«Війна і мир» у шкільній програмі на багато років відбила охоту до творів Льва Толстого. Його «Анну Кареніну» прочитала тільки до тридцяти років і… переглянула своє ставлення до письменника. Льва Миколайовича потрібно читати саме в цьому віці, щоб зрозуміти, відчути і насолодитися. А ось навчитися хитрим прийомам, які він використовував, створюючи свої твори, можна в будь-якому віці. Найкращий помічник – книга Річарда Коена, досвідченого видавця, редактора, який також сім років вів курс літературної майстерності в Кінгстонському університеті.
Сідай і пиши!
Книг про письменницьку майстерність дуже багато і майже всі вони багато в чому схожі, тому дізнатися щось принципово нове все складніше. Та й який сенс нескінченно читати? Сідай і пиши! Практика – найкраще тренування майстерності. Але що точно зробить «Писать как Толстой», так це надихне – це свого роду чарівний пендель для тих, хто чекає кращого часу, настрою і приводу посадити себе за написання тексту.
Крім того, такий довідник-путівник допоміг мені дізнатися багато цікавих фактів з життя письменників. Наприклад, Діккенс за довгі роки інтенсивної роботи придумав, за підрахунками дослідників, тринадцять тисяч персонажів, включаючи три сотні й вісімнадцять сиріт. Гюго постійно робив нотатки – навіть під час бесіди міг відвернутися, щоб зробити запис, розраховуючи, що в майбутньому зможе це використовувати. Героїнь «Великий Гетсбі» Дейзі і Джордана Фіцджеральд списав з юнацької пасії Джіневри Кінг і її однокласниці в школі. У Кареніної теж був прототип – Анна Пирогова; коли Толстой почув про трагедію, він приїхав оглянути останки, хоч і не знав Анну за життя.
В «Писать как Толстой» багато шпаргалок, які рятують під час творчих криз і значно полегшують життя. Річард Коен згадує чотири найпопулярніші шпаргалки за сюжетами. Перша – «Подолання монстра» ( «Дракула», «Червона Шапочка», «Війна світів»). Друга – «Із грязі в князі» («Гидке каченя», «Пігмаліон», «Джейн Ейр»). Третя – «Шукання» («Одіссея», «Острів скарбів», «Мобі Дік»). І четверта – «Подорож туди і назад» («Робінзон Крузо», «Пітер Пен», «Володар мух»).
11 порад тим, хто хоче навчитися писати як Толстой
Не можу сказати, що книга читається просто і приносить неймовірне задоволення. Зізнаюся, іноді вона здавалося мені трохи нудною і затягнутою. Може, справа в тому, що це все-таки підручник? Тому вирішила, що буду читати не більше однієї-двох глав за раз. Особисто мені таке «дозування» допомагало краще переварити інформацію і хоча б щось запам’ятати. Ідеальний варіант, якщо деякі поради Коена будете виписувати. Ділюся тими правилами, які запам’яталися мені найбільше.
- Кожен автор повинен вирішити, який стиль відповідає його меті, тому що це визначить його голос, лексичний лад, синтаксичні особливості тексту і т.д. Повинен відразу чутися авторський голос, який спонукає нас читати далі.
- Хороша перша фраза не тільки привертає читача, а й дозволяє автору відразу дати уявлення про героя, атмосфері, обстановці.
- Ні читачі, ні глядачі не люблять, коли їх занадто довго мучать очікуваннями.
- Молодому письменникові Гемінґвей радив: «Коли хтось говорить – слухай в повну силу. Більшість нікого не слухає». Мейлер додавав: «Хороший діалог – справа хорошого слуху».
- Потрібно прислухатися до рекомендації Кіплінга: «Кожне слово має повідомляти, нести сенс, мати вагу, смак і, якщо знадобиться, запах».
- Слухаючи і читаючи історії, ми стаємо більш повноцінними.
- Романи можуть послужити більш-менш переконливою моделлю, яка б пояснила, як і чому люди роблять певні вчинки.
- Історія – це послідовність подій, сюжет – це їх взаємозв’язок. Якщо приділиш занадто багато уваги історії, отримаєш блокбастер, але з розряду легких; якщо дуже вже зациклишся на сюжеті, втратиш велику частину аудиторії, яка очікує сильної і відносно нескладної історії.
- Пам’ятайте, що звучання речення часто повідомляє більше, ніж самі слова… Хороший стиліст залишає місце для дихання: не можна писати те, що неможливо вимовити.
- «У реченні не повинно бути непотрібних слів, в абзаці – непотрібних пропозицій – так само, як в малюнку немає місця для непотрібних ліній, а в машині – непотрібних деталей». Вільям Странк «Елементи стилю» (1918 р)
- Якщо сказали все, що хотіли, – зупиніться!
«Досить скиглити — пишіть!»
Найважливіше — це після прочитання книги не закинути свою письменницьку майстерність, а перестати скиглити і почати нарешті творити! Та й час створювати цінну книгу! Як радив Річард Коен: «Жодна цінна книга не допоможе вам швидше заснути – вона змусить вас вистрибнути з ліжка і в самих трусах помчати до автора, щоб надавати йому по голові». Будьте автором, якому хочеться надавати по голові – в найкращому сенсі цього слова.
12 thoughts on “Книга «Писать как Толстой»: як навчитися технікам, прийомам і хитрощам великих письменників”