Дорж Бату: «Це реальність в якій ми живемо, а я просто про неї пишу»

Усі фото: Видавництво Старого Лева

На цьогорічному Книжковому Арсеналі було чимало іноземних гостей. Та, особисто, я найбільше очікувала презентації Доржа Бату. Для мене несподіванкою та загадкою стала саме його книга «Франческа. Повелителька траєкторій». По-перше, захопила сама історія. По-друге, до того як почати читати «Франческу», я нічого не знала про автора книги. Але була переконана, що це перекладна література. Яким же було моє здивування коли так і не вдалося знайти прізвище перекладача. Лише тоді я дізналася, що бурят-монгол Дорж Бату чудово знає українську і навіть працював певний час журналістом в Україні.

Довідка
Дорж Бату або Андрій Васильєв народився в Бурятії. Певний час жив в Україні й працював журналістом на загальнонаціональних телеканалах «1+1» та «Інтер». Згодом журналістську кар’єру продовжив на британському «Sky News» та на «Голос Америки». А тепер Дорж Бату живе у США і займається тим, що корегує траєкторії та контролює польоти космічних кораблів і сателітів у Національному управлінні аеронавтики і космосу.

На полицях книгарень книга Доржа Бату з’явилася ще до Книжкового Арсеналу – і до приїзду автора встигла викликати чималий читацький інтерес. Відповідно, на зустрічі з Доржем, які проходили в Києві та Львові, прийшло чимало бажаючих отримати автограф та задати декілька питань. А враховуючи цікавий професійний досвід автора, зрозуміло, що й уваги преси не бракувало. Як зізнався під час розмови сам Бату, він навіть не має вільної години, щоб прогулятися містом. Тож вклинитися в тісний графік письменника-дебютанта було не просто, але мені таки вдалося. І ми перед презентацією трохи поспілкувалися про книгу, читання та плани на майбутнє.

26_04_06


В основу книги «Франческа. Повелителька траєкторій» лягла реальна історія. Але це все-таки художній твір, тож цікаво, який відсоток у книзі художнього домислу?

Оскільки мова йде про режимний об’єкт – то я навмисно змінював  хід деяких подій, міняв параметри траєкторій. Я писав приблизні до справжніх дані – тож, якщо читатиме фахівець – він зрозуміє де було змінено дані. Але точних команд ніхто не знатиме. До того ж, я поважаю приватність своїх героїв і змінив деякі імена, не вказую деякі прізвища. А все решта, хід і суть подій – це чиста права. Плюс, додано мої емоції, оскільки читач бачить всі події моїми очима.


Що надихнуло на написання цієї книги?

Я писав для друзів. Коли переїхав у інший штат на нову роботу, друзі часто запитували про справи. Друзів багато і всім у приватні повідомлення не напишеш. Тож я почав писати про свою нову роботу пости у Фейсбуці. Зразу писати я почав зовсім не про Франческу, вона з’явилася трохи пізніше. Але оповіді про неї ставали значно популярнішими чим пости про траєкторії чи якісь мої репортажі.  Так я й почав писати про Франческу. Хоча звісно вона на це заслуговує, оскільки ця дівчина дуже неординарна особистість. Вона влипає в нереальні халепи, які б для іншої людини стали неможливими. Та у Франчески це так невимушено виходить. І це дало цікаву основу для цілої серії матеріалів про неї. А потім я почав придивлятися до Сари Маккартні, а згодом і до її бойфренда. Зараз я пишу вже про наших інтернів. Якщо поспостерігати за своїми колегами – можна побачити дуже багато цікавих історії для своїх розповідей.

«Франческа на перший погляд була дуже дивна, поки я не дізнався, що вона дівчина з аутизмом. Вона не говорила до трьох років, в неї були проблеми з комунікацією і навіть зараз вона досить напружено реагує на незнайомців. А ще вона постійно ховається за мою спину, це вже в неї ввійшло у звичку. Франческа не відвідувала школу і навчалася вдома. А професор математики, який з нею займався, намагався все пояснювати через цифри». – (цитата з київської презентації).

«Я її описую такою, якою вона є. Нічого не прикрашаю, доволі точно описую її емоції й реакції. Мені просто цікаво чи сподобається Франческа такою якою вона є читачам. І я бачу, що багатьом вона вже сподобалася. І тільки потім я вирішив зізнатися, звичайно, з її дозволу, що вона аутист. Але це нічого не означає, Франческа така сама як ми з вами, просто її мізки працюють трошечки по-іншому. Вона математичкий геній. Вона може розв’язувати багаторівневі задачі й рівняння з декількома невідомими “в голові”». – (цитата з київської презентації).


Тобто можна чекати продовження?

Я наприкінці першої книги написав «Далі буде…». А свої обіцянки треба тримати. У дуже сміливих своїх передбаченнях думаю, що продовження можна очікувати вже наступного року.


Ви вже давно живете за кордоном, але книга вийшла українською. Чому саме українською? Англійською вона б мала ширше коло читачів.

Я не думав на той момент про ринок і не мав ніяких письменницьких амбіцій. Я просто писав історії для друзів, а друзі і колеги-журналісти всі українці. В мене є україномовний фейсбук і я просто писав для друзів. А вже згодом виникла ідея зібрати це все у книгу.


Цього року на Арсеналі троє журналістів презентували свої  книги. Ви знайомі і з Ілларіоном Павлюком і з Андрієм Цаплієнком. Чи була у вас якась комунікація до презентацій? Чи давали один одному якісь поради, читали рукописи?

Ілларіон та Андрій читали  мої оповідання, але я не знав, що Павлюк пише «Білий попіл», а Цаплієнко «Стіну». Вони читали «Франческу», оскільки вона була публічною. Тому ми не зговорюючись видали всі свої книги і презентуватимемо їх у Львові.


Тобто книги колег ви читатимете вже вдома?

Так. Ілларіон мені вже подарував, а «Стіну» я собі ще придбаю. А читати напевно вже буду вдома.


А що читали останнім часом?

Спеціальну літературу з корекції траєкторій. В нас дуже багато семінарів зараз, технологія не стоїть на місці і постійно відбувається технічний прогрес – тож нам постійно потрібно оновлювати свої знання. А з художньої літератури останньою читав книгу Любка Дереша «Поклоніння ящірці».


Які у Вас враження від Книжкового Арсеналу?

Я вперше цього року був на Арсеналі. Враження дуже приємні, тому що така кількість народу і книг свідчать про розвиток книговидання в Україні. А також про те, що книжка як носій інформації, навіть не зважаючи на технічний прогрес, нікуди не дінеться. І це дуже добре.

26_05_06


Повертаючись до Вашої книги, хочеться згадати про Щасливчика. Це справжня історія? (Щасливчик – це супутник з яким необхідно було розмовляти під час корегування його траєкторії. Інакше він не рухався).

Щасливчик – це оригінальна назва. Цей супутник дуже відомий у вузьких колах. І про нього ще чимало цікавого буде у другій книжці.


Хтось називає «Франческу» легкою книгою для розслабленого читання, а хтось вважає, що вона не така проста, як може здатися на перший погляд. Тож користуючись нагодою, хотіла б від вас дізнатися чи вкладали якісь особливі сенси у свій твір?

Це була розповідь реальних подій. Але ті, хто хоче знайти в книзі якісь серйозні речі, звісно знайдуть їх. Ця книга про життя, стосунки, права жінок, права ЛГБТ, ставлення у суспільстві до людей з аутизмом чи синдромом  Дауна, ставлення до мігрантів тощо. Це реальність в якій ми живемо, а я просто про неї пишу. В цій книзі кожен читач зможе знайти щось своє. Якщо для когось зараз важливо посміятися – він знайде веселощі, той хто захоче порефлексувати на якісь суспільні проблеми – знайде їх.


Які відгуки про книгу ви вже отримували?

Я не встигаю прослідкувати всі відгуки, але мене вражає те, що ця книга когось мотивує на певні  вчинки чи зміни. І якщо вона дійсно змотивує хоча б одну людину змінити своє життя на краще – то я вважаю, що моя місія як автора виконана.


Ваш літературний дебют став досить успішним. Зараз вже працюєте над продовженням історії про Франческу. А чи є ще якісь думки чи ідеї щодо книг?

Ідеї і плани є, але поки що я б не хотів ними ділитися.


ТОП -5 книг, які б ви порадили прочитати кожному?

  1. «Мистецтво війни» Сунь Цзи
  2. «Сад Гетсиманський» Івана Багряного
  3. «Московіада» Юрія Андруховича
  4. Твори Любка Дереша
  5. Твори Тараса Прохаська

Читати: Несхожа на жодну іншу книжку. #ДвіДумки про новинку Доржа Бату «Франческа. Повелителька траєкторій»

Читати: Мар’яна Савка: «Ми пишаємося не книжкою, а загалом процесом, неперервним процесом видання важливих, цікавих і непересічних книг»


Придбати книжку Доржа Бату в Yakaboo

Катерина Савенко
Люблю читати. Особливо осінніми вечорами, загорнувшись у теплу та м’яку ковдру. Перевагу надаю художнім романам на основі реальних подій. Хоча, не проти й динамічного детективу чи професійної нон-фікшн літератури, адже вчитися ніколи не пізно. А ще обожнюю спілкуватися з творчими людьми, готувати і танцювати.

7 thoughts on “Дорж Бату: «Це реальність в якій ми живемо, а я просто про неї пишу»

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

Залишити відповідь