Початок продажу восьмої частини Гаррі Поттера українською. Відгуки перших читачів

30 вересня о 20.00 розпочнеться продаж п’єси “Гаррі Поттер і прокляте дитя”, восьмої частини “поттеріани”.  Українська презентація книжки від видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га відбудеться в Українському домі цього ж вечора.

30 липня відбулась прем’єра вистави у лондонському театрі “Палац”.  П’єсу в двох частинах написав Джек Торн із використанням тексту Джоан Роулінг. Адаптував для вистави разом із режисером Джоном Тіффані. Саме ці три імені стоять на обкладинці видання.  Українська версія виходить рівно за два місяці після прем’єри, раніш російської.

Дія п’єси відбувається через 19 років після битви за Гоґвортс і розповідає про працівника Міністерства магії Гаррі Поттера та його сина Албуса. Саме на цій історії, за словами Роулінг, має закінчитись “поттеріана”.

Резонанс серед аудиторії викликав вибір Джоан Роулінг акторів, які виконували ролі в п’єсі. Актриса Нома Думезвені, яка має темний колір шкіри, зіграла роль Герміони. Автор зазначила, що в романах жодного разу не згадувався колір шкіри героїні, однак глядачі вже звикли до образу Ґрейнджер у виконанні Еми Уотсон.

Найкраще про книжку розкажуть відгуки перших читачів. Багато фанів вже встигли прочитати твір в оригіналі. Ми зібрали декілька відгуків із читацької мережі Goodreads та блогів:

Lada Moskalets: Динамічна п’єса, яку зрозуміти невтаємниченим у Поттеріану буде можливо трохи складно, бо сюжет базується на попередніх томах. Родинні проблеми більш-менш сподівані – у Гаррі було вдосталь травм, щоб передати їх наступному поколінню. Для тих, хто виростав на Поттері і доріс до схожих проблем буде цікаво. Книжка дуже все ж занурена в минуле – Турнір Трьох Чарівників та інші пригоди Хогвартса, тому не варто дуже сподіватися на нові відкриття про чарівний Лондон наших днів. Але дуже гарно витриманий баланс між подіями і психологічними копирсаннями героїв, цікаво і легко читається.

Hymerka: Моя найбільша проблема з цією історією — це її зациклення на минулому, через це вона дуже нагадує фанфік. Навіщо ці безкінечні камео? Навіщо повторювати цілі сцени з оригінальних романів? І що за дивна ненависть до голубів? Закрутити історію навколо часоворотів — то справді дурнувата ідея, вона веде до безкінечної кількості парадоксів і дірок у сюжеті. Взагалі було дивне відчуття, що написала все це не Джей Кей Ролінґ, не її стиль. Не хочу бути надто категоричною, адже це п’єса, і можливо, лише на сцені вона по-справжньому розкривається. Але в книжковому форматі магії не сталося, а от шкоди заподіяно.

книгачай: путешествия во времени, да еще и на 25 лет назад – чтооо?, оборотное зелье, которое не нужно готовить целый месяц – чтооо?, способы предотвратить выигрыш седрика в турнире трех волшебников (а давай заберем у него палочку, а давай его публично унизим) – что это вообще? ах да, у воландеморта и беллатрисы лестрейндж есть дочка, помешанная на темной магии и идее восстановления режима ее отца. в принципе, я была готова к чему-то абсурдному и особо не расстраиваюсь. но так хотелось снова окунуться в мир волшебства, а не проглотить какой-то противоречивый фанфик.

Khanh (the Grinch): Знаю, я поставила 4 зірки, але, по правді, Роулінг може написати словник із ілюстраціями Гаррі Поттера і це теж буде на 4 зірки. Справа у тому, це було мило, гарно, і дуже ностальгійно. Ми знову зустріли знайомих героїв. Але я ненавиджу жанр пєси. Як людина, що виросла із Гаррі Поттером, і мені зараз 30 років, я відчуваю, що героїв мають вирости разом зі мною також. Тож це було прекрасно їх знову побачити. Наче зустріти старих друзів.

Mist Patona: Ця книжка для мене якась дуже вчасна. Вона про те, коли перепробувавши кілька варіантів минулого, все ж приходиш до висновку, що твоє теперішнє для тебе найдорожче. Які б страхітливі події ти не пережив у минулому, ти не захочеш їх змінити, навіть маючи для цього певні інструменти. Бо найкраще, що ми можемо зробити з минулим, це його прийняти. Ось чому відгук про цю книжку потрапив у блог, присвячений memory studies.

«Love blinds. We have both tried to give our sons, not what they needed, but what we needed. We’ve been so busy trying to rewrite our own pasts, we’ve blighted their present.»

Це книжка не дуже багато про дітей і їхні магічні пригоди. Це історія більше про дорослих і для дорослих. Гаррі і Драко, Герміона, Рон і Джінні тепер сорокарічні і пригоди в них теж підросли: бути чоловіком чи дружиною, бути батьками і бути дітьми для своїх батьків.

Oleksa Stepaniuk: Це п’єса суто для фанатів. В ній досліджуються альтернативні розв’язки основної лінії “що би було якби…”, а таке цікаво людям які в добре пам’ятають основні книжки. Оскільки писала не сама Роулінг, то деякі персонажі сильно змінилися (хоча з іншого боку за сюжетом пройшло надцять років). Драко став добрим і чутливим, Рон став геть дурним, його використовують суто як комедійну паузу. Гаррі досить незграбний у вихованні дітей, хоча раніше був дуже впрпвним в емпатії/лідерстві.