«Дом до свиданий»: книга про іронію життя

«Дівчина, а давайте я вам книгу подарую!». Саме так почалося моє знайомство з творчістю Олександра Ципкіна. Щоправда, фраза призначалася не мені, а моїй приятельці, яка в крислатому капелюсі лежала на березі Середземного моря і читала щось своє. Подарунок хлопця прийняла, прочитала сама і рекомендувала мені зі словами: «Обреготатися можна!»

Книжки, які змушують мене посміхнутися, ціную, а якщо автору вдалося ще й розсмішити – готова розцілувати. До недавнього часу про Ципкіна ніколи не чула. Виявилося, що автор він відомий – писав для видань Esquire, Cosmopolitan і «Сноб», брав інтерв’ю у Михайла Горбачова, Бориса Гребенщикова, Орнелли Муті, Михайла Жванецького, Костянтина Хабенського і багатьох інших. А в 2015 році випустив свою першу книгу – збірник лірично-хуліганських оповідань «Женщины непреклонного возраста». 

Автор зібрав свої пости в фейсбук під однією обкладинкою і… в тому ж році збірник став найбільш продаваною сатиричною книгою в Росії. Також записав аудіокнигу, яку озвучували Данило Козловський, Павло Дерев’янко, Андрій Ургант. Для знайомства з творчістю Олександра Ципкіна більше рекомендую саме «Женщин», книга видалася мені кумеднішою. Але друга «Дом до свиданий и новые беспринцЫпные истории» теж гарна.

Бабка проковтнула рупор

Більша частина книги – гумористичні історії. Часто ловила себе на думці, що подібний «анекдот з життя» був і у мене. Особливо близькі ті, які відбувалися в громадському транспорті. Тут і бабка, яка «при народженні проковтнула рупор» і лаяла зятя з «нещадною любов’ю справжньої тещі». І діалоги тітоньок про котів, точніше, про їхні туалети: «лекція про те, як саме вони ходять, куди, що при цьому відчувають і як навчити їх спускати за собою, користуватися освіжувачем повітря».

Або всі ці історії про сучасне дуже швидке життя, коли тобі можуть надіслати смс в стилі: «Ципкін, я народжую, наберу пізніше сьогодні, якщо не терміново. Ок?» або «слава богу, кілька місяців назад був інфаркт, я хоч відпочив трохи, в себе прийшов».

З місцями великого скупчення людей пов’язано чимало історій в книзі. Одна з моїх улюблених про приїзд іноземця в гості до московського друга в 1990 році. Пригоди заморських гостей і в наш час бувають дуже смішними, а вже в дев’яності… Тут одного абзацу досить, щоб зрозуміти весь трагізм ципкінського героя і… досхочу посміятися, читаючи розповідь повністю.

«А теперь вот представьте. Девяностый год. Вокзал. Вы тихо мирно с котомками, котом и рассадой шлепаете на дачу. За свою жизнь вы не видели ни одного иностранца, более того – уверены, что они пришельцы. И тут на вас помидорно-огуречного бросается нечто бесформенное и бухое. Нечто яростно рычит и тычет в вас каким-то листком, повторяя «копэки, две копэки». Не каждый такое переживет. Можно и в дурку попасть».

Іонізатор, який сушить білизну

У мене з Олександром Ципкіним немає спільних знайомих. Але, коли я читаю про його героїв, починаю сумніватися. Невже в світі так багато людей, які неймовірно між собою схожі? Ось така прекрасна жінка, напевно, є і у вас (якщо ще немає – обов’язково буде).

«Дома ее все боятся. От мужа и жалюзи до детей и комаров. Казни происходят бессистемно и непредсказуемо. Особенно регулярно рубят головы домработницы и водителя. Фрекенбок-джан вообще заходит в дом, только если хозяйка его покинула, а шофер плотно сидит на седативных препаратах. За лишние вопросы отрезают мизинцы, за недостаточно быструю реакцию на невысказанное пожелание королевны мизинцы пришивают обратно задом наперед». 

Крім подібностей в рисах характеру, не раз ловила себе на думці, що жителі пострадянського простору дуже між собою схожі в філософії життя, чи що. Напевно і себе ловили на думці, коли працювали заради роботи, не включаючи режим «Мізки».

Наприклад, випадок з ремонтом нового обігрівача, який ніяк не грів повітря. От не гріє повітря і хоч ти трісни! Його кілька разів здавали в ремонт, майстри відповідально лагодили (!), але після доставки додому апарат так і не планував ділитися теплом. Виявилося, що зовсім і не обігрівач це був, а звичайний…. іонізатор повітря. Як, як так буває тільки у нас? Згодна з автором: «еще пара итераций и ионизатор начал бы кипятить воду и сушить белье. А куда бы он делся? Жить все хотят».

Жити всі хочуть

«Дом до свиданий» – про нас. Це не висока література, в якій ви будете насолоджуватися стилем, мовними зворотами і голлівудським сюжетом. Але у книги інша цінність. Ти постійно впізнаєш себе, своїх рідних, колег. Ти фізично відчуваєш всю дріб’язковість бюрократичних зволікань, всю дурість незнайомців, яка зустрічається все частіше. Ти – смієшся… над життям і його почуттям гумору. І ось саме за це цінуєш книгу Олександра Ципкіна.

Зоя Нікітюк
Вважаю, що читати потрібно, шоб мозги не засохли. Саме з такою метою створила групу у фейсбук «Шоб мозги не засохли», проводжу зустрічі книгоманів і веду програму з однойменною назвою на РадіоМ. А ще моєї любові до книг вистачило, аби написати власну :)

8 thoughts on “«Дом до свиданий»: книга про іронію життя

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

Залишити відповідь