Англійський письменник-фантаст, автор бестселерів «Американські боги» під час вебінару для видання The Guardian відповів на питання своїх прихильників. Ми переклали найцікавіші моменти з цієї розмови, а також з інших промов та інтерв’ю автора.
Джерело натхнення
Фанати письменника, які дослуховуються до його думки, звісно ж, хочуть дізнатися, які книжки він обирає для власного прочитання. «Задля задоволення зараз я масово перечитую книжки Джина Вулфа. Я нещодавно писав вступ для його серії «Книга Нового Сонця» у виданні від Folio Society, і для цього взяв «Тінь ката», прочитав перші кілька глав, щоб освіжити пам’ять, — і все, мене затягнуло». Також письменник зараз читає збірку поезії Despair: Movement One Лорі Юстіс: «Читаю повільно, бо від неї в мені щоразу щось надривається».
Улюблений же автор дитячої літератури для письменника — Діана Вінн Джонс, авторка «Мандрівного замку Хаула»: «Я не знаю, чи вона широковідома, однак її історії фантастичні і я досі за ними скучаю».
Всюди, де би Ґейман не був, він любить облаштовувати свій навколишній простір. «Насправді, в нас з Террі Пратчеттом схожа любов до покращення середовища, в якому ми знаходимося. Коли ми разом були в турі, присвяченому книзі «Добрі передвісники», наслухавшись про те, як рок-гурти громлять номери в готелі, ми натомість покращували свої — ставили полички чи нові шпалери».
Про невдачі
Ніл Ґейман часто дає поради, пов’язані з творчістю. Під час промови для випускників Університету мистецтв (штат Філадельфія) письменник присвятив цілий пункт порадам щодо того, як підготуватися до невдач у креативному секторі: «Коли ви розпочнете свою діяльність, ви зіштовхнетеся з проблемою провалу. Вам варто бути стійкими й усвідомити, що не кожен проект можна буде втілити. Робота фрилансера й життя, пов’язане з мистецтвом, схожі на відправку послань у пляшці з безлюдного острова. Ви сподіваєтесь, що хтось одного дня знайде котрусь із цих пляшок, відкриє її, прочитає ваше послання і покладе щось у цю пляшку, що потім повернеться до вас: захоплення, замовлення, гроші чи любов. І варто змиритися з тим, що на одну повернену вам пляшку припадає сотні неповернених».
Ґейман сподівався, що його перша книга стане бестселером, однак видавець збанкрутів ще до того, як письменник встиг отримати від неї бодай якийсь гонорар. «Зазвичай, коли я роблю щось успішне, то це те, що я вже робив — і в мене це вже неодноразово не виходило. Тож наразі я не жалкую через книги й задуми, що немов несправні петарди, які не створили феєрверку: я майже впевнений, що вони необхідні для існування справних».
«Проблеми невдачі складні. Проблеми успіху можуть бути складнішими, бо про них ніхто тебе не попереджає», — зазначає Ґейман у вищезгаданій промові. Бо успіх надзвичайно пов’язаний з синдромом самозванця, з постійними сумнівами й страхами. І ніколи не варто прагнути до безплідної ідеальності: «Сподіваюся, ви будете помилятися. Якщо ви помиляєтеся, це означає, що ви щось робите. Та й самі помилки можуть бути корисними: я якось неправильно написав у листі слово “Кароліна”, змінивши місцями “а” та “о”, і мені в голову прийшло: “А Кораліна схоже на спражнє ім’я…”». Так випадкова помилка дала початок цілій історії про дівчинку, яка одного разу потрапляє до країни жахів.
Як критикувати інших
До Ґеймана часто звертаються з проханням оцінити рукопис: «Я спочатку намагаюся дізнатися, що саме вони від мене хочуть. Хтось прагне до розгромної критики. Хтось хоче абсолютної похвали. Комусь підійде щось посередині між цими двома варіантами. Письменники вразливі, а особливо початківці. Скажи їм щось не те — і вони все покинуть та підуть грати на тромбоні чи подадуться в метеорологи.
Переважно я намагаюся підтримувати. Будь-який написаний роман більше наближає письменника до опублікованої книги, ніж роман, який поки тільки перебуває в задумці. І більшості письменникам-початківцям необхідно просто написати ще щось, тож коли я питаю “коли буде наступна глава?”, я питаю це щиро».
А оцінювати рукописи Ґейману, мабуть, доводиться часто. Він уже 6 років викладає в гуманітарному Бард-коледжі в Нью-Йорку, проводить воркшопи та навчає онлайн в рамках курсів від MasterClass: «Єдина проблема з викладанням — поки ти викладаєш, ти не пишеш. А мені зараз варто більше писати….».
Про роль фантастичного
Ґейман переважно пише в жанрі фентезі: «Я думаю, він важливий з тисячі причин, і одна з них — це розуміння самих себе. Інша, не менш важлива, це розуміння інших людей. Ну і розуміння світу — це третя причина. Прекрасною рисою створення образів через щось фантастичне є те, що воно дозволяє змінювати дійсність, відображати її, гратися з нею, виокремлювати певні її частини та давати людям можливість замислитися над тим, про що вони раніше не думали».
За допомогою незвичних і дещо містичних метафор Ґейман говорить про складні питання: «Я написав про таку Смерть, яку мені хотілося б одного дня зустріти. Щоб це був хтось веселий, хороший та поставився з розумінням. Хто б сказав щось на зразок: “Знаєш, тобі дійсно варто було дивитися по обидва боки, коли переходиш дорогу”, але сказав це по-доброму».
Про робочі плани
«Я — неохоче — відклав роман, над яким працював у квітні 2017 року і планував продовжити його, як тільки роботу над телесеріалом за мотивами «Добрих передвісників» буде завершено чи хоча б моя участь у цьому проекті вже не буде потрібна. Але моя участь значно зросла і сталися переломні моменти, на які я не очікував, тож зі зйомок серіалу я повернувся лише 6 днів тому (цю відповідь було надано 8 лютого. — прим. пер.). Я взяв свій записник з романом з рюкзака, де він лежав два роки про всяк випадок, і поклав на робочий стіл. Сподіваюся, що герої досі чекають на мене, а не здалися й пішли додому», — зазначає Ґейман у відповідь на те, чи чекати найближчим часом його нових творінь.
13 thoughts on “«Сподіваюся, ви будете помилятися»: творчі поради від Ніла Ґеймана”