Книжка-десерт про дорослішання юної богині: «Гессі» Наталії Матолінець

Фентезі та young adult — жанри, які для української літератури все така ж екзотика, як і років з 20 тому. Книг, написаних у таких жанрах, мало, але все ж вони є, читачі їх люблять і дуже очікують. Сьогодні поговоримо про книжку 2 в 1: магічну історію про зовсім юних богів, які тільки відкривають свої сили.

Коронована книжка

Наталія Матолінець — поетеса та романістка зі Львова, яка цьогоріч здивувала читацьку спільноту одразу двома фентезійними книжками: «Варта у грі» та «Гессі». Попри те, що вийшли вони практично одночасно, історії різні і за подачею, і за настроєм, але захват у юної читацької аудиторії викликають майже однаковий. Стежте за відгуками: той, хто читав «Варту», невдовзі візьметься за «Гессі» і навпаки.

Торік «Гессі» виборола другу премію у «Коронації слова», а з Книжкового Арсеналу 2018 почала шлях до завоювання читацьких сердець. До речі, історія матиме своєрідне продовження (про це не зовсім по секрету розповіла авторка), не таке, яке можна впевнено назвати другим томом, швидше подарує ще одну зустріч зі знайомими персонажами.

Та й «Варта» друга буде, тому не зволікаємо, а переходимо до знайомства з «Гессі».

Такі несхожі близнюки

Гестія і Генріка – близнючки, але, крім спільного дня народження, їх не поєднує майже нічого. Вони навіть не схожі. Одна – білява панночка з ляльковою зовнішністю, найкраще їй вдається причаровувати, вона з тих, на кого одразу звернуть увагу, капризуля, якій все пробачають. Інша – тиха чорнявка, яка любить ховатись за об’єктивом чарівної камери, що дарує щастя. Дівчина постійно трощить материні сервізи (вони самі, ви ж розумієте). Вона ще не знає, що так проявляється її сила.

У дівчат був старший брат Аїден, але після його смерті все пішло якось шкереберть. Мама безрадісна і насуплена, батько постійно зайнятий, мовби намагається втекти з дому, Гессі тужить тим, хто був для неї найближчим, тільки в Генріки, здається, все гаразд, бо всі її думки поглинули приготування до балу.

О, так, на несхожих близнючок чекає бал. Але не думайте, що це та кульмінація в стилі Попелюшки, коли туфелька загубиться, а принц знаходиться. Це просто ще один етап на шляху до дорослішання. Та все ж улюблена цитата стосується саме балу. Потанцюємо?

«Танець – це наче розмова двох. Навіть якщо ви  говорите багато і цікаво, та при цьому не слухаєте партнера, то це вже не розмова».

Світ дорослих

«Гессі» зачіпає кільканадцять вічних проблем, але найкраще, як на мене, розвиває тему дорослішання – невловимого переходу з одного стану в інший, коли все навколо раптом змінюється і стає якимось сірішим і менш радісним.

«Бо у світі дорослих ведеться говорити одне одному неприємні речі, тільки коли вони присолоджені, приховані й двозначні, щоб ніхто бодай випадково не запідозрив іншого у прямій неприязні».

Гессі вважає цей світ нещирим і якимось аж надто показовим, де істинні емоції приховують, випускаючи назовні тільки те, що можуть сприйняти знуджені та сковані ланцюгами проблем дорослі. Вони не вміють ділитись щастям і так само не вміють приймати доброти.

«Ще одна особливість світу дорослих полягала в тому, що вони свято вірили: щастя лімітоване, щастя всім відміряно всього лиш якийсь шматочок, дрібку, клаптик. Тому наче виправдовувались одне перед одним, згадуючи минуле, і любили твердити: «Ах, які ж то були добрі часи!» Ніби більше добрих часів не буде. Ніби ті часи, котрі вони  переживають нині, – зовсім не добрі, аж ніяк не такі хороші».

Блакитноокий і чаклунська книга

Чарівна камера – не єдиний магічний предмет у цій історії. Гессі отримує від блакитноокого незнайомця книжку про Академію. І у ній йдеться про немовби її брата Аїдена – навіть прізвище сходиться. Але ж Аїден помер…

«Смерті не існує. Тобто не так. Ти вмираєш кожної-кожнісінької миті: той ти, який є зараз, через секунду стає вже іншим — у твоїй голові вирують інші думки, змінюючи одна на одну, клітини твого тіла народжуються і відмирають, і все це сукупно дає щоразу нового тебе».

У Гессі багато запитань, але нова зустріч з Блакитнооким тільки додає загадок. Ох, втратить вона ж спокій через цього харизматичного таємничого парубка, але ж на бал він з нею не піде. І у якийсь момент Гестія навіть сумніватиметься, чи той Поллі таки існує.

Богиня домашнього затишку

Робити когось щасливим – хіба ж не щастя? Але чи може той, у кого зовсім не залишилось щастя, на такий подвиг. Гессі виснажена, а чарівна камера відмовляється працювати, тому що спочатку потрібно віднайти тепло у собі, а вже потім рятувати увесь світ. Адже кисневу маску теж спочатку треба одягнути на себе.

«Ми завжди змінюємо світ довкола. Кожним словом. Кожним вчинком, кожним… Загалом, лише хотів сказати, що для того, щоб змінювати світ на краще, якісь надзвичайні вміння не обов’язкові».

Юна богиня має зробити вибір, але мусить залишитись там, біля сімейного вогнища, звідки й бере силу вогонь її магії. Не чекайте від підлітка надмірної раціональності. Вона діє, як може і мусить. Не всі рішення будуть правильними, та хто з нас не помилявся у 16 років…

«Іноді ти хочеш, щоб хтось був щасливим, і робиш для цього геть усе, а потім виявляється, що для щастя тій людині було потрібне зовсім інше».

«Усе стає ліпшим після чашки гарячого какао»

У «Гессі» тонни тістечок, трохи кави, а від запаху свіжої випічки перехоплює дух. Це – книжка-десерт, повітряний і ніжний, якого завжди хочеться ще бодай малесенький шматочок. Та, тим не менш, її не хочеться проковтнути за один раз, як добру каву її хочеться повільно смакувати годинами.

Тож скористаюсь словами одного з персонажів. «Щоби щось отримати, треба сказати. Сказати вголос. Хай би скільки ти думала про це, не можна отримати нічого мовчанкою». Тож прошу нову порцію десерту з назвою «Гессі».

Схожі книжки: