- Підліткова фентезі-трилогія, яку відкривають «Позолочені вовки», - магічний світ минулого. Уявіть Париж 1889 року, де буяє Всесвітня виставка, а мисливець за скарбами Севрен Монтаньє-Аларі отримує завдання знайти древній артефакт від Вавилонського ордену. Якими будуть наслідки, поки важко сказати, але цілком можливою виглядає катастрофа.
- Знайомтесь, Рошані!
- Альтернативний Париж
- Вавилонські уламки
- Фантастична п’ятірка
- Поза основним сюжетом
- Кому варто читати
- Кому не варто читати
- Схожі книжки
- Авторка: Юлія Дутка
Підліткова фентезі-трилогія, яку відкривають «Позолочені вовки», - магічний світ минулого. Уявіть Париж 1889 року, де буяє Всесвітня виставка, а мисливець за скарбами Севрен Монтаньє-Аларі отримує завдання знайти древній артефакт від Вавилонського ордену. Якими будуть наслідки, поки важко сказати, але цілком можливою виглядає катастрофа.
Знайомтесь, Рошані!
Почнемо традиційно зі знайомства з авторкою, адже це перший переклад її творів українською. Хоча Рошані Чокші вже встигла написати чимало книжок, інформації про неї не так багато. Американська письменниця має водночас корені і з Індії, і з Філіппін (і в сюжеті «Позолочених вовків» прослідковується, що їй болить тема міжнаціональних розбіжностей та їхні радикальних проявів, як от ксенофобії). Авторка майже не говорить мовами своїх батьків, адже формувалась в англомовному середовищі штату Джорджія.
Першу книжку написала ще під час навчання в університеті, який зрештою кинула, щоб зосередитись на літературній творчості. Зважаючи на популярність її фентезі young adult книжок, це все було правильним рішенням.
Продовження «Позолочених вовків» має назву «The Silvered Serpents» (Посріблені змії), а вихід завершення трилогії «The Bronzed Beasts» (Бронзовані звірі – на точність перекладу не претендую) запланований на вересень 2021. Тримаю кулаки за те, щоб переклади українською цих двох романів з’явились якнайшвидше.
Альтернативний Париж
«Позолочені вовки» задають нам чітку хронологію, адже події відбуваються під час Всесвітньої виставки 1889 року, саме тої, до якої будували Ейфелеву вежу, саме тої, де розмістили ціле селище з 400 африканців на огляд, мовляв, ось так живуть дикуни. Це було дивно й тоді, а зараз щонайменше шокує. Зрештою, саме та експозиція стала однією з причин, чому авторка вибрала саме цей період. «Людський зоопарк» – так дико, так гидко, але тоді навіть прийнятно? Дивні часи, дивні звичаї. Не пропускайте авторської післямови.
Але виставка ця, безумовно, не зовсім така, якою була у нашому несформованому світі. Звісно, залишилось і дещо від оригінальної, але, коли ми разом з чудовою п’ятіркою потрапляємо в цей закритий світ, то бачимо не тільки те, свідком чого став знаменитий Ейфель.
А ще в Парижа є ще дещо, вельми важливе для розвитку саме такого сюжету. Якщо ви відвідували місто, то, мабуть, відвідували цю пам’ятку, де завжди прохолодно і темно (я от не була, але саме ця частина мене цікавить найбільше). Катакомби – прекрасне місце для сховку та для того, щоб влаштовувати якісь свої темні справи. Ми ще там побуваємо, але все по порядку.
Вавилонські уламки
Їх ніхто не бачив і не знає, як вони виглядають, але уламки Вавилонської Вежі – цивілізаційна складова. Там, де вони з’явились, почалось процвітання та розвиток науки. Вони – артефакти і не артефакти, а радше основа всього, яка впливає на здатність до формування (це не зовсім магія, але щось схоже). Чи це дрібні камінчики чи цілі брили? Поки сказати не можна, але сила в них захована надзвичайна.
Європейський уламок нібито захований у Франції. Ніхто не знає, де саме він схований, але Доми Вавилонського Ордену покликані охороняти все пов’язане з ними пов’язане. У Парижі таких було чотири: Дім Нікс, Дім Кори, які досі існують та прекрасно себе почувають, Дім Вант, який залишився без спадкоємця і був розпущений, та Пропащий Дім, назви якого ніхто не пам’ятає. Той Дім зробив щось таке, за що його вирішили назавжди стерти з історії.
Доми Нікс та Кори зберігають повно артефактів, але навколо них згущується небезпека. Щось лихе насувається і напад на матріарха – тільки початок. З’ясовувати ситуацію доручають Севренові – невизнаному спадкоємцю дому Вант, а в побуті готельєру, власнику розкішного «Едему», якому зараз спокійно дали б п’ять зірочок (і навіть десять на tripadviser). Допомагає отельєру чудова четвірка цікавих персонажів.
Фантастична п’ятірка
Мушу похвалити авторку за те, що їй вдалось створити персонажів, яких одразу можна уявити. Думаю, підбирати характерних акторів на їхні ролі буде не так вже й складно (я б глянула екранізацію).
Севрена ми вже згадували. Вожак цієї зграї, стратег. Він – француз, в рисах якого проглядається краса екзотичної матері, з якою його розлучили. Ціла вервиця прийомних батьків, яких він величає назвами смертних гріхів, залишала йому щось від себе. Йому і Трістану.
- Трістан – майстерний садівник, владар рослин, який взяв на виховання тарантула. Здається, що він найбільше й турбується про Голіафа. Трістан – чудове прикриття для їхнього плану. А ще він – слабке місце Севрена, в якого немає ріднішої людини.
- Лейла – танцівниця і кондитерка, яка прибула з Індії. Її витончену спину плямують жахливі шрами, вони – історія, яку вона не хоче розказувати. Історію, яка навіки зробила її іншою, навіть не зовсім живою. Вона – л’Енігм – загадкова зірка кабаре, яку ніхто не бачив без маски, крім хіба чудового квартету спільників.
- Зофія – інженерка, закохана в математику, талановита винахідниця, яка стала жертвою булінгу тільки через те, що єврейка. Дівчина неймовірної краси, яка понад все прагне бути непомітною, однак її роль аж надто помітна.
- Енріке – історик іспанського та філіппінського походження. Занадто філіппінський, щоб бути прийнятим серед іспанців, і водночас надто європейський, щоб знайти своє місце серед філіппінського осередку. Штукар на стику світів, якому тут доведеться перевтілюватись багато і часто.
Поза основним сюжетом
У «Позолочених вовках» сюжет зводиться не тільки до небезпечних пригод задля повернення втраченої слави, тобто відродження Дому Вант, який Севрен ще кілька років тому мав очолити.
Рошані Чокші торкається важливих тем, які не втрачають актуальності і зараз: тема еміграції або ж чужинця в іншій культурі, коли людина проживає мало не все життя в країні, але так і не стає там своєю, теми ксенофобії, зокрема антисемітизму; теми рівності – і не тільки в аспекті фемінізму (хоча його тут досить), а обмеженості можливостей з тих чи інших причин. Є тут і про бажання домінувати над усім світом, і про те, що союзників треба вибирати не тільки розумом, а й серцем.
Все це разом робить «Позолочених вовків» не тільки цікавою фентезійною пригодою, а й світоглядним романом, який у цікавий спосіб змушує актуалізувати сучасні проблеми.
Кому варто читати
Шанувальникам young adult фентезі, яким подобаються твори Лі Бардуґо.
Кому не варто читати
Тим, хто прагне максимальної точності від книжок з атмосферою іншої епохи, та й взагалі прагне чогось більш реалістичного.
