Коротенька скромна назва нової книжечки від «Фонтану Казок» («Миші») зацікавила ще й своїм художнім оформленням. Як виявилося, ці ілюстрації до тексту та обкладинки створені самою ж авторкою казки-шкряботушки.
Відчула, що історія має бути дуже щирою та буквально вимальованою. Збіг особи письменника та художника дозволив гармонійно об’єднати літературні та художні образи.
Відзначимо, що штрихи картинок Соні Атлантової нагадують текстуру чи то мішковини, чи то клаптиків всілякого текстилю, що характерно для головної локації мишачого життя:-) Тобто комфорт сіроманячої нірки починається вже з обкладинки.
Митці дружні до мишей
Цікаво, що Соня Атлантова презентувала у Національному музеї літератури України у Києві не лише свою книгу та ілюстрації, а й влаштувала цілий арт-простір монументального мишачого малювання. Один із героїв казки Мусій компенсує нестачу уваги до своєї персони своїми витворами. Саме так пояснила письменниця і художниця виставку 26 об’єктів – малюнків на різноманітних предметах, які в поєднанні з книгою дозволили поринути в затишний мишачий світ, де сірими тваринками можна насолоджуватися, а не просто вести з ними боротьбу за харчі.
Велика мишача родина
Якщо у домі завелися миші – отже, сім’я так чи інакше, але живе в достатку, бо є харчі, тепло і затишок.
Історія великої мишачої сім’ї, написана авторкою-художницею, починається дуже динамічно, просто як сніг на голову, читач на перших двох сторінках вже знайомиться з Оришкою, дідом Рудольфом, Мимрусею, Рексом. А як інакше в мишачій родині? Поодинці такі “особистості” не живуть. Хіба що вже на схилі літ, як власник заздрісно великої нори з бетону – старий мишак, котрий своїм майном рятує майже всю заплутану ситуацію в історії Соні Атлантової.
Казка про квартирне питання
Головною сюжетною лінією є видання мишки Оришки, улюбленої онучки Рудольфа, заміж. Як і в людей, а особливо у нас, українців, звичайно ж, постане квартирне питання. Тимчасові шпаринки, щілинки та укриття, звісно, головного свата не будуть цікавити. А кількістю пережитих пригод, кого-кого, а самого діда Рудольфа аж ніяк не здивуєш. Від історій про них млітиме хіба що викохана декоративна мишка-блондинка Шушка, яка полоскоче нерви вболівальникам пари Рекс-Оришка.
Є тут і протистояння цілих кланів, що нагадує турецький серіал про невдячність один одному двох знатних родів через якусь старезну, безпідставну сварку предків. Добре, що хоч у книжечці не сватаються одне до одного такі різні і ворогуючі полівки і домашні миші.
Казка-шкряботушка? Чи все ж таки сміхотушка?
Щиро, кумедно та відверто перед читачем постають всі персонажі. Кожен із них має свій характер і обов’язково з гірчинкою, з перчиком. І Рекс, і кіт Елджернон, і Шушка, всі по своєму жартують та потрапляють у від душі смішні ситуації.
Соні Атлантовій вдалося написати легку, позитивну історію, яка передає дух непростого співіснування мишей із людьми в хатах, коморах.
Не упустила авторка нелегке сусідство з польовими мишами, яке теж описала влучною сценою, не менш смішною за основний розвиток подій. Ревнощі та вболівальницькі відчуття за Оришку у читачів викличе поява декоративної білої миші Шушки. Співпереживання та хвилювання за життя – захворювання мишеняти Штайнера.
Після таких перипетій тепер просто неможливо розкидувати по квартирі отруту в пакетиках.
Хіба що завести кота, і хай там самі розбираються – за законами природи. Але чи по-тихому помиряться, чи воюватимуть, чи зовсім по-сучасному співпрацюватимуть – то вже буде не на совісті господаря.
Висновки та повчання
Характер Оришки просто суто української дівчини на виданні. І попереживати, щоб же наречений не втік. І відшукати його на всяк випадок, і подразнити для контролю ситуації. І головне – зуміти щиро шанувати батьків і вперто добиватися свого – наперекір настановам та рекомендаціям.
Кому читати
Молодший та середній шкільний вік – та самостійна каста, що часто змушує за себе хвилюватися. Вони готові повторювати трюки Брюса Вілліса з гучних блокбастерів, самостійно ходити темними вулицями. Вони наче такі маленькі, такі тихенькі… Миші, а за відсутності батьків просто таки супергерої. Саме для них було б актуально придбати цю казку. Вони впізнають ці спраглі характери та вміння полоскотати нерви у своїх вчинках, але не скажуть нам.
За гумор (місцями він здавався зовсім не дитячим, а корисним і для дорослих), дещо самокритичне, але позитивне світосприйняття героїв – книжка підійде для релакс-читання дорослим.
Схожі книги
Імена героїв нагадали про інші класні твори. Я про Штайнера – тут згадався рудий хлопець, друг головної героїні із «Крадійки книжок», і про Елджернона – тут він кіт, але ж зринув образ білої миші з книги Деніела Кіза. Проте і та, і інша книга все ж таки для дорослих. А от прекрасним доповненням для діток буде «Мишачий дім» від ВСЛ. Саме в цій книжці наведені короткі оповідання про життя мишей, молодших, ніж головні герої Соні Атлантової, проте також дуже цікавих до всього та активних. Крім того, книжка має фотоілюстрації цілого Дому мишей – тільки тут вже не нірки, а все як у людей – спальні, меблі, чашки..
Зірвиголову-читайликів захоплять «Пригоди Мануеля та Діді» Ервіна Мозера, а ще чудесні «Ліндберг» та «Армстронг» від ВСЛ.
«Він сподівався на справжнє чоловіче сповнене пригод життя, коли йшов сюди з Рексом. А тут – весілля, риття нори.»
«Ліндберґ» або Мишеня, яке вчить не здаватися
13 thoughts on “Казка «Миші»: історія для дітей та релакс для дорослих”