкінці книжки авторка попереджує, що швидких змін не буде, і пропонує план роботи над собою щонайменше на сім тижнів. Тож я продовжую з нею працювати.

Юлія: що сказати? Я безмежно вдячна Анні за можливість дізнатися важливі речі щодо виховання не тільки своїх діточок, а й себе! Інформація надана зовсім не нудно, і захоплює так, що з першого разу відірватися від сторінок одразу не вдається. Рекомендую!

Топ 3 цитати

Ірина:

Нам потрібні всі емоції. Ми так влаштовані, ми так задумані. Злість – одна з базових емоцій. У природі немає нічого зайвого. Усе зайве відсіюється, прибирається еволюцією. Емоції – це індикатор. Вони допомагають зрозуміти: те, що зараз відбувається, добре для мене, чи погано?

Якщо мама, не тямлячи себе з люті, трясе дитину – вона руйнує її. Якщо мама зберігає маску спокою в момент, коли всередині палає гнів – вона руйнує себе.

У стресових ситуаціях дорослим необхідно зберігати спокій. Тоді є шанс, що спокійною залишиться й дитина. Усі свої емоції слід заморозити, поставити на паузу.

Наталія:

Коли наступного разу дуже захочеться щось змінити в дитині, запитайте в себе: “А що тут про мене саму? Який мій персонаж так гостро реагує?

Якось почула від однієї жінки фразу: “Із цими дітьми я жити не встигаю”. …у мене відчуття цілком протилежне. З дітьми я встигаю жити. Я встигаю помічати хрусткі калюжі, колір неба, вдихати запахи вулиць, розглядати голубів, снігурів, жуків, собак. Устигаю дивуватися й тішитися з простих речей. Ніби наново пізнаю цей світ. Устигаю усвідомлювати, що життя прекрасне. Якщо не квапити дитину, можна отримати багато задоволення. Тому хоча б інколи дозвольте собі сповільнитися.

До себе в складні періоди слід ставитися так, як поставилися б мудрі батьки: любити, підтримувати, піклуватися.

Юлія:

Моя дитина має право на на будь-які емоції. Якщо я не можу або не готова змінити ситуацію, що спричинила сльози, допоможу їй пережити ці почуття.

Причинами примхів є:

• Утома (порушення режиму, зміна обстановки, надлишок нових вражень).

• Нездужання.

• Чужий поганий настрій (діти добре відчувають емоційний стан близьких).

Життя – це значно більше, ніж чистота і порядок.

Кому варто прочитати

Ірина: мамам, які відчувають, що «зриваються».

Наталія: усім, не тільки мамам.

Юлія: тим, кому не байдужа гармонія в сім’ї.

Схожі книжки

Ірина: «Досить істерик!» Деніел Сігел та Тіна Брайсон.

Наталія: «Емоційний інтелект» Денiел Гоулман.

Юлія: згодна з Ірою – «Досить істерик!» Деніел Сігел та Тіна Брайсон.

Читати: #ЧитаємоРазом: Самостійна дитина, або Як стати «лінивою мамою»

Читати: #ЧитаємоРазом: «Лінива мама». Завдання для розвитку

Читати: #ЧитаємоРазом: Досить істерик! Комплексний підхід до гармонійного виховання дитини

Придбати книжку в Yakaboo