Психіатр Майкл Беннет і письменниця-сатирик Сара Беннет створили бестселер The New York Times, повз який не змогли пройти авторки нашого блогу. Чи допоможе книжка «До біса почуття. Як вибратися з лайна» позбутися почуттів і придурків, і нарешті змінити своє життя на краще? Маємо #ДвіДумки
Оглядачки
Настя: по роботі багато спілкуюсь із різними людьми. Як і вони, майстерно вмію накручувати себе і знаходити проблеми на рівному місці, а потім довго думати, як їх здихатись.
Юля: у студентські роки захоплювалася психоаналізом: перечитала низку творів Фройда, Юнга та їхніх послідовників. Знання залишились, звісно, поверхові, але на людей почала дивитися по-іншому.
Коли назва крутіша за зміст
Юля: «До біса почуття» – хуліганська книга, створена на противагу мотиваційним талмудам, які переконують, що все може змінити наше ставлення до проблеми. Що розуміння, звідки все лайно взялось, прибере непривабливу купу всього того, чого ми не хочемо бачити у своєму житті. Беннети переконують: чудес не буває. І надмірні зусилля можуть не дати результату. Тому… іноді краще спрямувати свою енергію в інше русло. А що скажеш на це ти, Настю?
Настя: думаю, що автори таки хороші психологи, принаймні з психології маркетингу. Із такою назвою книга просто не могла не стати бестселером. А от щодо наповнення я чекала трохи іншого. Велика частина їхніх порад дуже знайома всім тим, хто хоч іноді гортав жіночі журнали. З іншого боку, тут багато реальних прикладів із практики й повторити пройдений матеріал ніколи не завадить.
Змирись із тим, на що ти не впливаєш
Юля: на мою думку, головна ідея «До біса почуття» в тому, щоби навчитися розрізняти те, що ми можемо змінити, і те, на що впливу не маємо, і відповідно легше ставитися до того, що не в нашій владі. Це – непогана думка, але здається мені, що автори аж надто закликають пливти за течією й подекуди пропонують приймати моменти, яких можна уникнути чи прибрати зі свого життя, як от бос-деспот. У наш час радше є брак кадрів, аніж масове безробіття. Так само в шлюбі – не потрібно терпіти фізичні чи моральні знущання тільки ради того, щоби не мати слави самотнього чи самотньої.
Але так, мені подобається варіант «не брати дурного до голови, а важкого до рук» від Беннетів.
Настя: мені імпонує ідея із розділу про самооцінку, де автори зазначають, що єдиним правильним шляхом до самооцінки є власне відчуття того, що все робиш правильно, а не порівняння себе із досягненнями чи вчинками навколишніх. Також не варто нав’язувати навколишнім свої методи переживання проблем. Тобто, щоби розв’язати внутрішній конфлікт, насамперед потрібні власне рішення й сила волі.
Трохи дивним для мене є підхід авторів щодо кохання. Адже, фактично переживання, які можуть терзати людину, яка не може знайти кохання, підміняють поняттям прагматичного пошуку партнера для створення сім’ї.
Ну й ще, думаю, декому може прийтися до смаку ідея із написанням психотерапевтичних листів своїм кривдникам – незалежно це жива людина, чи якесь почуття, або хвороба.
Не погіршуй ситуацію спробами врятувати світ
Настя: книга вкотре нагадала, що не треба рватися «рятувати світ» і вирішувати всі проблеми свої й сусіда не варто. Досить глибоко вдихнути, заспокоїтись і розставити пріоритети, а головне не пробувати міняти людей навколо, чи речі які змінити не можна. Як на мене ця загальновідома нібито істина варта того, щоби її собі нагадати.
Також, автори нагадали, що проблеми, які часто виникають насправді дуже подібні.
Юля: автори наводять багато прикладів і деякі з них настільки хардкорні, що не вдається осягнути, як і чому люди так живуть. Думала, що за 5 років роботи новинарем уже бачила різну життєву мерзоту, але це таки була не межа. Певна річ, що в психолога з багаторічним досвідом знайдеться матеріалу не на одну таку книгу, але дещо в «До біса почуття» – жах. Та здивували найбільше навіть не самі історії, а мета, якої хочуть досягнути знедолені, бо, на перший погляд, їхні прагнення не тільки не розв’язують проблеми, а й погіршують її.
Топ 5 думок (цитати)
Юля:
Прийміть усі складники своєї мети, що є очевидно недосяжними. Змиріться з тим, що депресія часто хронічна й невиліковна, щоби припинити гризти себе за те, що ви її не контролюєте… Змиріться з тим, що існують деякі втрати, біль від яких ніколи не припиняється. Тож облиште копирсатись у них.
Урешті-решт намагання покращити себе знижують віддачу й не дають вам приймати себе й жити з тим, що ви маєте. Це одна з причин, чому вдаватися до таких варто з урахуванням ваших меж і пріоритетів. Інакше це не самовдосконалення, а радше самосаботаж.
Любов і ненависть не такі вже й різні: обидві викликають пристрасні, палкі, надокучливі почуття, які створюють більше проблем, аніж їх вирішують.
Перш ніж брати на себе відповідальність за чийсь біль і проблеми, ретельно оцініть ризики. Вам не треба бути цинічно чи негативно налаштованими до людини, якій ви бажаєте допомогти. Але ви маєте зібрати й розглянути факти незалежно від ваших почуттів.
Готовність іти на жертви заради справедливості – це те, що перетворює вас на хрестоносця чи мученика, у плащі чи без. Але те, що більшість хрестоносців у мультфільмах носять маски, форму й мають шаблонні обличчя, вказує на ще один побічний ефект жаги справедливості – вона стирає вашу індивідуальність.
Настя:
Люди також не можуть зрозуміти, що їхні проблеми подібні на сніжинки; не тому, що унікальні, а тому, що, не важаючи на кількох майже невловимих деталей, вони схожі на мільйони інших, таких самих, що можна побачити взимку.
Люди вважають самооцінку ознакою доброго психічного здоров’я. Але якщо ми візьмемо до уваги, у скількох із нас вона базується на гарному зовнішньому вигляді, позитивному світосприйнятті, грошах чи просто удачі,така оцінка не вдається значущою. У Дональда Трампа із самооцінкою все чудово, але якщо те, що відбувається в нього ззовні, віддзеркалює його внутрішній світ, то його психічне здоров’я в біді.
Робити те, що вважаєте правильним, єдине джерело реальної самооцінки, навіть якщо це протягом певного часу змушує вас почуватися нікчемним, незахищеним і зганьбленим.
Скерування гніву на кривдника може здаватись очевидним – він точно на це заслуговує – але це не зменшує болю.
Не довіряй інстинктам, які нашіптують, що чим гірша проблема, тим більшого обговорення вона потребує. Іноді розмови лікують, але здебільшого вони мають зворотній ефект, віддираючи струпи психічних ран, які краще лишити в спокої.
Кому варто прочитати
Настя: тим, хто хоче ще раз почути варіанти дій у токсичних ситуаціях, уже не від друзів-порадників, а від спеціалістів. Так би мовити ще раз пересвідчитись, що як жити далі вирішувати саме тобі.
Юля: тим, хто перенасичився мотиваційною літературою й зараз просто хоче полежати на дивані з прикольною книжкою.
Кому не варто читати
Юля: психологам за дипломом і покликанням – ви не знайдете там нічого нового. На жаль.
Настя: тим, хто шукає чарівне закляття від проблем, що дозволить не приймати власних рішень.
Схожі книжки
Настя: «Мудакам тут не місце», «Жінки, які кохають до нестями», «Мистецтво спокою»
Юля: «Ефект Люцифера», «Витончене мистецтво забивати на все», «Сила волі. Шлях до влади над собою»
Читати: Філіп Зімбардо «Ефект Люцифера»: і визволи нас від лукавого…
Читати: Проект Щастя. Шукаємо мотивацію у книжках
15 thoughts on “Не треба поспішати «рятувати світ»! #ДвіДумки: «До біса почуття. Як вибратися з лайна»”