Чим Віктор Домонтович схожий на Фернандо Пессоа — світи альтер-еґо письменника (і не тільки)

Літературна історія знає чимало випадків, коли автор публікував свої твори під псевдонімом. І за кожним із псевдонімів ховається своя історія, своя мотивація, а інколи – своя трагедія. Чому Лариса Косач стала Лесею Українкою, а Марія Вілінська назвалася Марком Вовчком? Або чому Хвильовий, а не Фітільов?

Деякі письменницькі alter ego зажили своїм окремим життям. Так, наприклад, у літературознавчих розвідках про Фернанду Пессоа завжди окремо поряд із його біографією подані й біографії його «гетеронімів» – осіб, на яких він перевтілювався під час писання. Ви читали книжки Деніела Кіза про Біллі Міллігана? Пессоа в знаменитому листі від 13 січня 1935 року, адресованого поету і критику Адолфу Казайш Монтейру, розповідає про своїх гетеронімів як про відмінних від нього людей, як про своїх приятелів і колег, із якими він інколи буває незгоден. У кожного з них своя зовнішність і вдача, свій стиль письма, своя філософія:

Рікарду Рейш народився 1887 року в Порто, працює лікарем і живе у Бразилії, має матово-коричневу шкіру й невеликий на зріст. За переконаннями він поет-пантеїст і любить писати оди, яким передують довгі абстрактні роздуми. Алберту Каейру натомість народився 1889 року в Ліссабоні, але провів майже все життя в селі й помер 1915 року від туберкульозу, як, до речі, і батько Фернанду. Алберту, блондин із блакитними очима, називав себе поетом Всесвіту й пише, як то кажуть, «на одному диханні», проте, щоб краще за ним записувати, Фернанду доводиться вставати на табурет або комод. Алвару де Кампош народився 15 жовтня 1890 року в Тавірі, отримав освіту корабельного інженера в Ґлазґо, проте живе в Ліссабоні й за фахом не працює. Він має вигляд «типового португальського єврея» і носить монокль. Алвару завжди сумнівається в тому, чи «Я» взагалі існує, бо для нього самість складається лише з набору відчуттів, і навіть «я існую» – лише відчуття, яке не можна нічим перевірити.

Фернанду Пессоа пояснює в листі, що досвід такого письма є для нього досвідом «інстинктивної деперсоналізації», подорожжю, в якій він пізнає іншу перспективу, досягає об’єктивнішої правди про світ, вчиться думати як Інший. Водночас він зізнається, що виникнення гетеронімів може мати й психіатричну природу, адже він іще дитям страждав на «істерію» і волів жити радше у світі своєї уяви. «Гетероніми» існували для нього не лише на папері, але й у житті, він справді перевтілювався в них. Єдиній коханій жінці у своєму житті, Офелії Кейрош, Пессоа пише 31 липня 1920 року на своє виправдання: «Полиш неспокій. Що ти собі надумала, їй-право? То ж був не я, а Алваро де Кампош. Завжди твій Фернанду».

Одному французькому письменникові літературна маска принесла дві Гонкурівські премії за життя. Роман Кацев, який писав під «офіційним» псевдо Ромена Ґарі й отримав під цим ім’ям першу премію 1956 року, підмовив двоюрідного небожа Поля Павловича зіграти для преси роль молодого зухвалого письменника Еміля Ажара. Небіж позичив «Ажару» свою зовнішність, Ґарі – своє перо. Це спрацювало. За роман, написаний літнім Ґарі від імені цього юнака, «Ажару» 1975 року присудили другу премію Гонкурів. Не те, щоб ніхто з журналістів не запідозрив обману, проте довгий час містифікація мала успіх.

Хто ж такий Домонтович?

У Віктора Петрова було чимало «гетеронімів»: В. Домонтович, Віктор Бер, Віктор Петренко, В. Плят, А. Семьонов, Борис Веріґо… «Гетеронімами» випадає їх називати передусім тому, що вони, як і у випадку Пессоа, були особами, які мали свою біографію і писали одне про одного як про знайомих, але відмінних людей:

«Мій друг Віктор Петров, – пише В. Домонтович в автобіографічних спогадах «Болотяна Лукроза», – в семінарі проф. Сергія Маслова виголосив доповідь про «Форму вірша в українському письменстві кінця XVII ст.». Перехоплюючи концепцію краківського проф. Лося про тонічний характер силабіки, він аналізував вірші Герасима Смотрицького, що був двірським поетом у князя Василя Острозького».

Отже, «мій друг Віктор Петров». Чи була це навмисна гра? Постмодерна, іронічна, залюблена в експерименти і перевдягання в шати чужих цитат? Можливо. Чи було це роздвоєння на «Я» відкинуте і «Я» прибране, як вважає Віра Агеєва? Вірогідно й це.

Іншою причиною, втім, могла бути цензура. На відміну від Пессоа чи Ґарі, Віктор Платонович перебував під пильним оком цензури не тільки як літератор і автор наукових праць, але й як вимушений співробітник радянського режиму. І не виключено, що низка наведених псевдонімів знадобилася йому для того, щоб Петрова, як і його улюбленого Григорія Сковороду, «світ ловив, та не спіймав».

Цензура з боку держави підштовхує до «самоцензури»: до підсвідомого замовчування, до пошуку алегоричної мови, такого собі «інакомовлення», засобами якого можна достукатися до «обізнаного» читача за спиною в прискіпливого цензора. Це витворення системи «пасхалок», «пустих місць» (Leerstellen), алогізмів, які дозаповнить кмітливий читач і проґавить недолугий цензор. Читач повинен бути, фактично, найвправнішим «цензором» і завжди в сумнівах «промацувати» твір у пошуках «подвійного дна».

«Я домальовую в уяві те, що лишилось невідображеним у цих паперах, конструюю його думки. Творю його таким, яким він повинен бути, не може не бути, відтворюю логіку його алогізму», – підказує Я-оповідач, лікар із оповідання «Емальована маска».

Прикметно, що Домонтович і на Зерова у своїх спогадах дивиться як на людину, алогізм якої потрібно розгадати. Коли Зеров розповідає Домонтовичу, що Освальд Бурґардт (більш відомий читачам, знову ж таки, під псевдонімом Юрій Клен) може годинами стояти й дивитися крізь вікно, Домонтович висновує:

«Певне, з боку Зерова це було тільки перенесення на іншого самовизнання! Годинами стояти перед нерадісною одноманітністю містечкового ландшафту… Очевидячки, вже перебування в Златополі навчило його цього».

Один із ненаголошених прийомів такої «езопової мови» – це двійник, вустами якого промовлятиме автор, це «перенесення самовизнання на іншого». Двійництво у Петрова-Домонтовича втілене не тільки в жонглюванні псевдонімами, але і в мотивно-тематичному рівні його текстів.

Переважна більшість його героїв переживає роздвоєння власного «Я». Для декого це – трагічна колізія між «тим, ким мене хочуть бачити» і «тим, ким я потай є» (Франсуа Війон, ван Ґоґ) із подальшим пошуком «себе справжнього». Ван Ґоґ, у якого в романізованій біографії «Самотній мандрівник простує по самотній дорозі» є ще й уособлений двійник із фонетично схожим прізвищем Ґоґен, доходить до самозречення, ціною якого досягає геніальності. Це страшна ціна смерті «Я» і божевілля:

«Він втрачає владу над собою. Для нього немає що або ж де. Він іде, людина без голови, і свою одрубану голову він несе в простягненій руці перед собою».

Герої роману «Без ґрунту» втрачають свій «ґрунт», коріння, вони ніколи не були і не бувають собою. Ті, хто зміг до цього пристосуватися, як героїня-співачка Лариса Сольська, обирають міняти обличчя, мов сукні, на сцені світового театру. Ті, хто, як Зина з «Дівчинки з ведмедиком», задерикувато кидає виклик нормам і прагне в будь-який спосіб зійти зі сцени, програє в цій борні – сумна доля, що спіткає чи не кожного антиутопійного героя або ж антиутопійну героїню.

«Людини більше немає, є труп, не-людина, тінь, двійник людини, буття тіні, ілюзія існування. Штучний Голем, тулуб, зроблений з глини, буття заблуканого привиду. Усе, що б він не робив, стає умовністю, не обов’язковою ні для кого, ні для нього, ані для інших. Слідами від дотику пальців людини-невидимки. Він носить капелюха на голові, якої немає. Огортає шарф довкола відсутньої шиї. Стоптані черевики взуті на ноги, що йому не належать. Мрець живе неживим життям вигаданої істоти. Він живе в світі, реальність якого умовна» (В. Домонтович «Аліна і Костомаров»).

Є в Домонтовича й комічне двійництво – двійництво, з якого оповідач відверто, але з симпатією іронізує у романізованій біографії «Аліна і Костомаров». Центральним об’єктом іронії стає Микола Костомаров, неспроможний висловити свою думку без допомоги цитати й через те схильний повсякчас сперечатися з самим собою, залежно від того, чию думку цитує. Літературний інтерес Костомарова невипадково викликають двійники – «самозванці». Саме про них він пише – і саме на них перекидається в процесі письма:

«Писавши про Стеньку Разіна, він переживав те, про що писав, – або ж краще сказати: те, про що він писав, жило в ньому. Невиявлене в житті, воно набувало плоті й крові в його літературних творах».

Мовби підказуючи ключ до читання свого тексту, в якийсь момент оповідач втручається у текст біографії Костомарова, щоб підморгнути:

«Зрештою, кожна людина, писавши про інших, пише тільки про себе […] Самозванець зрікається себе, він перевтілюється в іншу особу, застосовує до себе її минуле, щоб свої сучасне й свої майбутнє, як винагороду, віддати цій особі. Самозванець живе двоїстим, зміненим життям, говорить не свої слова й запозичає чужі думки. Він поєднує своє «я» з чужим, подвоює себе, зрікається свого, щоб діяти в ім’я іншого».

Псевдонім, чи то пак «гетеронім», є давньою літературною грою, до якої автори вдаються з різних причин. Псевдонім дозволяє поєднати елементи власної біографії з вигаданою, пережити кілька одночасних або розкиданих у часі варіантів перебігу власного життя, побути своїм двійником. Розв’язувати шекспірівське питання геґелівським синтезом: «бути і не бути». Окрім того, двійник дозволяє сказати про себе в тоталітарну добу: «Я чекіст, але я і – перш за все – людина», знайти лазівку в цензурі та подивитися на власні «безґрунтянство» й незакоріненість як на можливість для творчості.

Ганна Гнедкова
Перекладачка з англійської та німецької мов, лекторка, літературознавиця. Охоче читаю й перекладаю «ненадійних нараторів» та інших літературних трикстерів. Цим і займаюся на навчанні у Відні.

28 thoughts on “Чим Віктор Домонтович схожий на Фернандо Пессоа — світи альтер-еґо письменника (і не тільки)

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

  5. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

  6. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  7. Howdy I am so thrilled I found your website, I really found you
    by mistake, while I was browsing on Bing for something
    else, Anyhow I am here now and would just like to
    say cheers for a fantastic post and a all round enjoyable
    blog (I also love the theme/design), I don’t have time to read through it all at the moment but I have bookmarked
    it and also added in your RSS feeds, so when I have time I will be
    back to read a great deal more, Please do keep up the superb work.

  8. Your style is unique compared to other folks I have read stuff
    from. Many thanks for posting when you have the opportunity, Guess
    I’ll just book mark this blog.

  9. Hi there, i read your blog from time to time and
    i own a similar one and i was just wondering if you get a lot of spam responses?
    If so how do you protect against it, any plugin or anything you can recommend?
    I get so much lately it’s driving me mad so any support is very much appreciated.

  10. Great goods from you, man. I’ve be mindful your stuff prior to and you’re simply extremely great.
    I really like what you’ve received right here, really like what you are saying and the way during which you assert it.
    You are making it entertaining and you still care for to keep it wise.
    I can not wait to read far more from you. This is actually a
    tremendous website.

  11. My coder is trying to convince me to move to .net from PHP.
    I have always disliked the idea because of the expenses.
    But he’s tryiong none the less. I’ve been using WordPress on a number of
    websites for about a year and am nervous about switching to another platform.
    I have heard fantastic things about blogengine.net.

    Is there a way I can transfer all my wordpress content into it?
    Any kind of help would be really appreciated!

  12. After looking at a number of the blog articles on your blog, I seriously like your way of writing
    a blog. I bookmarked it to my bookmark site list and will be checking back in the near future.
    Please visit my web site as well and let me know how you feel.

  13. Usually I do not read article on blogs, however I would like
    to say that this write-up very forced me to check out and do
    it! Your writing style has been amazed me. Thanks, very great article.

Залишити відповідь