Дмитро Стретович для #ПроЧитання: «Мені комфортно читати будь-де!»

Дмитро Стретович – співзасновник LITOSVITA (Центру літературної освіти), співзасновник і директор Видавництва Pabulum, менеджер культурних проектів. Поговорили з Дмитром про його читацькі вподобання в рамках рубрики #ПроЧитання.


Що читаєш зараз?

Читаю «Емоційний інтелект» Даніела Гоулмана. Ця тема – великий тренд останніх років, тому читаю, щоб зрозуміти і розібратися в суті і матчастині емоційного інтелекту.

Паралельно перечитую Ернеста Гемінґвея (нещодавно ВСЛ видали «Старий і море», «Фієста» і буде ще). Просто тому, що раніше не читав його українською, а треба 🙂


Якому жанру загалом надаєш перевагу?

Загалом останні роки переважно це нон-фікшн. Щодо худліту – люблю історичні романи (а ще краще, якщо є поєднання різних жанрів, наприклад, як в «Ім’я рози» Умберто Еко – тут і детектив, й історичний роман).


Якою для тебе є ідеальна атмосфера для читання? І яку обираєш паперову чи електронну книгу?

Особливих вимог до «атмосфери читання» не маю – мені комфортно читати будь-де. Те саме і з носіями – читаю і паперові, і електронні книги. Не склалося хіба що з аудіокнигами.


Чи маєш якісь системи для читання?

Ні, це ситуативно. Колись пробував побудувати систему – читати три книги паралельно (наприклад, нон-фікшн, складний роман і легку жанрову прозу). Але в мене це не працює. Якась книга затягує, і поки не дочитаєш – не відкладеш, якусь книгу треба терміново прочитати, якась просто «не йде» – і на неї взагалі забиваєш.


 Скільки книг в твоїй бібліотеці?

Три стелажі. У кількості назв ніколи не рахував (і не планую :))


Ти — співзасновник Центру літературної освіти. З чого все почалося?

З того, що 5 років назад (коли ми починали) ця ніша була абсолютно вільною, а тема хороша і нам цікаво – треба було братися! Власне ми почали з Літшколи в Карпатах, а далі це вже перетворилось на систематичну роботу з масою курсів і в різних напрямках – письменницька майстерність, книжковий бізнес, редагування, переклад тощо.

13_3_06


Сьогодні ти ще й директор видавництва Pabulum. Як вдається поєднувати?

Це близькі сфери, тому не так і складно поєднувати. У нас схожі аудиторії, багато контрагентів перетинаються, навіть автори і редактори – часто це ті люди, з якими працюємо і в рамках LITOSVITA, і в рамках Pabulum. Словом, працюю в одній парадигмі.


Ви видали поки небагато книг, але все ж, якою пишаєшся найбільше?

Які б класні книги не вийшли в нас у майбутньому, найкращою завжди буде наша перша книжка – це «Як писали класики» Ростислава Семківа.


Ось і завершився такий очікуваний Книжковий Арсенал. Розкажи про новинки, які ви представили?

У нас вийшло дві книги – обидві на тему читання. Це воркбук «проЧИТАНЕ» – тут можна у цікавій формі фіксувати свої враження від книжок, і ще там багато рекомендаційних списків, таблиць та інших фішок, і все це красиво проілюструвала Софія Філіпчук. Друга новинка – це книга Ростислава Семківа «Як читати класиків».


Що надихнуло на створення воркбуку «проЧИТАНЕ»? Чия це ідея?

У вересні ми видали воркбук «Пиши сильно» – він для тих, хто пише або хоче писати, і за допомогою теорії, порад і практичних вправ зможе прокачати свої навички. І після того ми задумались: воркбук для тих, хто пише, в нас є, але нема для тих, хто читає. Загалом, на Заході досить популярний такий тип видань, як reading journal. Очевидно, треба було таке створити і в Україні.


Книгу Ростислава Семківа «Як писали класики» хвалили абсолютно всі. Зараз дочекалися «Як читати класиків». Чи можна розраховувати на продовження серії?

Скоріше так, ніж ні, але про це дуже рано говорити – лиш нещодавно вийшла друга книга, треба ще її «донести до читачів» 🙂


Які видавничі плани на 2018 рік?

З найближчого – в нас вийде книга розмов Юрія Андруховича і Олександра Бойченка. Це глибокі і чесні діалоги про літературу, мистецтво, шлях митців і т.п.


Якщо пофантазувати і уявити, що маєш нагоду випити кави з будь-яким автором не залежно від часу і країни в яких він жив, хто  був би у твоїй компанії?

З Аристотелем (але, думаю, з ним довелося б випити не каву, а вино :)) З ближчих до нас у часі – це Умберто Еко.


І на останок, ТОП-5 нон-фікшн книг, які радиш прочитати всім.

  1. Стівен Кові «7 звичок надзвичайно ефективних людей»;
  2. Роберт Чалдіні «Переконання»;
  3. Деніел Рус, Джеймс Вомак, Деніел Джонс «Машина, що змінила світ»;
  4. Мег Джей «Важные годы»;
  5. Ростислав Семків «Як читати класиків».

Читати: Мар’яна Савка: «Ми пишаємося не книжкою, а загалом процесом, неперервним процесом видання важливих, цікавих і непересічних книг»

Читати: Ілларіон Павлюк: «Бажання стати письменником з’явилося ще в 10 років»

(Visited 251 times, 1 visits today)
Катерина Савенко
Катерина Савенко
Люблю читати. Особливо осінніми вечорами, загорнувшись у теплу та м’яку ковдру. Перевагу надаю художнім романам на основі реальних подій. Хоча, не проти й динамічного детективу чи професійної нон-фікшн літератури, адже вчитися ніколи не пізно. А ще обожнюю спілкуватися з творчими людьми, готувати і танцювати.