Чи можна навчитися розуміти літературні твори? #ДвіДумки про «Як читати класиків» Ростислава Семківа

Літературні тортури у школі зазвичай тільки відлякують від класики — вже в дорослому віці важко забути про ці неприємні відчуття і подивитись на класичні твори новими очима. Книга Ростислава Семківа «Як читати класиків» допомагає це зробити і надихає на те, щоб перечитати знані твори літератури вже у свідомому віці. Оглядачки блогу Yakaboo розповідають про свої враження від книги Семківа.

Оглядачки

Катя Толокольникова: Моя професія – журналістика, а читання – один з моїх улюблених способів провести вільний час. Наприклад, я можу читати – буквально – всі вихідні. І ці вихідні мені сподобаються. Часом шкодую, що не маю літературозначної освіти (вчилася я також на журналіста), тому намагаюся вишукувати способи її отримати: ходжу на лекції про літературу чи переглядаю їх онлайн, а також читаю книжки на цю тему. В цьому плані дві книжки Ростислава Семківа, які вийшли в Pabulum, як і його статті,– це знахідка для мене.

Ольга Галай: До літературознавства я не маю ніякого відношення. В мене педагогічна освіта, та й то навіть не філологічна. Читання ж – невід’ємна частина мого життя. Я не просто люблю читати. Мені завжди хочеться ще й обговорити прочитане, поділитися думками, посперечатися. А от теоретичних знань не вистачає. Тому книги Ростислава Семківа для мене – справжній скарб і такий собі вступ до літературознавства в полегшеному варіанті. Але цей варіант тільки заохочує вивчати предмет далі і здобувати нові знання. Треба додати, що якби всі підручники були такими, то літературу всі любили б набагато більше.

Очікування від «Як читати класиків» після «Як писали класики»

Катя: Я просто-таки фанатка книжки «Як писали класики». Раджу й даю почитати її всім, кому можу. Це – гарний приклад українського нон-фікшну. Коли тільки побачила обкладинку, була трошки в шоці від точності «попадання» автора. Бо з семи письменників, про яких йде мова в цій книжки, шість – мої справді улюблені.

Знаю, що читачі просили Ростислава Семківа написати ще одну книжку про те, як пишуть літератори – можна ж було взяти ще сімох відомих, а тоді ще…Але наступною в нього вийшла інакша книжка – і це теж добра новина. Я чекала «Як читати класиків» із нетерпінням і не була розчарована. Олю, а ти ж теж читала «Як писали класики»? Які враження в тебе були?

Ольга: «Як писали класики» – мій перший нон-фікшн про літературу. Зазвичай книги я читаю швидко, а в цьому випадку я навмисне розтягувала задоволення. Читала по розділу, бо не хотілося закінчувати читання. Зізнаюся, на той момент я читала не всіх авторів, про яких розповідалося в книзі. Але швидко це виправила. І перше, що я прочитала – це «Автобіографію» Агати Крісті. Тож коли вийшла наступна книга Семківа, питання читати чи ні не було взагалі. Хоча, як виявилось, «Як читати класиків» дуже відрізняється. До речі, я фанатка не лише книг Семківа, а й його самого ☺.

Що найбільше припало до душі у книжці

Катя: Книжка «Як читати класиків» побудована цікаво: тут є основні розділи й інтерлюдії. При цьому Ростислав Семків як подає основну страву – певні аспекти теорії літератури, різні її стилі та жанри, так і гарніри  – есеї про наші читацькі звички чи способи знаходити час на книжки. А ще пропонує власну класифікація текстів за складністю й практичні поради, як і навіщо їх читати – того ж Джойса, Пруста та Кафку, яких далеко не кожен може подолати…

Мені дуже імпонує позиція Ростислава Семківа – не засуджувати жанрову літературу, а відкривати для читача найкраще у ній. Мова йде і про фантастику, і детективи, і пригодницьку класику, і жахи. Він згадує й радить так багато книжок, які в певних колах вважаються чи не примітивом, але якими натомість зачитуються мільйони людей. І водночас рекомендує поступово ускладнювати своє читання, беручись за авторів «високої полиці». Я так намагаюся і робити. Олю, а тобі що в книжці найбільше сподобалося, які розділи та думки автора?

Ольга: Ти влучно сказала про їжу. В книзі мені дуже сподобалось, як автор порівнює жанри літератури зі стравами – мелодрами і історії зі щасливим фіналом – це як здорове харчування, а от детектив – гостре каррі. Тут доречно згадати й обкладинку «Як читати класиків», де бачимо зручне крісло, келих вина…

На перший погляд читання цієї книжки має стати легким і невимушеним. На початку так і здається: автор наділяє суперсилою людей, котрі багато читають, говорить, як модно зараз читати. Така собі невимушена бесіда перед серйозною розмовою про жанри й рівні складності текстів. Катю, ти згадуєш про те, що рекомендує автор, а мені сподобалось те, що він забороняє. Це зокрема дочитувати книги, які вам не подобаються. Мені цього дзену ще треба досягнути.

Як написано й як читається

Ольга: Мені дуже подобається почуття гумору автора. Завдяки такому підходу книга читається легко. Навіть складні моменти не лякають, бо Семків завжди заспокоює – якщо щось не йде, то це не означає, що ви такий нерозторопний, – просто зараз не час і не місце.

Катя: Цікаво, що взагалі-то мені нон-фікшн не завжди легко йде. Я можу читати одну не художню книжку й місяць. Але от якраз ця книжка дуже захопила, й я читала розділ за розділом – і все було цікаво. Відчувається відточений стиль автора, те, який він цікавий оповідач (і, вочевидь, викладач).

Що винесли з книжки

Ольга: Деякі люди люблять заглядати на останні сторінки книг. Я такого не роблю ніколи, але тут не втрималась і спочатку пішла читати список книг, які радить прочитати Ростислав Семків. А тоді вже повернулася на початок. Звичайно, взяла до уваги деякі книги, які вже зараз хочу прочитати. До деяких ще, мабуть, не доросла. І не переживаю через це. Тому що список списком, але все дуже індивідуально. Хтось може ніколи не прочитати Кафку і жити щасливо.

Мені було цікаво дізнатися про різні види текстів, про правила читання і те, як автор пов’язує класику з сучасною літературою і життям. Дуже цікавою є формула  «4+2+1», яку пропонує Семків. Згідно неї автор радить читати за певний часовий період 4 нескладні жанрові тексти, 2 книжки нон-фікшну та 1 класичний текст. На мою думку, таке варто спробувати тим, хто любить планувати читання. В мене так не виходить, бо я хоч і маю список бажань, але системи ніякої. Це ще один дзен.

Катя: А я от вирішила спробувати почитати по формулі «4+2+1» – вона здається мені дуже обґрутнованою! Крім того, завдяки книжці поповнила список «Що я хочу прочитати» не на один десяток книжок. Внесла туди як поетів, так і прозаїків різних епох та країн. А ще мені було дуже цікаво дізнатися думку про деякі твори вже улюблених авторів – Курта ВоннегутаМаріо Варгаса ЛьосиДжорджа Орвелла, які особливо відзначає пан Семків. Завдяки його книжці я упевнилася, що колись таки зможу осилити «Улісса» та візьмуся за «У пошуках утраченого часу». І дуже може бути, що вони мені сподобаються.

Кому варто прочитати

Катя: Усім книголюбам, а особливо тим, які обожнюють не лише читати книжки, а й обговорювати їх, улюблені книгарні, свої читацькі звички, планувати читання та стежити за літературними нагородами.

Ольга: Фанатам читання, котрі читають все. Або тим, хто хоче навчитися читати правильно, вдумливо і системно, чи здобути нові знання з літературознавства. Та й просто дізнатися багато цікавих фактів про письменників і їхні твори.

Кому не варто читати

Ольга: Тим, хто читає час від часу і воно вам не дуже то й треба.

Катя: Згодна. Ця книжка не для тих, хто читає час від часу й не має такої життєвої потреби.

Схожі книжки

Катя: «Книжка про читання» Юстини Соболевської (ВСЛ, 2014, пер. Андрій Бондар) та «Конец света. Первые итоги» (Азбука, 2013, пер. Ольга Головіна в ній Фредерік Беґбедер розповідає про 100 улюблених книг.

Ольга: «Не сподівайтеся позбутися книжок» (ВСЛ, 2015, пер. Ірина Славінська) Умберто Еко та Жана-Клода Кар’єра

(Visited 171 times, 1 visits today)
Yakaboo
Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)