Поетична широта, віртуальна довгота: яким українські письменники побачили Meridian Czernowitz 2020

Processed with VSCO with j2 preset

Три дні, тридцять дві події, тридцять митців із п’яти країн. Поетичні читання, дискусії, презентації книжкових новинок видавництва Meridian Czernowitz і екскурсії «Місцями Пауля Целана» і все це, за винятком автограф-сесій, відбувалось в онлайн-форматі. Таким був ХІ Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. Учасники з Німеччини, Австрії, Швейцарії та Ізраїлю були присутні на фестивалі віртуально, а українські автори приїхали до Чернівців і виступали наживо перед камерами. 

Реальні українські письменники, які брали участь у фестивалі хто вперше, а хто й водинадцяте, діляться враженнями про віртуальний формат і розповідають, чим є для них Meridian Czernowitz.

У матеріалі використані фото Василя Салиги      

Олександр Бойченко: «Фестиваль трансформувався, тепер він не лише поетичний і не лише фестиваль»

Вперше я потрапив на Meridian Czernowitz, коли його ще не було, тобто 2009 року. Я увійшов до ініціативної групи з організації першого фестивалю. У тій групі були Ігор і Святослав Померанцеви як, відповідно, натхненник і виконавець задуму, а також Петро Рихло, Юрій Андрухович, ну і я. Трохи згодом долучився Сергій Жадан і всі ті люди, без яких таку подію неможливо реалізувати. Оскільки «Меридіан» відбувається в Чернівцях, я був присутній на всіх фестивалях, але одного разу, 2015 року, не брав участі, бо мав тоді трохи інші проблеми. Так я до цього фестивалю і ставлюсь: як один із батьків-засновників. Не завжди дитина поводиться так, як я б хотів, але оскільки ця дитина частково моя, то як її не любити?

Це був перший суто поетичний міжнародний фестиваль в Україні, який відразу продемонстрував найвищий організаційний рівень і забезпечив максимальний комфорт учасникам. Та й не лише учасникам, бо графік виступів тут планується так, щоб глядачі, якщо мають таке бажання, могли відвідати абсолютно всі події. З роками фестиваль трансформувався тепер він не лише поетичний і не лише фестиваль, а ще й видавництво. І для мене особисто це дуже важлива річ, бо саме через це я став редактором багатьох виданих «Меридіаном» книжок Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Тараса Прохаська, Андрія Любки, Артема Чеха, Ірини Цілик, Катерини Калитко, Володимира Рафєєнка, Тані Малярчук… Як то кажуть, далі буде. Маю, принаймні, таку надію.

До останнього моменту ми розраховували, що фестиваль буде майже традиційним, тільки з меншою кількістю глядачів. У підсумку вийшов компромісний варіант: глядачі нас дивились онлайн, але учасники були поряд, тому я з ними вів нормальні живі розмови. Тільки з Танею Малярчук довелось розмовляти так, що я сидів у чернівецькій телестудії, а вона у своєму Відні, але це все одно краще, ніж домашній скайп, іншого виходу все одно вже не було. Дуже сподіваюсь, що наступного року «Меридіан» знову повернеться до звичного формату, а отже, й до нас повернуться сотні глядачів у залах. Щоразу мені для доброго виступу потрібна взаємодія з аудиторією, я не вмію і не люблю говорити до тих, кого не бачу.

Олександр Бойченко. Фото Василя Салиги

Софія Андрухович: «Сумно, що немає публіки, але є відчуття присутності»

Я на «Меридіані» вперше. Мене запрошували багато разів, але якось так складалось: або я вирішувала, що не маю підстав приїжджати, бо не було свіжої книжки, або якісь інші обставини втручались. І от цього разу все зійшлось, крім того, що ситуація з карантином і навколишні обставини трошки складні. Але я з радістю прийняла запрошення, бо в Чернівцях я, звісно, не вперше і дуже люблю це місто. Я щойно приїхала на фестиваль, і все це виглядає хоч з одного боку сумно, тому що немає публіки, але з іншого боку дуже затишна камерна атмосфера, дуже радісно бачити найближчих людей, дуже цікаво наживо слухати розмову, яка зараз відбувається (презентація «малого українського роману» Андрія Любки за участі Олександра Бойченка). І все одно це кращий формат, ніж зовсім онлайн, коли кожен сидить десь у себе вдома — тоді дуже складно пробити цю дистанцію. Тут все-таки є відчуття присутності, і це уже дуже багато, тому мені подобається.

Софія Андрухович. Фото Василя Салиги

Олесь Ільченко: «Фестиваль є однією зі знакових подій культурного життя України»

Вперше на Meridian Czernowitz я потрапив 2013 року на запрошення Святослава Померанцева, який знав мене як поета, був знайомий із моїми віршами. Вже тоді фестиваль приємно здивував мене чудовою, професійною організацією, широким колом запрошених якістю всіх складових. То був справді міжнародний фестиваль на високому рівні, він цілком вписався у загальноєвропейський контекст. Фестиваль для мене є однією зі знакових, поважних подій культурного життя України. І щороку він доводить свій високий статус.

Особливість фестивалю полягає в кількох моментах. Перше то локація: прекрасне місто Чернівці, місто Пауля Целана, Рози Ауслендер і ще низки поетів і письменників різних мов і культур. Друге зібрання на одному майданчику поетів, перекладачів і навіть прозаїків із десятків країн, які мають можливість спілкуватися, дискутувати, взаємозбагачуватися, «розвіртуалитися», зрештою. Навряд чи такі зустрічі відбулись би без цього поважного українського фестивалю. Контакти людей, митців мабуть, найбільша цінність цієї імпрези. Звісно, згодом зустрічі авторів, атмосфера свята дають поштовх до створення нових книг, текстів тощо. Це такий собі чемпіонат, де у виграші всі. Ще одна значуща особливість організаційна складова, про яку я вже згадав, і уважне ставлення організаторів до митців.

Зрозуміло, що цьогорічний фестиваль був незвичним з відомих причин. Я, на жаль, не зміг «фізично» бути на ньому, але стежив за подіями, виступами, презентаціями дистанційно. Приємно, що навіть у такому форматі фестиваль не втратив інтелектуалізму від вітального слова Ігоря Померанцева до презентацій нових книжок, обговорення їх, до виступів багатьох авторів і перекладачів. Завжди із цікавістю слухаю і читаю Сергія Жадана, Марка Білорусця, Петра Рихла, Юрія і Софію Андруховичів, Олександра Бойченка та багатьох інших присутніх на фестивалі. Ну і, звісно, приємно, що і мене в онлайн-форматі долучили до події я розповідав про свою нову книгу, роман «Порт Житана».

Олесь Ільченко. Фото Жанни Ільченко

Андрій Любка: «Дуже важливо, що традиція не перервалась і фестиваль відбувся»

Я був на всіх «Меридіанах», тому маю з чим порівнювати. Спочатку я приїхав на фестиваль як учасник молодіжної поетичної сцени і просто читав кілька віршів, а вже пізніше почав писати прозу і видавати свої книжки в Меридіані. Тобто останні десять років я не те що співпрацюю з Меридіаном, можна сказати, що я член меридіанівської сімї. Разом із цим фестивалем я виростав адже він дуже багато зробив для мене, вклав у мене своїх ресурсів, зусиль, часу, за що я дуже вдячний. 

Цього року фестиваль був дуже дивний, незвичний. Бо Меридіан завжди був сильний тим і це була його фішка, що місто ніби невелике, а на поетичний вечір у театрі може зібратись 400-500 людей. І це його вирізняло. І коли приїжджали закордонні учасники, вони були просто в шоці від того, що стільки людей з власної волі прийшли на подію. Тепер, без людей, було якось одиноко й самотньо. Та дуже важливо, що бодай українські учасники приїхали до Чернівців і хоч не перед публікою, а перед камерами, але виступили. Бо таким чином ми показали, що навіть у цей рік традиція не перервалась фестиваль відбувся, і є надії, що він відбуватиметься і в наступні роки. Треба сподіватись, що цей рік уже був найгіршим, а потім піде на краще.

Андрій Любка. Фото Василя Салиги
Ольга Мацо
За теорією ймовірності я — ̶н̶е̶ймовірна. Пишу про ̶н̶е̶зриме — про любов і ̶н̶е̶ тільки. Надихаюся бесідами з творчими особистостями ̶н̶і̶ ̶п̶р̶о̶ ̶щ̶о̶ про все на світі, особливо про творчість як спосіб життя і ̶с̶м̶е̶р̶т̶і̶ нескінченності.

Залишити відповідь