- Як розповісти про світ моди так, щоб влучити в серце читачів і водночас без награного пафосу? З чого почати? Александра Шульман віднайшла свій неординарний спосіб – розкрила шафу з історіями свого одягу та життя. Світські заходи та відпустки, спогади з дитинства та роботи у Vogue, походи по бутиках і зустрічі з відомими дизайнерами, а ще ці всі розповіді переплетені з аналізом різних модних тенденцій.
- Вона знає все про світ моди
- Історія починається з шафи
- Нічого червоного у взуттєвій шафі
- МЧС
- Річ, що є у кожної в гардеробі
- Що сподобається в книжці?
- Кому варто читати
- Кому не варто читати
- Схожі книжки
- Авторка: Люба Ляшко
Як розповісти про світ моди так, щоб влучити в серце читачів і водночас без награного пафосу? З чого почати? Александра Шульман віднайшла свій неординарний спосіб – розкрила шафу з історіями свого одягу та життя. Світські заходи та відпустки, спогади з дитинства та роботи у Vogue, походи по бутиках і зустрічі з відомими дизайнерами, а ще ці всі розповіді переплетені з аналізом різних модних тенденцій.
Вона знає все про світ моди
Александра Шульман (на фото) протягом 25 років(1992-2017 рр.) була головною редакторкою британського Vogue. За цей період в редакції багато змінилося: аудиторія журналу зросла до 1 млн читачів, запустили онлайн-версію, а колекційні видання з всесвітньовідомими зірками, на зразок Кейт Мосс і Вікторією Бекхем, забезпечили Vogue особливу популярність у фешн-індустрії. За 25 років роботи залишити цю сферу було неймовірно складно, адже журнал був для неї «джерелом натхнення та інформації у всесвіті одягу».
Історія починається з шафи
У холодний зимовий день 2018 року, коли минуло близько шести місяців після звільнення з Vogue, Шульман затіяла «шафові розкопки». Можна уявити авторку в образі Індіани Джоанс, що пробирається крізь завали одягу і раз-по-раз витягує один із 556 скарбів. 22 пальта, 35 суконь, 34 жакети, 35 футболок, 37 спідниць, 16 сорочок, 24 пари колгот, 16 шарфів і шалей, 34 пари черевиків на підборах, 37 сумок і ще не одна полиця одягу – тонни речей ховалися в гардеробі.
Переглядаючи вбрання, Шульман згадує історії зі свого життя, свої захоплення та соціальні ролі. Дитина з привілейованої столичної родини, претензійно-богемна підлітка, успішна співробітниця ЗМІ, головна редакторка журналу, мама, дружина, коханка, подруга, сестра, донька – кожна роль вимагала свого вбрання.
Кожна річ з її гардероба – це унікальна історія. Милий оверсайз, пеньюар перукарський, жакети Chanel, одяг для жінок при надії, білі сорочки, денім, сумки, бальне плаття, бікіні, комбінезони, кросівки, прикраси… – у книжці «Одяг… та інші важливі речі» безліч оповідей і кожна варта уваги. Ось кілька найяскравіших епізодів.
Нічого червоного у взуттєвій шафі
З червоними черевиками Start-rite пов’язані дитячі спогади та розчарування. Авторка згадує похід до магазину, коли продавець-консультант, як вирок, виголосила: «Перепрошую, мадам, – лунало невблаганно, – але тут повнота вузька подвійна». Ці надзвичайно красиві гостроносі шкільні черевики не підійшли на стопу школярки Шульман. Уже у вісім років вона усвідомила, що «широкі, одороблі вузько-подвійні стопи – це перепона, через яку мені не вдається бути такою, якою хотілося б». Взуття, яке вона носила, було не таке ефектне, як червоні Start-rite. Навіть її найкраща подруга Джейн носила їх, а Александра лише мріяла.
Один епізод, одні червоні черевики і школярка Шульман відчула себе приреченою на вічне прокляття. Саме тому в її великій колекції взуття ніколи не було червоного.
МЧС
Це зовсім не те, про що ви подумали. Йдеться не про Міністерство надзвичайних ситуацій, а про одну з найвідоміших абревіатур західного світу.
МЧС – маленька чорна сукня. Лише три літери, а скільки смислу.
У гардеробі Шульман МЧС з’явилася завдяки лондонській дизайнерці Катрін Вокер. «Вбрання Вокер призначалося для таких жінок, якою я не була. Воно було для породистих британок із вищого класу, які можуть носити вовну і твід, не перетворюючись на сніпок», – пише авторка.
Дизайнерка хотіла подарувати Шульман таке вбрання, яке не потонуло б десь у нетрях гардероба, а вона носила б часто і з задоволенням. Так ексредакторка стала власницею першої, унікальної маленької чорної сукні. «Вона запропонувала змоделювати таку сукню, яка пасувала би до короткого пальта, щоб я могла носити її на роботу, а якщо треба – то і на дрінки після роботи». Ця сукня відрізнялася від найвідомішої МЧС, тої, що засіла в нашій свідомості, – витвору від Givenchy, у якому була Одрі Гепберн у першій сцені «Сніданку в Tiffany».
Ось так почалася епоха МЧС у житті Шульман, яка за багато років розрослася до неймовірних масштабів.
Річ, що є у кожної в гардеробі
Йдеться не про спідню білизну, хоча вона теж 100% є у кожного в шафі, а про річ, що надавала елегантності, жіночності та свободи, – про колготки.
Коли Шульман була школяркою, мріяла про те, що змінить дитячі колготи на панчохи. Для неї «панчохи – це жіночність», це витонченість, до якої вона так прагнула у свої 12 років. Але в 1969 році жодна молода жінка не була в захваті від ідеї панчіх. Вони були вчорашнім днем. Майбутнє ж було за колготками.
«Колготи – це ще один крок до свободи жінок. Вони дали нам змогу носити короткі спідниці без натяку на вульгарність і без мережив, що можуть просвічуватися з-під спідниці… Жінки охоче відмовлялися від панчіх на користь колготок, незважаючи на зловісні попередження про небезпеку для жіночого здоров’я…». Переваги колготок були на рівні з перевагами пральної машини, вони помітно спростили життя жінок.
Що сподобається в книжці?
- Зворушливі історії з життя ексредакторки.
Вони настільки живі, що, здається, ми спілкуємося десь у вітальні і переглядаємо гардероб Шульман чи, щонайменше, Netflix зняв документальний фільм з нею.
- Наближення до всесвітньовідомих особистостей.
Ви потрапите на вінчання Принца Вільяма й Кетрін Міддлтон, зможете посидіти за одним столом з Річардом Гіром, побуваєте на фотосесії з герцогинею Кембриджською, супроводжуватимете Принца Чарльза на благодійній вечірці It’s Fashion!, а також дізнаєтеся історії створення вишуканих луків Шульман для походів на світські заходи.
- Одяг.
Вас точно здивують деякі з описаних у книжці образів. Щось закортить відразу повторити.
- QR-коди у виносках.
Скануйте та переглядайте додаткові зображення відразу на ґаджеті – реклами, фото зірок і безліч модних луків.
Що захочеться покращити?
- Структуру книжки.
У розповіді авторка не використала хронологічний виклад. За відправну точку взято речі з гардероба Шульман. Здається, що авторка рандомно витягає вбрання з шафи та розповідає історію, пов’язану з ним. Особисто мені такий спосіб викладу сподобався. У цьому унікальність і неповторність книжки, але все одно для кращого розуміння біографії редакторки, треба зазирнути у Вікіпедію та Google.
- Додати кольорові ілюстрації.
Вони б збагатили видання і додали б йому витонченості.
Кому варто читати
Дизайнерам, модельєрам, фотографам, редакторам модних журналів й усім, кого цікавить фешн-світ.
Кому не варто читати
Тим, хто любить чітко структуровані, з хронологічно викладеними подіями книжки, а також тим, хто чекає професійних порад від ексредакторки Vogue.
