Казки для кількох поколінь: ювілеї 2018 року в дитячій літературі

Допоки українські видавництва друкують нові книжки для дітей у новому році, варто згадати три видання, ювілей яких відбувся 2018 року. Це книжки, написані 40, 50 і 60 років тому, проте їх лише нещодавно вперше переклали й видали українською.  

У цих книжках багато спільного: їхні автори ще живі, усі троє емігрували, автори водночас є й ілюстраторами цих історій, і врешті, ці книжки для дітей віком 3-6 років.

Тож чи історії, написані ще до народження батьків дітей, яким вони читатимуть ці книжки, застаріли, чи навпаки – щораз цікавіші? Чи щось змінилося у дитячій літературі протягом цих років?

Історіям про Меллопів – 60 років

Як Меллопи за скарбами пірнали
Томі Унгерер

Як Меллопи нафту шукали
Томі Унгерер

Як Меллопи Різдво святкували
Томі Унгерер

Історії про Меллопів, написані 1958 року, – перші книжки Томі Унгерера, французького автора, ілюстратора, карикатуриста, дизайнера, скульптора, лауреата премії Андерсена. Загалом автор написав понад 140 книжок, а в рідному місті Страсбурзі вже існує його музей.

Якщо пошуки скарбів чи різдвяне святкування – теми доволі популярні в дитячій літературі, то нафтодобування – не надто, а в українській й поготів, що робить цю історію екзотичною та не менш захопливою.

Отже, сімейство Меллопів – це батько, чотири сини і мати. І я не випадково згадала про матір в останню чергу, бо це сім’я із чітким розподілом ролей. Так, у всіх пригодах Меллопів активну участь пошуках, у мандрах беруть чоловік з синами (і навіть песик). Натомість маму до чоловічих пригод не допускають. Вона лише варить їм їсти. А вкінці кожної історії вона традиційно частує всю родину смачненьким тортом. Цікаво, що навіть перш ніж з’їсти торт, після виснажливих і брудних робіт із нафтовидобування, сім’я Меллопів змиває із себе нафту й сажу і на ілюстрації ми бачимо: тато миється в душі, а мама вимиває у ванні синів.

У різдвяній історії тато і сини, побачивши, що кожен приніс додому по зрубаній ялинці, вирішують віднести їх у дитячі будинки, у в’язницю та іншим потребуючим, висновуючи, що «ялинок забагато не буває». Очевидно, 60 років тому екотема ще не була в тренді, як сьогодні, коли в дитячих книжках пишуть, що на свята можна обійтися без ялинки або замінити її штучною, чи придбати на спеціальній фермі.

Унгерер не приховує чіткого повчального змісту вкінці кожної історії. У випадку із нафтою – це висновок про те, що за такі серйозні, хоча й справді цікаві справи як видобуток нафти варто братися фахівцям, а не таким аматорам, як вони. А після знайдених скарбів, сплати за потоплений корабель і всіх податків на прибуток, коли грошей майже не залишилося, батько каже: «Не в грошах справа, а в пригодах… Головне, що вся сім’я знову вдома».

Попри те, історії про Меллопів дуже цікаві, гумористичні та пізнавальні. Очевидно, мінімалістичний і дещо карикатуристичний стиль ілюстрацій не всім здасться до смаку, але в тому й оригінальність та самобутність Томі Унгерера і його текстів. Можливо, з роками історії про пошуки нафти та скарбів ставатимуть для дітей у їхньому щораз більше цифровому світі оригінальнішими та незвичнішими.

Історії про тигра — 50 років

До нас на чай заходив тигр
Джудіт Керр

Історія про голодного тигра, який вирішив навідатися до звичайної британської сім’ї і з’їсти та випити абсолютно все, що було в домі. І тут теж не без гендерних ролей. Так, вдома перебуває мама з донькою, а тато – на роботі до вечора. Тигр випиває все татове пиво. І коли батько повертається додому, саме він заспокоює матір, яка не знає, як зарадити горю, і вирішує повести сім’ю на вечерю в кафе. Спосіб харчування теж бажає кращого: смажена картопля з сосисками і морозиво. Сучасним дітям, які сидять на безглютенових та безказеїнових дієтах краще цю книжку не читати (жартую). А коли вранці мама з дочкою вирушають на закупи, адже тигр з’їв абсолютно все, то тато, очевидно, має важливіші справи. Отже, мама з донькою мають вигляд беззахисних перед тигром, лише батько здатен прийняти якесь рішення.

До слова, цю історію Джудіт Керр часто розповідала перед сном своїм дітям, а потім вирішила записати і проілюструвати, та опублікувати 1968 року. Та й самі оповідки народилася невипадково: авторці доводилося багато перебувати вдома, коли чоловік був у відрядженнях, от і вигадала історію про візит випадкового гостя. Текст авторка вирішила навмисне написати простою мовою, щоб її діти, читаючи книжку, могли вчити англійську.

Цікаво, що десять років тому, до 40-річчя виходу книжки, в Лондоні відбулася прем’єра театральної постановки за мотивами книжки. «До нас на чай заходив тигр» входить у список «100 книжок, які повинна прочитати кожна дитина».

Історіям про Ведмедика і Тигрика – 40 років

Ах, ця чудова Панама!
Янош

Німецький дитячий письменник та ілюстратор Горст Еккерт, відомий під псевдо Янош, написав понад 140 книжок для дітей. Проте найвідомішими є його «Пригоди про Ведмедика і Тигрика», які, починаючи від 1978 року, вже кілька десятиліть читають діти по всьому світу. І нарешті торік вони стали доступні і для україномовного читача. Хоч і написані та намальовані 40 років тому, ці пригоди точно не занудять сучасну дитину. Автор знаходить оригінальний підхід до малого читача, торкаючись важливих, а іноді й болючих тем, наприклад, лікування. Коли Тигрик захворів, Ведмедик та інші друзі несуть його в лікарню, де хворому роблять цілющий укол, обстежують у великому апараті (рентген) тощо. Але є й веселі теми, наприклад, «мокра» вечірка.

Деякі історії я б назвала навіть екзистенційно-філософськими. Найбільше такого штибу роздумів у Яноша — в історіях про пошуки Панами і про пошуки найбільшого щастя на землі. Очевидно, малий читач зрозуміє все по-своєму, проте для дорослих це буде нагода згадати життєві мудрості і проговорити їх з дитиною. Бо Янош цими історіями дуже просто і наочно показує, як герої шукали щастя і де його знайшли, і чому все сталося саме так.

«Пригоди про Ведмедика і Тигрика» перекладено 40 мовами світу, вони отримали кілька нагород, зокрема Німецьку премію дитячої літератури, Міжнародну молодіжну премію Мюнхена. «Ах, ця чудова Панама!» двічі екранізовано (1985, 2006 р.), а 2013 року світ побачила однойменна опера.

P.S. Одним із найвідоміших персонажів книги насправді є не Тигрик і не Ведмедик, а Тигрова качечка (дерев’яна іграшка Тигрика), яку часто зображають на різноманітних аксесуарах та подарунках.

(Visited 386 times, 1 visits today)