Відомий американський фінансовий консультант Леррі Вайдел знає, як зробити успіх постійним. На прикладі тих, кого він називає серійними переможцями, автор книжки «Серійний переможець», що вийшла у видавництві #книголав, визначає п’ять кроків, регулярне застосування яких допоможе закріпити удачу як в бізнесі, так і у повсякденних справах. Ухвалення рішення, перевиконування, коригування, доведення справи до кінця, постійне вдосконалення ‒ те, що зробить з вас суперлюдиною!
Уривок
Перевага нарощування зусиль
Ви їдете машиною з Нью-Йорка до Лос-Анджелеса, і от опиняєтеся за тридцять миль від міста. Несподівано рух сповільнюється і з’являється знак із написом: «Дорогу перекрито через обвал». Чи ви розвернетесь і поїдете додому? Ви все життя заощаджували, щоб здійснити свою мрію — купити Ferrari. Купили його, їздили на ньому — дуже обережно — тиждень. Одного ранку машина не завелася. Ви повернете її дилеру?
Навіщо кидати те, у здійснення чого вкладено багато часу та енергії? Чому не копнути глибше, не знайти рішення й не працювати далі? Я бачив так багато людей, які тяжко працювали заради мети, пролили море поту, крові й сліз. А потім із тієї чи іншої причини відчули, що не можуть впоратися, і кинули справу. Найбільша біда в тому, що їхній особистий внесок цим знецінено, і вони ніколи не отримають винагороди за свою тяжку працю. «Зусилля тільки тоді винагороджується повністю, коли людина відмовляється здаватися», — писав Наполеон Гілл.
Люди, що дотримуються моделі «кинути справу», ніколи не перемагають у житті, — вони ніколи не займаються чимось достатньо довго, щоб їхні зусилля дали кумулятивний ефект.
Думати про те, щоб кинути справу, — не те саме, що її кинути. Кожен часом думає про таке. Це нормально. Я теж часом на своєму кар’єрному шляху розмірковував про те, щоб піти. Наприклад, я працював у галузі страхування близько двох років — і мені запропонували можливість стати виконробом на будівництві. Це були важкі два роки. Ми насилу зводили кінці з кінцями, і постійний стрес мене знесилював. А нова робота обіцяла регулярний дохід та можливість трохи поліпшити свої фінансові справи. Я не міг вирішити, що робити. Я розривався. Тож зателефонував Арту Вільямсу, президентові нашої компанії. І спробував схитрувати. «Арте, у мене в команді є хлопець [можливо, я сказав “друг”, передаючи голосом уявні лапки], він працює з нами вже зо два роки. І він думає дещо змінити, думає, що, можливо, було б розумно взяти таймаут, перегрупуватися, зорганізуватися, підлатати фінансові дірки, а потім, у найближчому майбутньому, повернутися з подвійною енергією». Я не використовував слова «звільнитися». Арт одразу мене розкусив: «Гадаю, Леррі, ти припустився би найбільшої помилки у своєму житті. У тебе за плечима два роки безцінного досвіду. Ти упритул підійшов до того моменту, коли це почне приносити плоди. Навіщо кидати все це зараз, коли вже зроблено так багато важкої роботи?». Після того, що він сказав, ідея про звільнення, безумовно, трохи потьмяніла в моїх очах. Я справді тяжко працював і не хотів змарнувати ці зусилля. Тож угамувався і зосередився. Зробив наступний логічний крок, потім іще один і ще один. А через два роки мій дохід подвоївся. За чотири роки він зріс удесятеро. Кидати справи може швидко стати поганою звичкою, це правда. І вона може зруйнувати ваше життя. Але найбільша дурість у тому, що більшість людей кидають справу, коли успіх уже просто за рогом. Якби вони здолали одну останню перешкоду (або, можливо, дві чи три), то перемогли б. Так, на момент розмови з Артом у мене попереду було ще кілька перешкод і ще чимало хвилин сумніву. Але я не забував ні маминої поради, ні його — і дійшов до кінця. Кинути справу часом здається чудовим варіантом — аж поки цього не зробиш. Після початкового (облудного) відчуття полегшення ви почуватиметеся так само жалюгідно, як і перед звільненням. Ви відмовилися від того, чого справді хотіли, у вас усе одно лишилися ті самі проблеми, і ви позбулися найкращої можливості їх розв’язати. Ви змушені обирати найменше зло, а це шлях до страждання. Люди, які досягають високих результатів, постійно думають, чи не кинути все. Щоразу як ви робите щось велике, складне, що потребує напруження зусиль, то працюєте в зоні високого тиску. Намагаючись робити великі речі швидко, ви можете зазнавати надзвичайного стресу. Я від багатьох чув, що думка покинути все відвідує їх два-три рази на день. Якщо ви так не почуваєтеся, можливо, ви й не маєте справи з чимось дуже особливим чи захопливим. Звісно, люди, які досягають високих результатів, не покидають своєї справи. Ці думки просто зринають у їхній голові час від часу. Вони міркують про це мить чи дві. А потім повертаються до роботи, вносять нові корективи та отримують користь від вже вкладених у справу зусиль.
Читати: Як отримувати зарплату за свої думки
Читати: «Любов та бюджет» – фундаментальні істини у сфері персональних фінансів
333 thoughts on “«Серійний переможець»: як зробити успіх постійним”