Є історії, які жодним чином не перегукуються ні з твоїм власним життям, ні з долями близьких та далеких родичів-предків, ба навіть мали місце на іншому кінці світу. Але яким не просто хочеться вірити, а в стократ більше прагнеться, щоб вони ніколи, ніде і за жодних обставин не повторилися знову. Історії, які варто «проживати» лише на сторінках роману, вкотре задумуючись над правдивістю віковічних слів Івана Багряного «Людина — найпідліша з усіх істот»…
Друга світова, австралійці та Букер-2014 року
«Вузька стежка на далеку північ» — шостий роман сучасного австралійського письменника Ричарда Фленегана, за який автор удостоївся Букерівської премії у 2014 році. Це перша перекладена книжка, завдяки якій український читач не лише знайомиться з популярним автором Зеленого континенту, а й відкриває для себе маловідому сторінку подій Другої світової війни вцілому та ролі австралійських бійців у ній зокрема.
Власне, мова піде про історію будівництва так званої «Дороги смерті» — залізничної колії, яка мала з’єднувати Бірму і Таїланд та яка втілювалася у життя завдяки каторжній роботі військових, котрим судилося потрапити у японський полон. Японія ж, як відомо, була союзником нацистської Німеччини у Другій світовій війні. І теж мала свої неабиякі завойовницькі плани. Зокрема японський імператор плекав надію «відкусити» чималий ласий шматок території — Індію, задля чого й будувався найпряміший шлях до неї. Але найкоротший — ще не означає найпростіший, оскільки роботи проводилися у джунглях, на болотистих місцевостях поблизу річки Квай. Задушливий, вологий клімат, антисанітарія, численні інфекції, голод, знесилення та знущання в нелюдських умовах зробили своє — з колись 60-тисячного австралійського батальйону, який спочатку дислокувався у Сирії, а згодом був перекинутий у Південно-Східну Азію, додому повернувся лише кожен другий австралієць…
До уцілілих такої нелюдно населеної країни як Австралія належав і батько Ричарда Фленегана, котрому письменник і присвятив свій роман. Тому даний твір слід розглядати ще й як данину національній пам’яті в контексті світової історії бурхливого двадцятого століття, що знаходить відгук у серці кожного свідомого австралійця.
Людина — найпідліша з усіх істот?
Головний герой оповіді — уродженець віддаленного тасманійського сільця, син ремонтника залізничної колії, Дорріго Еванс. Єдиний у сім’ї, хто здобув і початкову, і середню освіту, і навіть вступив до Мельбурнського медичного університету. Круговерть Другої світової війни охоплює і континент, який, здавалося б, не має жодного відношення до театру воєнних дій. А все тому, що австралійці як піддані Великої Британії теж підлягали мобілізації. В якості військового лікаря у батальйон потрапляє і молодий Дорріго. Разом з усіма іншими йому доведеться потрапити у пекло на землі, яке називається військовий полон… Читаючи описи труднощів, з якими зіткнулися товариші Еванса і він зокрема, жахаєшся звірствам, до котрих здатна докотитися людина, одержима владою та злобою по відношенню до іншої, поневоленої людини. В цих нелюдських умовах нашого головного героя не оминула доля буквально вершити долі своїх однополчан. Він не тільки надає медичну допомогу, з усіх сил намагаючись полегшити їх страждання, а й вирішує, хто сьогодні має йти на будівництво, а хто залишається на тимчасовий перепочинок, коли через недоїдання, тотальне виснаження та знущання японців до смерті — рукою подати…
«Щаслива людина не має минулого, а нещасна людина не має нічого іншого»
Крім основної сюжетної лінії товстою червоною ниткою в’ється романтична — стосунки Дорріго з дружиною свого дядька та іншими жінками. Взагалі, автор особливо не заморочується плавністю оповіді та можливою вразливістю непідготовленого читача. Спогади головного героя змішуються у суцільну хронологічну «кашу», а сцени вражаючого натуралізму виживання різко перестрибують у сцени з любощами.
Варто додати, що назву роману Ричард Фленеган запозичив у видатного письменника часів Середньовіччя Мацуо Басьо, чия збірка творів «Вузька стежка на далеку північ» вважається однією з перлин японської літератури.
Хочу відмітити дуже вдалий дизайн обкладинки, а також чудовий переклад, завдяки якому, на мою думку, вдалося пом’якшити те, що читається емоційно важко, не применшуючи вражаючості написаного.
Вік: 18+.
Тематично схожі книги: Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу».
[irp posts=”28054″ name=”«Преміальний» роман про крихке людське щастя: «Рибалки» Чіґозі Обіоми”] [irp posts=”27786″ name=”«Блокбастер» Зорана Жмирича: нелогічний роман про жорстоку реальність”]
104 thoughts on “Куди (при)веде читача «Вузька стежка на далеку північ» австралійця Ричарда Фленегана?”