Казки для кількох поколінь: ювілеї 2018 року в дитячій літературі

Допоки українські видавництва друкують нові книжки для дітей у новому році, варто згадати три видання, ювілей яких відбувся 2018 року. Це книжки, написані 40, 50 і 60 років тому, проте їх лише нещодавно вперше переклали й видали українською.  

У цих книжках багато спільного: їхні автори ще живі, усі троє емігрували, автори водночас є й ілюстраторами цих історій, і врешті, ці книжки для дітей віком 3-6 років.

Тож чи історії, написані ще до народження батьків дітей, яким вони читатимуть ці книжки, застаріли, чи навпаки – щораз цікавіші? Чи щось змінилося у дитячій літературі протягом цих років?

Історіям про Меллопів – 60 років

Як Меллопи за скарбами пірнали
Томі Унгерер

Як Меллопи нафту шукали
Томі Унгерер

Як Меллопи Різдво святкували
Томі Унгерер

Історії про Меллопів, написані 1958 року, – перші книжки Томі Унгерера, французького автора, ілюстратора, карикатуриста, дизайнера, скульптора, лауреата премії Андерсена. Загалом автор написав понад 140 книжок, а в рідному місті Страсбурзі вже існує його музей.

Якщо пошуки скарбів чи різдвяне святкування – теми доволі популярні в дитячій літературі, то нафтодобування – не надто, а в українській й поготів, що робить цю історію екзотичною та не менш захопливою.

Отже, сімейство Меллопів – це батько, чотири сини і мати. І я не випадково згадала про матір в останню чергу, бо це сім’я із чітким розподілом ролей. Так, у всіх пригодах Меллопів активну участь пошуках, у мандрах беруть чоловік з синами (і навіть песик). Натомість маму до чоловічих пригод не допускають. Вона лише варить їм їсти. А вкінці кожної історії вона традиційно частує всю родину смачненьким тортом. Цікаво, що навіть перш ніж з’їсти торт, після виснажливих і брудних робіт із нафтовидобування, сім’я Меллопів змиває із себе нафту й сажу і на ілюстрації ми бачимо: тато миється в душі, а мама вимиває у ванні синів.

У різдвяній історії тато і сини, побачивши, що кожен приніс додому по зрубаній ялинці, вирішують віднести їх у дитячі будинки, у в’язницю та іншим потребуючим, висновуючи, що «ялинок забагато не буває». Очевидно, 60 років тому екотема ще не була в тренді, як сьогодні, коли в дитячих книжках пишуть, що на свята можна обійтися без ялинки або замінити її штучною, чи придбати на спеціальній фермі.

Унгерер не приховує чіткого повчального змісту вкінці кожної історії. У випадку із нафтою – це висновок про те, що за такі серйозні, хоча й справді цікаві справи як видобуток нафти варто братися фахівцям, а не таким аматорам, як вони. А після знайдених скарбів, сплати за потоплений корабель і всіх податків на прибуток, коли грошей майже не залишилося, батько каже: «Не в грошах справа, а в пригодах… Головне, що вся сім’я знову вдома».

Попри те, історії про Меллопів дуже цікаві, гумористичні та пізнавальні. Очевидно, мінімалістичний і дещо карикатуристичний стиль ілюстрацій не всім здасться до смаку, але в тому й оригінальність та самобутність Томі Унгерера і його текстів. Можливо, з роками історії про пошуки нафти та скарбів ставатимуть для дітей у їхньому щораз більше цифровому світі оригінальнішими та незвичнішими.

Історії про тигра — 50 років

До нас на чай заходив тигр
Джудіт Керр

Історія про голодного тигра, який вирішив навідатися до звичайної британської сім’ї і з’їсти та випити абсолютно все, що було в домі. І тут теж не без гендерних ролей. Так, вдома перебуває мама з донькою, а тато – на роботі до вечора. Тигр випиває все татове пиво. І коли батько повертається додому, саме він заспокоює матір, яка не знає, як зарадити горю, і вирішує повести сім’ю на вечерю в кафе. Спосіб харчування теж бажає кращого: смажена картопля з сосисками і морозиво. Сучасним дітям, які сидять на безглютенових та безказеїнових дієтах краще цю книжку не читати (жартую). А коли вранці мама з дочкою вирушають на закупи, адже тигр з’їв абсолютно все, то тато, очевидно, має важливіші справи. Отже, мама з донькою мають вигляд беззахисних перед тигром, лише батько здатен прийняти якесь рішення.

До слова, цю історію Джудіт Керр часто розповідала перед сном своїм дітям, а потім вирішила записати і проілюструвати, та опублікувати 1968 року. Та й самі оповідки народилася невипадково: авторці доводилося багато перебувати вдома, коли чоловік був у відрядженнях, от і вигадала історію про візит випадкового гостя. Текст авторка вирішила навмисне написати простою мовою, щоб її діти, читаючи книжку, могли вчити англійську.

Цікаво, що десять років тому, до 40-річчя виходу книжки, в Лондоні відбулася прем’єра театральної постановки за мотивами книжки. «До нас на чай заходив тигр» входить у список «100 книжок, які повинна прочитати кожна дитина».

Історіям про Ведмедика і Тигрика – 40 років

Ах, ця чудова Панама!
Янош

Німецький дитячий письменник та ілюстратор Горст Еккерт, відомий під псевдо Янош, написав понад 140 книжок для дітей. Проте найвідомішими є його «Пригоди про Ведмедика і Тигрика», які, починаючи від 1978 року, вже кілька десятиліть читають діти по всьому світу. І нарешті торік вони стали доступні і для україномовного читача. Хоч і написані та намальовані 40 років тому, ці пригоди точно не занудять сучасну дитину. Автор знаходить оригінальний підхід до малого читача, торкаючись важливих, а іноді й болючих тем, наприклад, лікування. Коли Тигрик захворів, Ведмедик та інші друзі несуть його в лікарню, де хворому роблять цілющий укол, обстежують у великому апараті (рентген) тощо. Але є й веселі теми, наприклад, «мокра» вечірка.

Деякі історії я б назвала навіть екзистенційно-філософськими. Найбільше такого штибу роздумів у Яноша — в історіях про пошуки Панами і про пошуки найбільшого щастя на землі. Очевидно, малий читач зрозуміє все по-своєму, проте для дорослих це буде нагода згадати життєві мудрості і проговорити їх з дитиною. Бо Янош цими історіями дуже просто і наочно показує, як герої шукали щастя і де його знайшли, і чому все сталося саме так.

«Пригоди про Ведмедика і Тигрика» перекладено 40 мовами світу, вони отримали кілька нагород, зокрема Німецьку премію дитячої літератури, Міжнародну молодіжну премію Мюнхена. «Ах, ця чудова Панама!» двічі екранізовано (1985, 2006 р.), а 2013 року світ побачила однойменна опера.

P.S. Одним із найвідоміших персонажів книги насправді є не Тигрик і не Ведмедик, а Тигрова качечка (дерев’яна іграшка Тигрика), яку часто зображають на різноманітних аксесуарах та подарунках.

Христина Содомора
Здобула філософсько-богословську та філологічну освіту, читаю та пишу огляди, цікавлюсь зокрема й дитячою літературою.

7 thoughts on “Казки для кількох поколінь: ювілеї 2018 року в дитячій літературі

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

  3. 348397 162433Aw, this was an exceptionally good post. In concept I would like to place in writing such as this moreover – spending time and actual effort to create a excellent article but so what can I say I procrastinate alot via no indicates uncover a method to go completed. 712419

Залишити відповідь