Рим, 1917 рік. Сергій Дягілєв, керівник легендарної трупи «Російський балет», працюючи над авангардною постановкою «Парад», замовляє декорації та костюми у художника Пабло Пікассо. Темпераментний іспанець, котрий на той час прославився як картинами, так і легковажною поведінкою, намагається завоювати серце неприступної балерини Ольги Хохлової. Згодом вона, дівчина з тонкими, правильними рисами обличчя та меланхолійністю у погляді, таки відповість взаємністю наполегливому залицяльнику… Так розпочалася драматична історія кохання, без якої, хтозна, чи би став Пікассо генієм-художником, а Ольга – просто дружиною Пікассо.
Ода землячці Тетяна Сидоренко – сучасна українська письменниця, науковець та журналістка, авторка десяти художніх книг. Народилася на Чернігівщині. Її остання повість «Ольга, дружина Пікассо» – це перша в Україні художня книжка, присвячена талановитій уродженці Ніжина, балерині Ользі Хохловій, відомій світу, перш за все, завдяки заміжжю з видатним іспанським художником.
Саме цьогоріч минає сто років, відколи танцівниця стала першою офіційною дружиною Пабло Пікассо, назавжди увійшовши в історію мистецтва як найчастіше зображувана модель на картинах, без перебільшення, найсуперечливішого майстра пензля ХХ століття.
«Період Ольги», або «Я малював те, про що думав, а не те, що бачив» Так називають період творчості Пабло Пікассо, на які припало 18 років його спільного життя із Ольгою Хохловою. Довкола нього, в цілому, і простежується сюжет повісті, написаної у формі так званих «есхатологічних інтерв’ю», коли головні персонажі розповідають самі про себе.
Такий стилістичний прийом, за задумом письменниці, має забезпечити читача відчуттям безпосереднього спілкування з героями історії. Цим і пояснюється цікава пунктуація оповіді: велика кількість трикрапок та засилля знаків оклику. Але центральною постаттю твору, всупереч назві, виступає саме художник, геніальний не лише у мистецтві, а й у… жорстокості. Ольга Хохлова зображається доволі поверхнево: спочатку в ролі музи, матері їхнього єдиного сина, а далі – стражденної жінки, покірної жертви чоловіка-ловеласа.
Варто додати, що «Ольга, дружина Пікассо» жанрово вважається романізованою біографією, тобто художньою книгою з вибірковими історичними фактами.
Хто вона, «Ольга, дружина Пікассо»
Особисто я, до прочитання назви та анотації книжки Тетяни Сидоренко не знала, що легендарний митець був одружений з балериною українського походження. Власне, саме цей факт найбільше заінтригував мене, спонукаючи чимшвидше ознайомитися з таким багатообіцяючим, на мою думку, твором. Майже півтора ста сторінок «проковтнулося» буквально за вечір, однак очікуваного захвату від книжки я так і не отримала…
Про саму Ольгу, вважаю, інформація подається доволі скупо і розмито, неначе вона – другорядний персонаж, плюс, склалося враження, що авторка змалювала її як типовий образ жінки-мучениці, так притаманний для класичної української літератури.
Що сподобалося, так це пізнавальні вставки про відомих постатей з найближчого мистецького оточення Пікассо й Ольги (Сергій Дягілєв, Ігор Стравинський, Жорж Брак, Жан Кокто, Анрі Матісс, Гійом Аполлінер, Луї Араґон, Гертруда Стайн та інші), а також про постановку балету «Парад».
Тематично схожі книги: Оливье Видмайер-Пикассо «Пикассо. Интимный портрет», Роланд Пенроуз «Пикассо. Жизнь и творчество», Вілл Ґомперц «Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі», Майкл Берд «Зоряна ніч Ван Гога та інші оповіді», Ґертруда Стайн «Автобіографія Еліс Б. Токлас».
400 thoughts on “Легка книга про нелегку долю балерини з Ніжина. Рецензія на повість «Ольга, дружина Пікассо»”