«Що сказано» Аскольда Мельничука: про що хотілося б, аби сказали більше

Англійською роман «Що сказано» американського письменника українського походження вийшов ще в 1994-му році. За два роки з’явився і перший переклад книжки українською мовою, який, проте, розкритикували. У 2017-му видавництво Комора потішило українського читача новим виданням із дуже красивою обкладинкою й хорошим перекладом Олени Фешовець. А крім того, можливістю побачити й почути автора на Книжковому арсеналі 2017.


Хто автор

Аскольд Мельничук народився вже в Америці – в 1954 році в Нью-Джерсі, куди його батьки переїхали з України. Він є автором п’яти романів, а також поезії. Пан Мельничук вільно володіє українською мовою й перекладає сучукрліт англійською. Зокрема, твори Оксани Забужко. Крім того, він є засновником і редактором відомого в американському літературному світі журналу AGNI. Здається, із цим чоловіком із широкою й трошки замріяною посмішкою, можна годинами говорити про культових сучасних письменників та «родзинки» їхніх творів, адже багатьох із них він, судячи з інтерв’ю, знає особисто.


Про що книжка «Що сказано»?


Найпершим і чи не найважливішим героєм книжки є не людина, а місце. Це українське селище Роздоріжжя, давня місцина, оповита середньовічними легендами. Читачу розповідається про язичників та перших християн, навалу татар, подвиги і невиправну втрату князя Тура – вождя-чарівника та праотця тих роздоріжан, про яких і піде мова в романі. І, звісно, про кількох інших яскравих мешканців Роздоріжжя, яких герої не можуть забути.

Автор пише: «Забобони жили в Роздоріжжі понад тисячу літ, доки, нарешті, їх не зрушила з місця війна». Родина, про яку йде мова в романі, – Зенон і Наталка, а потім і їхня донька Слава Ластівка, – пережила багато, адже йдеться про більшу частину буремного 20 століття. Сюжет розпочинається з його початку: перша світова, арешти й розстріли, страшні 30-ті, втеча до табору переміщених осіб, Друга світова…В таких не простих обставинах Славі Ластівці, здається, усміхнулося щастя: вона закохалася в іншого українця Аркадія Ворога й вийшла заміж. Молода сім’я вирушила до Америки, де намагається будувати нове, інакше життя. До них приєднується Наталка та дядько Стефан – бунтівний, загадковий брат покійного Зенона – чи то шпигун, чи то авантюрист, чи то митець…

Але привиди минулого Забобонів та Ворогів мандрують разом з ними і нікуди не діваються. Із ними треба навчитися жити, як навчитися економити й тяжко працювати, спілкуватися з геть іншими американцями, звикнути до метро й в цих умовах ще зберегти шлюб і виростити дитину – сина Богдана, чи просто Бо. Якого батьки вчать українською, а бабуся й дядько часом згадують старі історії із Родоріжжя. Воно засіло в них так глибоко, що місця іншому там стає усе менше. Якщо Стефан час до часу іще згадує богемну молодість у Відні та Парижі, то Наталка лине до рідного краю крізь тисячі кілометрів. Та ні, вона вже майже там перебуває.


У романі «Що сказано» події із життя Забобонів та Ворогів повсякчас перемежовуються згадками про Середні Віки й князя Тура. Серед цих історій виникають паралелі: адже ми всі йдемо в майбутнє, озираючись на минуле. Свідомо чи ні.

Відчувається, що оповідача захоплює міф і український фольклор, він розмірковує над долею народу й долею родини і, вочевидь, власні витоки. Адже, як зізнається, Аскольд Мельничук, у романі є автобіографічні речі. Та й Бо, здається, його одноліток.

Метафоричність, багатошаровість розповіді, звісно, її збагачує, але може й дещо заплутати читача, який налаштувався на down to Earth (реалістичний, приземлений) емігрантський роман.

Так, це книжка про будні людей, що, як і роздоріжани тисячу років тому, докорінно міняють життя і мають тепер інших богів. Але вона зовсім не проста й вже точно не масова. Хочеться сказати – дивна (у сенсі – постмодерна), яка проте захопить тих, кому подобається відшукувати знаки. Ті потаємні зв’язки між давнім і теперішнім, між давніми міфічними й вже добре знайомими сучасними роздоріжанами.

Мені ж хотілося менше міфу, а більше життя героїв на новому місці. Які з усіма своїми чеснотами та вадами такі цікаві й небайдужі. Саме тому, що автор пише короткими реченнями, проте широкими мазками, вправним стилем, сповненим афоризмів, усього цього, а не згадок про князя Тура, хотілося ще. Можливо, мені вдасться це знайти в інших романах Аскольда Мельничука, якого видавці обіцяють перекладати й далі…

Книжка ж «Що сказано» мені запам’яталася насамперед яскравими (десь аж кіношними) персонажами. З-поміж яких особливо душевно виписані Слава Ластівка, яка пішла проти волі чоловіка, сильна українка, яку виховали злидні, а також філософ Стефан Забобон, до якого врешті найбільше прив’язуєшся. Тоді як його час закінчується. Але в цій книжці не дарма говориться «А мертві не хотіли вмирати». Усі герої лишаються живі: і Тур, і Зенон, і Стефан. Неважливо, скільки років чи століть минає.

Це роман про пошук себе в вирі подій, про пошук щастя й душевного спокою, про те, що нового нічого немає, навіть коли навколо тебе все інакше, як немає й смерті. Про традицію й батьківщину – речі, що так глибоко вкорінені в кожному з нас. Про одну родину українських емігрантів, яких закордоном тисячі.


Кому читати: поціновувачам міфу всередині реальної історії, витонченого постмодернізму.

Кому не читати: тим, хто чекає сповненої подій і деталей сімейної саги, й віддає перевагу реалістичній літературі.


Схожі книжки

Як відзначали критики, тут щось таки нагадує «Сто років самотності» Маркеса, а двома паралельними історіями про минуле і теперішнє вихідців із українського селища й самим дослідженням поняття роду цей роман перегукується з «Всьо ясно» Джонатана Сафрана Фоера.


Читати: Табори і приниження: історія польських офіцерів на «нелюдській землі»

Читати: Багата держава – продана? Питання власності та якості управління багатствами в книжці шведських економістів


Придбати книжку в Yakaboo

Катерина Толокольнікова
Київська журналістка, книголюбка та авторка блогу про читання What are you reading?. Для свого блогу запитую у незнайомців із книгами у руках, що саме вони читають і які враження у них викликає книжка. Обожнюю подорожувати по Україні та світу. Тому й героїв блогу знаходжу в різних містах та країнах.
http://what-are-u-reading.blogspot.com

7 thoughts on “«Що сказано» Аскольда Мельничука: про що хотілося б, аби сказали більше

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl websites and blogs

Залишити відповідь