Книга «Писать как Толстой»: як навчитися технікам, прийомам і хитрощам великих письменників

«Війна і мир» у шкільній програмі на багато років відбила охоту до творів Льва Толстого. Його «Анну Кареніну» прочитала тільки до тридцяти років і… переглянула своє ставлення до письменника. Льва Миколайовича потрібно читати саме в цьому віці, щоб зрозуміти, відчути і насолодитися. А ось навчитися хитрим прийомам, які він використовував, створюючи свої твори, можна в будь-якому віці. Найкращий помічник – книга Річарда Коена, досвідченого видавця, редактора, який також сім років вів курс літературної майстерності в Кінгстонському університеті.

Сідай і пиши!

Книг про письменницьку майстерність дуже багато і майже всі вони багато в чому схожі, тому дізнатися щось принципово нове все складніше. Та й який сенс нескінченно читати? Сідай і пиши! Практика – найкраще тренування майстерності. Але що точно зробить «Писать как Толстой», так це надихне – це свого роду чарівний пендель для тих, хто чекає кращого часу, настрою і приводу посадити себе за написання тексту.

Крім того, такий довідник-путівник допоміг мені дізнатися багато цікавих фактів з життя письменників. Наприклад, Діккенс за довгі роки інтенсивної роботи придумав, за підрахунками дослідників, тринадцять тисяч персонажів, включаючи три сотні й вісімнадцять сиріт. Гюго постійно робив нотатки – навіть під час бесіди міг відвернутися, щоб зробити запис, розраховуючи, що в майбутньому зможе це використовувати. Героїнь «Великий Гетсбі» Дейзі і Джордана Фіцджеральд списав з юнацької пасії Джіневри Кінг і її однокласниці в школі. У Кареніної теж був прототип – Анна Пирогова; коли Толстой почув про трагедію, він приїхав оглянути останки, хоч і не знав Анну за життя.

В «Писать как Толстой» багато шпаргалок, які рятують під час творчих криз і значно полегшують життя. Річард Коен згадує чотири найпопулярніші шпаргалки за сюжетами. Перша – «Подолання монстра» ( «Дракула», «Червона Шапочка», «Війна світів»). Друга – «Із грязі в князі» («Гидке каченя», «Пігмаліон», «Джейн Ейр»). Третя – «Шукання» («Одіссея», «Острів скарбів», «Мобі Дік»). І четверта – «Подорож туди і назад» («Робінзон Крузо», «Пітер Пен», «Володар мух»).

11 порад тим, хто хоче навчитися писати як Толстой

Не можу сказати, що книга читається просто і приносить неймовірне задоволення. Зізнаюся, іноді вона здавалося мені трохи нудною і затягнутою. Може, справа в тому, що це все-таки підручник? Тому вирішила, що буду читати не більше однієї-двох глав за раз. Особисто мені таке «дозування» допомагало краще переварити інформацію і хоча б щось запам’ятати. Ідеальний варіант, якщо деякі поради Коена будете виписувати. Ділюся тими правилами, які запам’яталися мені найбільше.

  1. Кожен автор повинен вирішити, який стиль відповідає його меті, тому що це визначить його голос, лексичний лад, синтаксичні особливості тексту і т.д. Повинен відразу чутися авторський голос, який спонукає нас читати далі.
  2. Хороша перша фраза не тільки привертає читача, а й дозволяє автору відразу дати уявлення про героя, атмосфері, обстановці.
  3. Ні читачі, ні глядачі не люблять, коли їх занадто довго мучать очікуваннями.
  4. Молодому письменникові Гемінґвей радив: «Коли хтось говорить – слухай в повну силу. Більшість нікого не слухає». Мейлер додавав: «Хороший діалог – справа хорошого слуху».
  5. Потрібно прислухатися до рекомендації Кіплінга: «Кожне слово має повідомляти, нести сенс, мати вагу, смак і, якщо знадобиться, запах».
  6. Слухаючи і читаючи історії, ми стаємо більш повноцінними.
  7. Романи можуть послужити більш-менш переконливою моделлю, яка б пояснила, як і чому люди роблять певні вчинки.
  8. Історія – це послідовність подій, сюжет – це їх взаємозв’язок. Якщо приділиш занадто багато уваги історії, отримаєш блокбастер, але з розряду легких; якщо дуже вже зациклишся на сюжеті, втратиш велику частину аудиторії, яка очікує сильної і відносно нескладної історії.
  9. Пам’ятайте, що звучання речення часто повідомляє більше, ніж самі слова… Хороший стиліст залишає місце для дихання: не можна писати те, що неможливо вимовити.
  10. «У реченні не повинно бути непотрібних слів, в абзаці – непотрібних пропозицій – так само, як в малюнку немає місця для непотрібних ліній, а в машині – непотрібних деталей». Вільям Странк «Елементи стилю» (1918 р)
  11. Якщо сказали все, що хотіли, – зупиніться!

«Досить скиглити — пишіть!»

Найважливіше — це після прочитання книги не закинути свою письменницьку майстерність, а перестати скиглити і почати нарешті творити! Та й час створювати цінну книгу! Як радив Річард Коен: «Жодна цінна книга не допоможе вам швидше заснути – вона змусить вас вистрибнути з ліжка і в самих трусах помчати до автора, щоб надавати йому по голові». Будьте автором, якому хочеться надавати по голові – в найкращому сенсі цього слова.

(Visited 141 times, 1 visits today)
Зоя Нікітюк
Зоя Нікітюк
Вважаю, що читати потрібно, шоб мозги не засохли. Саме з такою метою створила групу у фейсбук «Шоб мозги не засохли», проводжу зустрічі книгоманів і веду програму з однойменною назвою на РадіоМ. А ще моєї любові до книг вистачило, аби написати власну :)