Наталя Якубчак для #ПроЧитання: «Переклала чотири дитячі книжки з німецької – і всі про зайчиків!»

Фото: Оксани Тисовської

Наталя Якубчак — літературознавиця, літредакторка, перекладачка. Співпрацювала із часописом «Україна модерна», видавничим домом «Києво-Могилянська академія», видавництвами «Читаріум» та «ArtHuss». Була відповідальним редактором дитячих журналів «Абетка права» та «Правобукварик».


Наталю, розкажіть про найцікавіший досвід роботи редакторки? У чому полягала його особливість?

Цікавих досвідів було багато. З найостанніших – це збірка оповідань Віктора Єрофєєва «Тіло» в перекладі Сашка Ушкалова, що вийшла у видавництві «ArtHuss». Працювати з художньою літературою, особливо перекладною, завжди важче. А надто, якщо це переклад із близькоспорідненої мови. Одна з особливостей прози Єрофєєва – перемикання між різними стилістичними щаблями, що створює і своєрідний ритм, і вибух нових значень на зіткненні слів із різних регістрів. Робота перекладача була справді доброю, але редактору теж лишилося над чим подумати.

Ну, і ще один цікавий «клопіт» – прямі й приховані цитати з Пушкіна. Їх доводилося розкодовувати й шукати в українських перекладах. Це було схоже на детективний сюжет!


Чи є у вас амбіції щодо інших літературних професій?

Не знаю, чи пасує тут слово «амбіції». Навряд можна провести аналогію між солдатом, який хоче (чи не хоче) стати генералом. У мене були різні досвіди. Колись, ще студенткою, я писала рецензії. Працювала контент-редактором на сайті, присвяченому літературі. Мені було цікаво спробувати себе в перекладі, і я отримала пропозицію від видавництва «Читаріум». Переклала чотири дитячі книжки з німецької – і всі про зайчиків! Про те, щоб самій писати, я ще не думала, але не зарікаюся.


Які книжки у вас зараз лежать під рукою/на столику біля ліжка?

Час на читання нині дуже важко викроїти, тому я читаю довго й повільно, часто по кілька книжок водночас. Один із таких лонґрідів – «Бачити, щоб бути побаченим» Олександра Михеда. Це дуже сильна книжка, яку язик не повертається назвати нон-фікшином. Тому що це глибоке серйозне дослідження реаліті-шоу, реаліті- роману й реаліті-реальності загалом. Хоч книжка написана дуже легко і не відлякує спеціальною термінологією чи важким науковим стилем. Крім того, я читаю «Виховання надзвичайної дитини» Мері Шіді Курсінки – такий собі нон-фікшн для батьків надчутливих дітей. До речі, допомагає також впізнати в собі таку дитину. З художньої літератури щойно почала «Ловець океану» Володимира Єрмоленка.


Яка книжка стала книжкою цього літа/чи першого півріччя 2017 року?

Найсильніше враження з прочитаних за цей рік книжок справила проза Елізабет Страут – романи «Олівія Кіттеридж» і «Мене звати Люсі Бартон». У моєму випадку це стовідсоткове попадання! Настільки глибокої, проникливої, уважної до деталей, щемливої, але такої, що не скочується в пафос, моралізаторство чи рожеві соплі, літератури я давно не зустрічала. З нетерпінням чекаю перекладів інших її романів. З дитячої літератури книжкою літа стала «Неймовірна історія про велет-грушку» Якоба Мартіна Стріда в перекладі Наталі Іваничук. Ми читали її буквально щодня, а іноді й по кілька разів на день.


Як ви обираєте книжки для читання?

У мене немає якоїсь системи формування читацького віш-лісту. Найчастіше на вибір впливають рекомендації друзів або цікаві рецензії.


У вас є власна система для читання (зранку чи ввечері, кожен день по N сторінок тощо)?

Я читаю нерегулярно. Іноді, коли книжка затягує, можу пожертвувати кількома годинами сну. Але таке трапляється щодалі рідше. Я прихильниця повільного читання, не женуся за кількістю прочитаних книжок чи сторінок на щодень.


Ви любите запах книжок?

Кажуть, що в сучасній поліграфії вже не використовують ті клеї, якими раніше пахли свіжовидані книжки. Але багато хто досі відчуває цей фантомний запах. Із сенсорних вражень від книжки мені найважливіший дотик, тому до електронної читалки я так і не звикла.


Закладинка чи затиснутий кутик сторінки?)

Закладинка!


У вас є в читання guilty pleasure? (про що трішки соромно розповідати іншим)

У читанні не маю заборонених плодів чи книжок/ тем/ жанрів, які можуть викликати сором. Або я ще просто не знаю про їхнє існування.


Розкажіть про останню прочитану книжку від якої ви сміялись/плакали?

І сміятися, і плакати мене змушує мала проза Ісаака Башевіса Зінґера. Він фантастичний літописець життя в його буденності, скромності, курйозності, дріб’язковості та справжності. Такого людинолюба ще треба пошукати!


Чи є письменники, з якими ви б пішли на каву?

Оскільки добра половина моїх друзів – письменники, то я на брак такого спілкування не скаржуся. Але якщо помріяти, то хотіла би покавувати з Тоні Моррісон, Елізабет Страут та Еліс Манро.


Який ваш улюблений книжковий герой чи героїня?

Ох, на це запитання важко відповісти. Так само, як і на запитання про улюблену книжку чи письменника. Їх багато. Голден Колфілд, Гекльберрі Фінн, Джейн Ейр, Олівія Кіттеридж, Швейк, Сара (з «Жінки французького лейтенанта» Фаулза) і багато інших.


У вас є домашня бібліотека? Скільки у ній книжок?

Так, звісно, є. Я не знаю точно, скільки в ній книжок. На око – тисячі дві набереться.


Ви любили читати в дитинстві? Яка була улюблена книжка?

Читати я дуже любила! Серед улюблених книжок – «Пригоди Тома Соєра та Гекльберрі Фінна» Марка Твена, оповідання про тварин Ернеста Сетона Томпсона, збірка казок Афанасьєва та ще ціла серія казок народів світу, «Пригоди Вінні Пуха» Алана Мілна, дитячі оповідання Чарльза Діккенса.


Що останнє радили комусь почитати? І чи радите взагалі?

Усім-усім раджу читати Елізабет Страут. У неї дуже потужна проза! А загалом не дуже раджу, бо я останнім часом не великий експерт із новинок.


Не знаю, чи на всі випадки життя, але топ-5 книжок, які я перечитувала і буду перечитувати:

Читати: Оксана Лущевська для #ПроЧитання: «Якщо проза для дорослих може бути без чіткої сюжетної лінії, то дитина не буде читати книжки без сюжету»

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

10 thoughts on “Наталя Якубчак для #ПроЧитання: «Переклала чотири дитячі книжки з німецької – і всі про зайчиків!»

    Залишити відповідь