Куди (при)веде читача «Вузька стежка на далеку північ» австралійця Ричарда Фленегана?

Джерело зображення: ВСЛ

Є історії, які жодним чином не перегукуються ні з твоїм власним життям, ні з долями близьких та далеких родичів-предків, ба навіть мали місце на іншому кінці світу. Але яким не просто хочеться вірити, а в стократ більше прагнеться, щоб вони ніколи, ніде і за жодних обставин не повторилися знову. Історії, які варто «проживати» лише на сторінках роману, вкотре задумуючись над правдивістю віковічних слів Івана Багряного «Людина — найпідліша з усіх істот»…


Друга світова, австралійці та Букер-2014 року


«Вузька стежка на далеку північ» — шостий роман сучасного австралійського письменника Ричарда Фленегана, за який автор удостоївся Букерівської премії у 2014 році. Це перша перекладена книжка, завдяки якій український читач не лише знайомиться з популярним автором Зеленого континенту, а й відкриває для себе маловідому сторінку подій Другої світової війни вцілому та ролі австралійських бійців у ній зокрема.

Власне, мова піде про історію будівництва так званої «Дороги смерті» — залізничної колії, яка мала з’єднувати Бірму і Таїланд та яка втілювалася у життя завдяки каторжній роботі військових, котрим судилося потрапити у японський полон. Японія ж, як відомо, була союзником нацистської Німеччини у Другій світовій війні. І теж мала свої неабиякі завойовницькі плани. Зокрема японський імператор плекав надію «відкусити» чималий ласий шматок території — Індію, задля чого й будувався найпряміший шлях до неї. Але найкоротший — ще не означає найпростіший, оскільки роботи проводилися у джунглях, на болотистих місцевостях поблизу річки Квай. Задушливий, вологий клімат, антисанітарія, численні інфекції, голод, знесилення та знущання в нелюдських умовах зробили своє — з колись 60-тисячного австралійського батальйону, який спочатку дислокувався у Сирії, а згодом був перекинутий у Південно-Східну Азію, додому повернувся лише кожен другий австралієць…

До уцілілих такої нелюдно населеної країни як Австралія належав і батько Ричарда Фленегана, котрому письменник і присвятив свій роман. Тому даний твір слід розглядати ще й як данину національній пам’яті в контексті світової історії бурхливого двадцятого століття, що знаходить відгук у серці кожного свідомого австралійця.


Людина — найпідліша з усіх істот?


Головний герой оповіді — уродженець віддаленного тасманійського сільця, син ремонтника залізничної колії, Дорріго Еванс. Єдиний у сім’ї, хто здобув і початкову, і середню освіту, і навіть вступив до Мельбурнського медичного університету. Круговерть Другої світової війни охоплює і континент, який, здавалося б, не має жодного відношення до театру воєнних дій. А все тому, що австралійці як піддані Великої Британії теж підлягали мобілізації. В якості військового лікаря у батальйон потрапляє і молодий Дорріго. Разом з усіма іншими йому доведеться потрапити у пекло на землі, яке називається військовий полон… Читаючи описи труднощів, з якими зіткнулися товариші Еванса і він зокрема, жахаєшся звірствам, до котрих здатна докотитися людина, одержима владою та злобою по відношенню до іншої, поневоленої людини. В цих нелюдських умовах нашого головного героя не оминула доля буквально вершити долі своїх однополчан. Він не тільки надає медичну допомогу, з усіх сил намагаючись полегшити їх страждання, а й вирішує, хто сьогодні має йти на будівництво, а хто залишається на тимчасовий перепочинок, коли через недоїдання, тотальне виснаження та знущання японців до смерті — рукою подати…


«Щаслива людина не має минулого, а нещасна людина не має нічого іншого»


Крім основної сюжетної лінії товстою червоною ниткою в’ється романтична — стосунки Дорріго з дружиною свого дядька та іншими жінками. Взагалі, автор особливо не заморочується плавністю оповіді та можливою вразливістю непідготовленого читача. Спогади головного героя змішуються у суцільну хронологічну «кашу», а сцени вражаючого натуралізму виживання різко перестрибують у сцени з любощами.

Варто додати, що назву роману Ричард Фленеган запозичив у видатного письменника часів Середньовіччя Мацуо Басьо, чия збірка творів «Вузька стежка на далеку північ» вважається однією з перлин японської літератури.

Хочу відмітити дуже вдалий дизайн обкладинки, а також чудовий переклад, завдяки якому, на мою думку, вдалося пом’якшити те, що читається емоційно важко, не применшуючи вражаючості написаного.


Вік: 18+.


Тематично схожі книги: Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу».


[irp posts=”28054″ name=”«Преміальний» роман про крихке людське щастя: «Рибалки» Чіґозі Обіоми”] [irp posts=”27786″ name=”«Блокбастер» Зорана Жмирича: нелогічний роман про жорстоку реальність”]

 

Олеся Муц
Лікар-стоматолог у декретній відпустці. Люблю читати, подорожувати та вивчати нові мови, зокрема шляхом покупки чергової книжечки «Гаррі Поттера» іноземною мовою :)

5 thoughts on “Куди (при)веде читача «Вузька стежка на далеку північ» австралійця Ричарда Фленегана?

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

Залишити відповідь