Джордж Реймонд Річард Мартін — автор циклу фентезі-книг «Пісня льоду й полум’я», на основі якого знімається популярний серіал «Гра престолів». Доки фанати саги перебувають в очікуванні виходу нової книги, в The Guardian вирішили нарешті розпитати автора про своє всесвітньо відоме дітище. Публікуємо переклад найцікавіших моментів цього інтерв’ю.
«Пісня льоду й полум'я» мала бути дещо інакшою
Джордж Мартін зізнається, що ніколи не планував писати «Пісню льоду й полум’я». Він хотів лише доповнити прогалини в історичній книзі «Світ льоду й полум’я», написаній ним у співпраці з іще двома авторами. Та в результаті всі їхні доповнення про королів та різноманітні битви переросли у понад 350 тисяч слів. «Ми повністю зруйнували першопочаткову концепцію книги», — говорить Мартін. — «Таким чином, ця книга — принаймні, перша її частина — оповідає про династію Таргаріенів».
Про джерела натхнення
За свідченням Мартіна, ідея саги прийшла до нього завдяки розповідям про епоху Війни Білої та Червоної троянд: «Взірцем роботи для мене був чотиритомник історії Плантагенетів, написаний Томасом Костейном у 50-их. Це класичний приклад праці з історії: автор не намагається аналізувати соціально-економічні тенденції чи культурні зрушення, а натомість надає інформацію про війни, злюби, вбивства, змови, зради — усе цікавеньке. Костейн проробив значну роботу над Плантагенетами, тож я намагався зробити подібне з Таргаріенами».
Про нездійсненне
«Якби я був років на 30 молодшим, то легко міг би написати ще цілу серію книг про Танок з Драконами чи історію завоювання Вестероса Ейгоном І Таргарієном. Про кожного з 13 дітей Алісанни та Дохаеріса можна було би розповісти свою історію, про його / її прихід до влади, падіння, тріумфи, смерть… Створювати цей світ і знову його проживати — це дуже захоплююче», — зазначає Мартін.
Про нову книгу
Мартін обіцяє, що шоста книга циклу під назвою «Вітри зими» буде цілком протилежною до найпершої книги серії: «Я кілька років з нею мучився. «Вітри зими» — це не стільки роман, скільки десяток романів вкупі, кожен з яких має свого головного героя, його оточення та їхніх антагоністів, союзників і коханців. Все це в надзвичайно заплутаний спосіб сплітатиметься воєдино. Тож книга доволі непроста».
Про робочий процес
У Мартіна є купа дошок, на яких він містить необхідну інформацію про героїв, щоб нічого не переплутати; купа папірчиків з нотатками. Також в нього під рукою завжди є ціла енциклопедія фанатів саги на Wikia.
Автор завжди дуже захоплений процесом написання книг: «Бувають дні, коли я сідаю вранці за роботою з чашечкою кави — і розчиняюся в сторінках. А потім приходжу до тями — надворі вже темно, біля мене й досі стоїть недопита кава, холод проймає до кісток, а я тільки-но провів день у Вестеросі».
Про становлення письменника
Ще в дитинстві Мартін продавав за дрібні монети іншим дітям самостійно написані страшилки про монстрів. У старшій школі він уже писав історії про супергероїв до журналів для фанатів цієї теми: «Потім я дізнався про Бетмена й Супермена. Це було те, що я називаю справжніми історіями: у цих героїв були пригоди. З ними могли статися найфантастичніші речі». Під час навчання його також вразили твори Толкіна.
Джордж Мартін вчився на журналіста, проходив альтернативну службу під час війни у В’єтнамі, був директором чемпіонату з шахів та вчителем — й увесь цей час паралельно щось писав. Повністю присвятити себе письменництву йому вдалося лише у 1979 році.
Ідея початку «Гри престолів» прийшла до нього цілком несподівано у 1991 році: «Коли я розпочав писати, я не знав, що в дідька з цим робитиму. В мене була лише одна перша глава про знаходження вовчат. Потім я почав досліджувати цілі сім’ї, і світ героїв книги почав потроху оживати. Він уже зародився в моїй уяві, тож я не міг про нього не написати. Це було не дуже раціональним рішенням, але письменники узагалі не надто раціональні створіння».
Про те, чому людям подобається фантастика
«Люди читають фантастику, щоб знову побачити світ у яскравих барвах. Ми просто проживаємо своє життя, та я думаю, що всередині нас є прагнення до чогось більшого, до більш насиченого досвіду. Є люди, життя яких і складається з пошуку цього насиченого досвіду — вони досліджують дно океану, залазять на найвищі гори чи виходять у відкритий космос. Лише декілька людей мають унікальну нагоду це пережити, але, думаю, усі би ми такого насправді хотіли. Десь у глибині душі ми не хотіли би прожити все життя у покірному відчаї, про який писав Торо, і фантастична література дозволяє нам цього уникнути. Вона веде нас до надзвичайних місць, показує чудеса та втілює жагу в людському серці».
21 thoughts on “Джордж Р. Р. Мартін — про нову книгу, невтілені плани і жагу до пригод”