Христина Венгринюк: «Наші герої – це ми, тільки модифіковані, такі, якими б ми хотіли бути»

Письменниця Христя Венгринюк презентувала у Києві свою нову прозову книгу «Народжуватися і помирати взутими» (ВСЛ, 2018). Збірка є своєрідним результатом депресії авторки, але кожен текст про світло й надію.

Сьогодні Христина – письменниця, поетеса, співзасновниця видавництва «Чорні вівці», літкритик, перекладачка і викладачка живопису. Та не зважаючи, на щільний графік авторки, Yakaboo таки вдалося домовитися про інтерв’ю та поспілкуватися про літературу, натхнення і плани на майбутнє.

Про те, як це – стати письменником ще до повноліття

Дуже рано почала писати, я ще в школу не ходила. І так воно було завжди в принципі, я себе якось без писання, навіть, не пам’ятаю.

Звичайно, були якісь недовгі періоди затишшя. Бо, мабуть, була і проблема в тому, що ми з Любком Дерешем почали дуже рано писати (Христину Венгринюк та Любомира Дереша внесли у Книгу Рекордів України як наймолодших авторів, які пишуть прозу.  – авт.) і якось так все довелося пережити в ті 16-18 років. Тепер ми сидимо й думаємо: «А що зараз уже писати?».

Я вважаю, що це нормально, і ми повинні пройти по нормальному колу. Люди дорослішають і тоді йдуть до книги, а у нас всередині це якось вибухнуло. Тому ми мусимо якийсь період і спинитися для того, щоб продовжити. Сьогодні для мене письменство – це праця, а тоді це був такий потік, який, насправді, неможливо було спинити.

Про прозу та поезію

Я завжди писала прозу, а потім почала писати вірші. Для мене вірші – це така концентрована сила, яка вибухає і яку неможливо спинити. Я завжди дуже сильно їх боюся. Якщо вони є (вірші) – то я знаю, що мій емоційно-психічний стан не найкращий і я повинна думати про те, як мені зараз працювати самій з собою. Вірші завжди з’являлися у мене в дуже складні періоди життя. Останні ж були на початку війни, і це був вилив болю.

Проза для мене  – це більше робота, а поезія – це біль. Але все таки остання моя поетична збірка добре виписана, я над нею багато працювала. Тобто, крім того, що ти свої емоції виливаєш на читача – мусиш пропрацювати це так, щоб це однозначно було  хороше художнє письмо.

Про видавництво «Чорні вівці»

«Чорні вівці» – це мої діти. Я дуже люблю цей проект. А почалося все з бажання творити красиві книжки для дітей, саме артові. В Україні багато хороших дитячих видавництв, але саме в Чернівцях такого видавництва не було, і ми з видавцем «Книги ХХІ» Василем Дроняком та Святославом Померанцевим створили «Чорні вівці». Хлопці запропонували щоб ми стали рівноправними партнерами, я зайнялася культурою, а вони взяли на себе фінансові питання. 

Ми хотіли видавати не просто книги, які прочитають і залишать, а книги, які б були експонатами. Але наші читачі ще не готові до справжнього глибокого артбуку. Вони не розуміють, як книжка може мати один рядок. Так – це складно пояснити, але Європа вже давно звикла до таких видань. І ми започаткували видання артбуків в Україні. Видали артбук Сергія Жадана «Пливи рибо, пливи» – тут один вірш на всю книгу. 

Та поціновувачів таких видань дуже мало, тому з виходом артбуку Юрія Андруховича на вірш «Індія» ми поки вирішили почекати. А щодо назви – то це була моя ідея. Назва міста Чернівці походить від чорних овець. Коли цю місцевість лише почали заселяти, люди побачили тут гори, долини і овець. І так собі й називали – чорні вівці. А згодом складання цих двох слів і дало назву – Чернівці. 

Про роботу з особливими дітьми

Я дуже люблю живопис. Колись навіть у художній школі навчалася, але для мене ця система була провальною і я її не завершила. Але малювати дуже хотілося і у 2012 році я почала активно ходити на заняття з живопису. Моя викладачка мала поїхати на місяць до Франції і попросила її замінити. Потім цей місяць перетік в рік – і я весь цей час викладала у її учнів.

В якийсь момент навіть вирішила закрити студію, але мені почали телефонувати батьки, розповідати, що діти сумують і хочуть продовжувати заняття. Я цю справу продовжила, і на диво до мене почали приходити особливі дітки. А оскільки я добре знала психіатрію – то розуміла як з ними працювати, спілкуватися.

Зараз на роботу в студії в мене мало часу, я багато подорожую, але контакти ми не обриваємо. Коли я в Чернівцях, влаштовуємо інтенсиви, займаємося щодня по 3-4 години, а потім я знову їду. Студія працює стабільно, але мої особливі дітки здебільшого чекають на мене.

Про розпорядок дня

Мені дуже комфортно працювати вночі, коли ніхто не заважає. Прокидаюся пізно і, як правило, день починається  з відповідей на листи, мейли, справи по видавництву, співпраці з журналістами й авторами. 

Якщо я вдома – йду в художню студію працювати з дітьми (приблизно з 16:00 до 19:00), а потім продовжую видавничі та особисті проекти. Оскільки всі автори живуть в різних містах, та й з партнерами нам зручно спілкуватися в онлайн режимі – є змога працювати поза офісом.  

Загалом, в мене такий хаотичний графік, і мені він абсолютно підходить. Рік досвіду роботи в університеті викладачем літератури довів, що приходити на пари на 8 ранку – це точно не мій варіант. 

Про дедлайни

Я люблю коли мені дедлайни виставляють видавці, бо якщо я сама собі їх виставлю – то ніколи не дотримуюся. Я сама дуже неорганізована в плані свого розкладу та розподілу, але все що потрібно роблю. Навіть можу похвалитися тим, що відповідаю усім авторам, які надсилають свої тексти до видавництва «Чорні вівці». А це неймовірна кількість листів. 

Про книгу «Народжуватися та помирати взутими»

Ця книга для мене дуже багато означає. Вона так довго творилася і піднімає такі різні й важливі теми. Цією книгою я хочу показати, що всі ми можемо стати девіантними і потрапити в якусь девіантну межову ситуацію. Це не означає, що ми якісь погані. Просто у нас своя душа, яку не видно, яка закрита і в якісь періоди життя, ми можемо мати свої дуже сильні особливості.

Тут ідеться про вибір людини. Про те, що якщо вона шукає чогось хорошого, доброго, світлого – то обов’язково до того прийде і ця девіація завершиться дуже м’яко. Але може бути і по-іншому. Дуже багато питань з якими ми всі в цьому світі стикаємося, але не маємо пояснення: «Чому так?». І всі ці мінорні стани мені хотілося показати. Кожен текст – це така зацепка, яка дає шанс врятуватися.

Я хотіла цим показати, що як би складно не було, треба зловитися і вилізти. І я вже багато чула, що стикаю читачів зі своїми психотравмами і вони одужують після читання цих текстів.

Про натхнення

Зрідка надихає музика і якісь моменти з життя, випадкові зустрічі, розмови, які потім змушують робити висновки. Хоча мої тексти абсолютно сюрреалістичні, але якісь моменти з життя  обов’язково в них відтворюються. Навіть те, що було дуже давно, в дитинстві. Вкладаєш його в текст і нанизуєш зверху ще якісь обставини та метафори.

Чи можна сказати, що у ваших героях відображаються ваші «Я»?

Звичайно. Та ми всі автори – це наші герої, тільки модифіковані, якими б ми хотіли бути. І навіть коли ми самі лякаємося наших героїв – нам треба зрозуміти, чого ж ми так лякаємося себе в цих прикладах. 

Цікаво, до речі, що я здебільшого пишу від імені чоловіка. Якось мені легше жінку аналізувати очима чоловіка, але чому так – не знаю. Мені здається, якщо я буду писати про жінку від імені жінки –  це вже буде трохи викривлено. 

Про книги

Днями я вилітаю в робочу поїздку до Софії і з собою в мене тільки одна книга «Святий Джузеппе Москаті». Дуже подобається мені його життєпис. Мова про лікаря, який відмовився від кохання заради допомоги людям. Взагалі, стараюся читати багато, але системи не маю. Коли я приходжу в книгарню, я дивлюся на полиці очима 3-х людей. Як письменник, я думаю: «Яку ж мені книжку написати, щоб серед цього різноманіття читач вибрав саме її?». Як автор розмірковую: «Яку ж книгу видати, щоб батьки обрали її для своєї дитини?». А як читач: «Як встигнути все це перечитати?».  

Про плани на написання дитячої літератури

У мене є одна сімейна книга «Легенди Чернівців від Чорної вівці». Діти дуже люблять цю книгу, їм подобається ходити з нею і впізнавати будинки. Мене неодноразово просили написати продовження. Але вже, в принципі, легенд не так багато залишилося, хіба що зробити якісь вигадки Чернівців. Якщо буде така можливість – то, можливо, я таки сяду за написання другої частини. Ще один текст для дітей 8-12 років на етапі видання.

А зараз я пишу легкий роман, але думаю, що сісти інтенсивно працювати зможу лише з грудня. 

Про особисту бібліотеку

В ній не менше 4 тисяч книг.

Найціннішою для мене є художня сюрреалістична література, твори: Борхеса, МаркесаСтейнбека, Ришарда Криницького та колекція книг мовами оригіналу привезених з різних країн. 

Про те, що робить книгу хорошою

Важливо, щоб мова була не штучною, особливо мова діалогів. Бо п’яний безхатченко не може говорити як професор. І, звичайно, сюжет.

Якщо пофантазувати і уявити, що Ви маєте нагоду запросити на каву будь-якого письменника, незалежно від того, в який час та в якій країні він жив чи живе. Кого б запросили?

Карлоса Кастанеду. Я би хотіла його запитати: «Навіщо ти це все зробив?» Справді, він стільки людей звів з розуму, і я б хотіла, щоб він мені пояснив, чи люди неправильно його методики використовували, чи він трошки загрався. Бо стільки людей через його літературу злетіли з котушок, а скільки покінчили життя самогубством. Я впевнена, він не цього хотів. Я сама колись прочитала 12 його книг і потерпала через те. 

ТОП-5 книг, які б радили прочитати всім:

  1. «Чорний обеліск» Еріха Марії Ремарка
  2. «Про мишей і людей» Джона Стейнбека
  3. «Письма к брату Тео» Вінсента Ван Гога
  4. «Самі собі чужі» Юлії Кристевої
  5. «Під скляним ковпаком» Сільвії Плат

Катерина Савенко
Люблю читати. Особливо осінніми вечорами, загорнувшись у теплу та м’яку ковдру. Перевагу надаю художнім романам на основі реальних подій. Хоча, не проти й динамічного детективу чи професійної нон-фікшн літератури, адже вчитися ніколи не пізно. А ще обожнюю спілкуватися з творчими людьми, готувати і танцювати.

20 thoughts on “Христина Венгринюк: «Наші герої – це ми, тільки модифіковані, такі, якими б ми хотіли бути»

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl websites and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life articles and blogs

  4. Thanks , I have just been looking for information approximately this subject for ages and yours is the greatest I’ve found
    out till now. However, what in regards to the conclusion? Are you sure about the supply?

  5. A fascinating discussion is definitely worth comment.
    I do believe that you should publish more on this issue, it may not
    be a taboo matter but usually folks don’t speak about these issues.
    To the next! Best wishes!!

  6. I’m extremely impressed along with your writing talents and also with the layout in your weblog.
    Is this a paid theme or did you customize it your self?

    Either way keep up the excellent quality writing, it is uncommon to see a great weblog like this
    one today..

  7. Thank you for any other informative site. The place else could I get
    that type of information written in such a perfect manner?
    I have a challenge that I am just now working on, and
    I have been on the look out for such info.

  8. I absolutely love your site.. Pleasant colors & theme.

    Did you build this web site yourself? Please
    reply back as I’m attempting to create my own website and
    would like to know where you got this from or exactly what the
    theme is named. Thanks!

  9. great put up, very informative. I wonder why the other specialists of this sector don’t notice this.
    You must proceed your writing. I am confident, you have a huge readers’ base
    already!

  10. What i don’t understood is in reality how you’re not actually much more smartly-appreciated than you may
    be now. You are very intelligent. You already know therefore considerably
    when it comes to this matter, produced me personally imagine it from so many varied angles.
    Its like women and men are not interested until it is
    one thing to do with Lady gaga! Your own stuffs excellent.
    Always deal with it up!

Залишити відповідь