Час дочитувати бінґо, до підбиття підсумків залишилось трохи більше місяця, тому пропонуємо підказку до одного з найскладніших завдань – «згадка про осінь».
Жовтень для Львова стає складним місяцем. До міста насуваються козацькі війська Богдана Хмельницького та беруть його в облогу, ще й представниця таємничого ордену “сестер крові” вирушила туди на вбивче завдання. Юліана (добре відома нам з «Аптекаря») вирішила попрощатись зі своєю личиною Лоренцо і теж збирається додому. По дорозі на неї чекає знайомство з королевою Швеції Христиною та відомим упирем Ульріхом фон Ліхтенштейном. А Львів тим часом завмер у передчутті страшної загрози.
Ненсі і Джим зустрінуться і покохають, коли їм буде вже за шістдесят. А «Лавандовий дім» постане перед ними тоді, коли красиві фіолетові поля відцвітуть. Маєток у Франції стане для британців уособлення любові тільки на двох – без незгідливих батьків, егоїстичних дітей та галасливих внуків. Тільки на шляху до райського куточка доведеться зробити вибір і не один, щоб не жити знову чиїмось життям. Теплий зразок “грен-літ”, який повертає віру у те, що для взаємного кохання немає вікових обмежень.
Цирк завжди приїжджає без попередження і так само раптово зникає. Чорно-білі намети, де живе магія. Він відчиняє свої ворота опівночі та запрошує глядачів. Цирк – який є ареною двох надзвичайно сильних чаклунів, проте, створений в любові та дихає нею. Хто переможе у грі, якщо суперники понад все хочуть бути разом? Нехай триває вистава, нехай все місто живе нічним цирком, поки він не поїде, залишаючи за собою клапті афіш та шурхіт пожовклого листя на пустирі.
Ця історія починається у вересні. Річард Пейпен вступає до Гемпден-коледжу і хоче продовжувати вивчення старогрецької, та викладач – харизматичний Джуліан – вже набрав групу – чотирьох студентів собі до смаку. Але Річард дуже хоче стати одним із них, і йому вдається. Тепер їх п’ятеро – нерозлучних товаришів – розумників, захоплених античністю, а найбільше міфами. Саме любов до міфології призведе до таємної історії, яку вони затято приховуватимуть. І скоро стануть спільниками у страшному злочині.
«Реквієм для листопаду» — повість, пронизана сумом втрати, пазл, який можна збирати з довільного шматка. Мати Дарини померла, тож дівчина має навчитись жити заново, знайти спосіб розігнати страхи і сумніви, з якими тепер ні з ким поділитись. Героїня знаходить своє місце у світі, ми ж бачимо, як вона виростає у своїй зрілості через емоційні уривки її переживань. Вона вміє любити і знаходить дружбу, яка приборкує самотність та дає життю новий виток.
Четверо друзів напередодні осені присяглись, що не зрадять. Через роки стали мало не ворогами. Осінь перенесла Сашка у країну мрій США – він полетів туди з батьком, а сільські товариші залишились. Він повернеться вже Алексом і одразу стане керівником банку. Він зустріне дитячу любов Марію, яка розпалить приспаний вогонь. А що ж до Антона і Катрусі – то вони тепер разом, та не все добре у їхній молодій родині. Четвірка не зуміла дотримати обіцянки, то чи може у них все бути добре?
Тут згадка про осінь трапляється в назві. Роман французького письменника середини ХХ століття переносить у пустелю. Персонаж Амадіс Дюдю і ще чимало люду опиняються у Екзопотамії – краї безкрайніх пісків, де на них чекають пригоди: будівництво залізниці, археологічні розкопки та чимало інших химер (це ж Борис Віан). Якщо ви думаєте, що пустеля – дивне місце для таких зібрань, то послухайте автора, він переконаний, що там завжди людно, адже не бракує простору.
Середина жовтня у провінційному Млиннику – не найкраща пора. Містечко непривітно зустрічає музейну працівницю Інгу, яка приїхала на запрошення досліджувати спадщину легендарного доктора Калігуси. Дівчину кидає в холод не тільки від не надто сприятливої погоди, а й від чортівні, яка коїться довкола. Дивний контракт, химерні сусідки, жахливі сни виснажують дівчину, та, коли вона намагається тікати, розуміє, що виходу немає, і доведеться прийняти свою долю, якою б вона не була.
Для Ернеста Гемінґвея осінь була найпродуктивнішим періодом: зібравши вдосталь літніх вражень від подорожей Європою, зокрема з іспанської кориди, він з головою поринав у роботу, активно писав оповідання і статті для журналів, аж до традиційного зимового катання на лижах. «Понад все він любив осінь, листя пожовкле на тополях, листя у форелевих струмках і над пагорбами високе блакитне безвітряне небо…» – написано на його меморіалі у Кечумі, де письменник вкоротив віку.
Пронизливі книжки Наріне Абґарян – правдиве осіннє чтиво, сумне, трохи меланхолійне, ідеальне для цієї пори. Усі персонажі, які живуть у Марані, селі серед гір, перебувають на схилі віку. Молодь давно залишила дивакуватих старих, виїхала шукати щастя туди, де більше цивілізації. Але й тут є своє просте щастя, щастя побуту без війни. Ця історія, немов бабине літо, – тепла від спокою та добра місцевих, і водночас прошиває холодом від болючих спогадів про те, що їм довелось пережити.
Магічний і моторошний роман, який наповнюють аромати холодних дощів та шерехи осіннього листя. Нашим провідником буде собака Нюх, який просто зараз стоїть на чатах і готовий розповідати про свій жовтень. Його господар Джек (ви вже не раз чули про нього, це Джек-Різник) та його товариші, а крім них і вороги, зійдуться у Великій Грі в осяяну місяцем ніч на Геловін. Вирвати перемогу потрібно понад усе, бо поразка означає великі проблеми.
У цьому романі багато осені, і тут це не тільки пора, коли розгортаються події, а й стан душі головного героя. Петро втік до рідного села після травматичних подій, але за десять років не зумів впоратись з почуттям вини. Він мучиться і страждає, аж поки в його житті не з’являється Іва, якій вдається наповнити виснаженого самотністю Петра новим змістом. А цикорій – символ того, що поруч, того, що дає силу, але часто залишається непоміченим, немов бур’ян при дорозі.
«Жовтнева гра» – збірка з 15 оповідань, у яких і горор, і містика, і доволі реалістичні оповіді, поєднані в атмосферу туги та безнадії. До слова, не зовсім типова для Бредбері, оскільки більшість оповідань належать до ранніх творів письменника, коли він ще легко підпадав під впливи літературних метрів та не мав власного голосу. У «Жовтневій грі» добре прослідковується вплив Едгара Аллана По, особливо у моторошній та безрадісній атмосфері, від якої не врятуватись.
Восени у курортному містечку, “наче оперезаному крайкою пожежі” життя не припиняється. Тут у вальсі кружляє вісім фігур: трубач Клима, який фліртує з медсестрою Руженою, її хлопець Франтішек, який ніби-то нічого не підозрює, заздра дружина музиканта Каміла, американець Бертлеф, який приїхав відпочивати до буремної Європи, гінеколог Шкрета, у якого тут не остання роль, а ще політв’язень Якуб, якого геть розчарувала власна країна, та його “підопічна” Ольга.
У центрі роману Валентина Чемериса – талановитий дипломат та гетьман відновленої Гетьманщини Кирило Розумовський. Після рішучого виступу Мазепи і союзництва козаків зі шведським військом, гетьманат як такий перестав існувати, поки через чотири десятиліття не було дозволено знову обрати гетьмана. Правління Розумовського ознаменувало золоті часи для України: запанував спокій, процвітали промисли, розвивалась наука.
6 thoughts on “Відчути осінь. 15 книжок до першого завдання осіннього бінґо”