«Платеро і я» і я

Декілька місяців назад інстаграмом гуляв хештег книжковий_піврічний_тег з питанням «яка книга зробила тебе щасливою?».  Довго перебирала подумки прочитані тексти за першу половину року, за минулий рік, за останні роки й зрозуміла, що я таких книжок не читаю. Засмутилася. А потім вирішила змінити ситуацію. Саме так в моїй бібліотеці з’явилася книга «Платеро і я» Хуана Рамона Хіменеса.


Терапія творчістю


Хуана Рамона Хіменеса описують зазвичай лаконічно, але з розмахом: поет, писав неперевершені й дивовижні у своїй легкості поезії, якщо одного дня вас спитають як виглядає лірика, вам лише слід назвати його ім’я. Нобелівську премію він отримав з формулюванням “за ліричну поезію, зразок високого духу і художньої чистоти в іспанській поезії”. Він публікував збірку поезії ледь не щороку з 1900 по 1957!

Але в середині його життя сталася трагедія — помер батько і Хуан не зміг пройти крізь це без наслідків, тому довго лікувався від депресії у паризьких лікарнях. Одного дня він повернувся в рідний Могер, щоб оговтатись остаточно, і лише там він нарешті залишився на самоті. Там і народилася ця світла збірка оповідань «Платеро і я».


Три абзаци про


Традиційно, описуючи цю книгу, пояснюють, що Платеро — це назва породи віслюків, з іспанської platero перекладається як сріблястий, власне так і виглядають віслюки цієї породи. Так і вийшло — віслюк Платеро на ім’я Платеро, головний або єдиний друг неназваного ліричного героя книги, яким є сам Хуан Рамон Хіменес. Платеро описують добрими словами — маленький і волохатий віслючок, настільки м’який на дотик, що здається, ніби він створений з бавовни та абсолютно не має кісток.

jimenez4-300x293

Фото: www.poemas-del-alma.com

Ще на початку варто зауважити, і про це в передмові пише сам автор, що ця книга вважається дитячою, але це не зовсім так. Автор створив її, щоб подолати депресію, тому смуток і радість переплелися в ній як близнюки, а дітям не варто писати якусь особливу літературу — вони в змозі зрозуміти написане, жодні емоції їм не чужі.

Тому не можна називати «Платеро і я» казкою для дорослих або дітей — це аж ніяк не казка і вона не має віку чи статі. Це історія доброти та споглядання, на які ми всі маємо право.

Жанр книги автор визначає як «Андалузійська елегія». Могера — андалузька територія Іспанії, це територіальний покажчик. Елегія — це емоційний результат філософських роздумів про складні проблеми життя. Форма вибрана не просто так — Хуан Рамон Хіменес — чуйний автор, він не нагромаджував на голову читача мільйон смислів і важких словесних конструкцій. Він намагався примиритися з чинним світом, знову відчути смак життя і щедро описував картину такою, якою він її бачив, тільки на цей раз поезія народжувалася в прозі.


Література світла


Намагатися описати сюжет книги — безглузда справа. Він про дружбу, мир, любов, природу, людей — про все. Історії у збірці неймовірно маленькі й дуже гарні. Спочатку я планувала запам’ятовувати назви найкращих, потім записувала номери, але це справа невдячна – кожне оповідання аж дзвенить своєю щирістю. Тут можна довго сперечатися, що в цих історіях більше прекрасне: теми, такі прості, навіть побутові, що у щоденній круговерті днів ми їх просто не помічаємо, чи мова, якою це все описується. Хуан Рамон Хіменес може підняти з дороги запилену каменюку й описати її так, що ти покладеш її в карман пальто й не будеш з нею розлучатися. Він помічає найменші зміни настроїв

Кожна історія неймовірно кінематографічна і високохудожня, ніби автор знімає її на стару камеру або малює великими мазками. Це просто рай, а не книга для того, хто візуалізує текст. І тут треба окремо відзначити роботу перекладача Юрія Ананка. Тому що коли читаєш ці рядки, неможливо не поринути в неї з головою.

DSC03244 (1)

Кожен читач починає бачити світ очима Хуана Рамона і це прекрасно, тому що в ньому є місце для радощів від зміни сезонів, спостережень за рухом хмар, відбитку місяця на плесі води, польоту птахів і метеликів, часу слухати дзвінкий дитячий сміх та історії п’яненьких односельчан, катати сусідських дітлахів на ослику і разом скакати в траві.

Кожна історія дзвенить і світиться святою щирістю.

При цьому, автор не скочується в вульгарність, натягнутість — стилістика кожного твору ідеально формує свіжу легку історію. І навіть коли автор помічає аж ніяк не радісну подію: смуток, смерть і несправедливість будуть окутані флером неминучого романтизму. Все це життя, в ньому є місце усьому і все це необхідно приймати: спійманий собі на радість метелик буде в неволі, люди бувають жорстокі навмисно, а смерть — це частина життя. Це не трагедія, це сіра смуга через яку ми бачимо наскільки життя прекрасне.

Автор не намагається вкласти якийсь філософський підтекст у свої елегії, скоріше це повітряні ласкаві тексти-медитації — життя тече, відчуй його. Платеро в тексті не олюднюється, не отримує дару і не втілює собою збірний образ найкращого друга. Так, автор обожнює його і періодично забуває, що він просто тварина, але його роль дуже проста — він ослик, він катає на спині хворих дітей або кошики з квітами, бере участь в карнавалах і допомагає витягувати з болота віз.

Хуан Рамон не повчає свого читача, не кидає з вогню та в полум’я, а скоріше показує всю різноманітність світу, всю його емоційну і характерну палітру.


«Платеро і я» — гостра потреба для кожного, хто переживає сезонну нудьгу, кому надто холодно в жовтні й кого не зігрієш горнятком гарячого чаю. Це світлий текст, від якого стає тепло і легко, як би він не закінчувався, і що б не відбувалося навколо. Література, від якої добре і приємно.


Купити книжку в Yakaboo

Юля Рябчик
Письменниця в чотири блокноти і твітер. Блогерка, буктюберка, безробітній журналіст, на всі руки майстриня. Звільнилася, щоби вистачало часу на літературу - маніакальний чтун:) Постійно забуваю імена персонажів, пишу на сторінках помітки, сперечаюся з авторами й гостро емоційно реагую на вигадані світи. BookChick, бо книжечки і суконьки. Веду щоденну книжкову розсилку в Telegram, підслуховую людей, подорожую, монтую і готую каву.
https://medium.com/ryabchick

16 thoughts on “«Платеро і я» і я

    Залишити відповідь