Вино і тінь війни

Цей момент, коли купуєш книжку просто тому, що тобі припало до смаку її оформлення:) Сліди від келихів з червоним вином і пляшка наче натякають на те, що й у сюжеті п’янкого алкоголю буде вдосталь. Беручи до рук «Комо», я, відверто кажучи, не розуміла, що саме значить це дивне слово із чотирьох букв (чи то озеро, чи то місто?), і не знала, хто такий Валяревич


Культовий письменник, колишній пияк


Українському читачу про сербського письменника Срджана Валяревича відомі дві речі. По-перше, він – автор романів, які вважаються культовими у Сербії, і не лише у ній. «Комо», наприклад, отримав престижну премію KulturKontakt Austria. По-друге, він же – колишній пияк, якого пристрасть до хмільних напоїв привела на лікарняну палату. Наслідки для здоров’я були такі серйозні, що Валяревич мусив назовсім попрощатися з чаркою. Що, втім, не заважає йому згадувати про неї з усією любов’ю і ніжністю, а його героям – заливатися алкоголем по самі вуха.

valjarevic

Фото: Popboks

Першим – і, наразі, єдиним перекладом Валяровича українською ми завдячуємо Андрію Любці. Для нього «Комо» став першим романом, який він самостійно прочитав сербською. І текст настільки його вразив, що Андрій Любка вирішив поділитися ним з українськими читачами.

Читати: Було б смішно, якби не так сумно


Рокфеллерівська резиденція на пагорбі Трагедія


«Комо» — це книжка про сербського письменника, який у перерві між черговим алкогольним запливом і черговим похміллям несподівано для себе отримує Рокфеллерівську стипендію на проживання упродовж місяця у резиденції для науковців і митців на березі італійського озера Комо. І ось він туди летить — без особливих очікувань, без жодних планів і вже точно без наміру будь-що писати. А далі наш оповідач-письменник просто описує читачу, що з ним день за днем відбувається і як йому живеться у розкішній віллі на пагорбі Трагедія.

Перші кількадесят сторінок наповнені медитативною одноманітністю. Бо герой наш тільки те й робить, що добре спить, ходить на обіди та вечері, багато п’є (вина, віскі й пива), милується гірськими краєвидами і намагається уникати товариства інших гостей вілли (а це все _дуже серйозні_ науковці, котрі працюють над _дуже серйозними_ проблемами) та їхніх запитань про те, як йому пишеться. Але поступово його англійська трохи поліпшується, він знаходить друзів, як внизу у селищі — молоденьку барвумен Алду, з якою спілкується сумішшю англійської, італійської і малюнків, футбольного фаната і власника бару Августо — так і серед персоналу та гостей вілли.

Можна було б сказати, що у романі нічого особливого не відбувається. Але зміни відбуваються – із самим головним героєм. Він поступово оговтується від свого приємного напівсну і починає нарешті робити щось. Щось таке, що йому особисто не принесе ні вигоди, ні видимої втіхи, але має велике значення для його нових приятелів — знову піднятися на вже підкорену гору, щоб спробувати побачити Великого золотого орла і розповісти про нього старому професору, або запросити на пагорб Трагедія своїх друзів із селища, які сюди, на приватну територію, не можуть потрапити.

Читати: Македонський постмодерн


Ефект «життя, поставленого на паузу»


Сюжет цієї книжки не готує читачу жодних потрясінь і приголомшливих поворотів. Мова її теж невибаглива: письменник з Белграда, від імені якого ведеться оповідь, використовує на диво прості фрази, щоб описати свої почуття: «Це все вкупі було добре, дуже добре», скажімо. Метафоричність його оповіді теж ну зовсім не притаманна. Що ж такого особливого у цьому романі, за що його переклали десятками мов?

Вся річ, мабуть, у магії автора, Срджана Валяревича, який з допомогою цих простих, не-поетичних фраз зумів створити атмосферу щирості, а з допомогою одноманітної медитативності оповіді — ефект «життя, поставленого на паузу». Герой насолоджується такими, може, й нецікавими для читача дрібницями з певної причини: знає, що в цьому чудесному місці він ненадовго. Він приїхав звідти, де «погано, дуже погано, просто жахливо» — і туди йому належить повернутися. Він не особливо говорить про війну, яка роздирає країну, колишню Югославію, але йому болить те, що в місця, де він бував у юності і які по-справжньому любив, він не зможе знову повернутися, бо вони тепер в іншій країні. А ще він знає, що вирватися з цього всього він насправді не зможе. Тому й користується перебуванням у резиденції як такою собі відпусткою від реальності. Цікаво, що автор не проговорює це буквально. Тому у романі немає війни – є лише її тінь.


Більше, ніж алкоголь


Власне, обкладинка книжки мене не підвела. Її текст і справді просякнутий алкоголем, його у книзі так багато, що не надто наполегливий читач ризикує в ньому втопитися і не побачити нічого більше. Але, якщо спробувати визирнути з-поза пляшки з червоним вином, то можна розгледіти багато важливого, глибокого і тремтливого.


Пряма мова


«І ось через десять років я стояв, опершись на фортепіано, цмулив коньяк, слухав ту пісню, дрова потріскували в каміні, я вдавав як міг, бо в моєму випадку все це було прикиданням, клеїв дурня, адже існувала реальна можливість, що скоро мені доведеться повернутися за верстат. Я пив коньяк. Думати про те, що буде зі мною, коли я повернуся додому, не хотілося. Тож я знову напився. Бо завтра був новий день, і то важливий день…»


Для кого


«Комо» варто читати тим, хто хоче познайомитися із сербською літературою; хто хотів би дізнатися, як живуть люди в усіх цих письменницьких, мистецьких і наукових резиденціях; хто колекціонує алкогольні теми в літературі і хто любить природу і колорит Італії.


Схожі книги:

«Непрості» Тарас Прохасько, «Прогулянка хмарами» Михайло Пантич.


Віталіна Макарик

Віталіна Макарик
Журналістка, редакторка, блогерка і пристрасна читачка і мама двох дітей. Люблю каву, цікаві тексти різних жанрів і підліткову літературу. Мрію про те, щоб у добі було більше годин, щоб встигнути написати і прочитати усе, що хочеться. Але коли кількість непрочитаних книжок у «списку очікування» скорочується до п’яти, починаю панікувати. Поки збираюся написати свій роман, з насолодою читаю чужі і обожнюю про них говорити.
http://vityska.pp.ua/

7 thoughts on “Вино і тінь війни

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

  5. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

Залишити відповідь