Напевно найвідоміша гінекологиня України на прохання блогу Yakaboo розповіла про книги, які її найсильніше вразили.
До речі, Наталія Лелюх і сама – письменниця. Минулого року в КСД вийшла її книга «Відверта розмова про жіноче здоров’я»
Читати мене навчили дуже рано. І спати в садочку я перестала також дуже рано.
Щоб я не заважала іншим літати уві сні, мені дозволяли сидіти в кутку з іграшками і читати. Але був нюанс. Малою я вважала, що читати – це лише вголос. Тому пошепки перечитала всі казки черепасі, що змушена була слухати про Телесика і Котигорошка із свого “зеленого кутка”.
Це вже згодом я навчилась читати мовчки, виклавши книжку над абеткою або під ковдрою з татусевим ліхтариком.
В інституті усвідомила, що коли читаю професійну літературу, маю конспектувати. У вигляді схемок, алгоритмів або малюнків “на тему”. Мої конспекти потім ширились курсом в якості шпаргалок на іспити. Але з того часу повелось, що в книжках я пишу свої коментарі, або малюю свої ілюстрації.
А буває, що приходять вірші, і я не маю де їх записати, тому пишу в книжці.
На жаль, з часом все менше часу маю для “позакласного” читання. Щоденно в професійних спільнотах з’являється нова інформація, нові публікації і на все це треба час. Тому якщо зараз берусь за художню літературу – це відпустка або педікюр.
Отже, книжки, які вплинули на мене.
Був перечитаний більше 100 разів. Останній лист Джеми вивчено на пам’ять. Можливо, дали взнаки радянське дитинство, віра в подвиг та справедливість. Але з того часу я дуже обережно ставлюсь до працівників церкви.
Саме тоді я зрозуміла епоху, яка народила нас. Саме ці книжки спонукали мене перечитати архіви Поскрьобишева, які друкувались в журналі «Огонек». Саме тоді придумала для себе образи справжніх друзів і справжнього кохання.
Ця книга, можливо, може бути не сюжетним, але ідейним продовженням попередніх. Діти Арбата виросли, вижили, пройшли через війну і народили дітей, які створили епоху “застою”. Ця книга про те, як не можна дихати в неволі. Як народжуються монстри і гинуть янголи.
Я по суті невиправний романтик, тому, звичайно, була в захваті від романтичної класики «Джейн Ейр», «Звіяні вітром», «Ті, що співають у терні». Остання художня література, яку мені вдалось прочитати, все ж близька до професійної.
Неймовірна книжка. Вона дозволяє дивитись на звичні знання в форматі 4G і вчитися бути не упередженим. Вона поєднує історію, медицину і еволюцію. Я часто цитую її пацієнтам і під час лекцій Жіночого клубу.
Також книжка про генетику та еволюцію виду homo sapiens. Особливо мене приваблює наявність наукових джерел, які наведені для підтвердження тієї чи іншої теорії. Отже, профдеформація дається взнаки.
1 098 thoughts on “Що читають блогери. Наталія Лелюх”