Флешмоб #КінгКінгКінг завершився, отже стартують нові спільні читання! Цього разу пропонуємо вам казкову тему для казкової пори року – #ФентезійнеЧитання
До 15.01.2018 наші оповідачки @wanderlust_reading, @belle_library та @helga_reads будуть читати фентезі, а ми пропонуємо вам приєднатися до них і спробувати виграти одну з трьох будь-яких книжок із розділу Фентезі. Докладніше про #ЧитаємоРазом шукайте в нашому instagram.
Першою книжкою для потрійної рецензії стала «Правда» Террі Пратчетта.
Оглядачки
Оля @helga_reads: мій читацький шлях розпочався з фентезі, чи варто далі продовжувати? Перші декілька років мого читання були присвячені саме цьому жанру – було прочитано все, до чого тільки могли дістатись мої рученята. Потім було деяке затишшя, але тепер я повертаюсь із новими силами до одного зі своїх улюблених напрямків у літературі.
Оксана @wanderlust_reading: жанр фентезі полонить моє серце з дитинства, відколи я познайомилася зі світом Толкієна. Вірю, що існують світи, які описують автори фентезі, та знаю, що колись до них потраплю, а поки ковтаю книги жанру разом із героями, що потерпають від пригод.
Поліна @belle_library: поки світ втрачав розум від фентезі – я читала класичну прозу. Єдиним винятком був Гаррі Поттер, але то зрозуміло. Й ось зараз я завдяки Yakaboo маю змогу ознайомитись із різними авторами в жанрі фентезі аби надолужити втрачене. Сказати, що я захоплена – це значить промовчати!
Дотепно про правду в «Правді»
Поліна: моє перше знайомство з Террі Пратчеттом. Я навмисно нічого не читала ані про книгу, ані про автора, спираючись лише на ті знання, що в мене є. Я не знала, що отримаю під цікавою обкладинкою, не знала стилю автора, та і взагалі, фентезі для мене ще майже недосліджене поле. Дуже добре, що «Правда» є романом поза циклами, тому спойлерів та незрозумілостей можна було не боятися. Й ось перегорнута перша сторінка – розповім коротко про сюжет. У місті Анк-Морпорці мешкає хлопець Вільям, і він видає щомісячний аркуш новин. Ну, як новин – переважно пліток і нісенітниць, які проте дуже люблять обговорювати в суспільстві. Але виготовлення такого аркушу досить важка справа, тому й коштує він достатньо дорого, що робить його доступним лише для заможних мешканців міста. Й ось гноми винайшли друкарський станок! Тепер можна писати про все, друкувати багато примірників. Правда стає доступною для всіх. Але хіба ж усе дійсно правда? Саме з цього моменту починається розвиток подій, який затягує читача аж до останньої сторінки.
Дотепно. Ось одне те слово, яким я можу охарактеризувати цей твір Пратчетта (та, напевно, і весь його стиль).
Мені дуже сподобалось, як досить серйозне питання журналістського ремесла автор обрамив у веселу та вишукану історію, зрозумілу навіть тим, хто досить далекий від розуміння цієї теми. Будьте готові до великої кількості алегорій про механізми, які сприяють або перешкоджають розвитку друкарської справи. А ще зверніть увагу на вампіра Отто, він просто вкрав моє серце!
Яскравий український переклад заслуговує визнання
Оля: Незважаючи на свою велику любов до жанру фентезі, так склалось, що з творчістю Пратчетта я донині була не знайома. Яке ж це величезне упущення з мого боку! Для тих, хто не знає, трошки розкажу про доробок цього видатного пана. Він створив окремий всесвіт, назвав усе це циклом Дискосвіт», а там! 41 роман, 5 оповідань, 3 довідники й одна куховарська книга – тільки уявіть собі У цьому величезному циклі є окремі романи (як оця «Правда») та підцикли, що описують різні верстви населення з того всесвіту, наприклад, про варту, відьом, магів, чи, навіть, Смерть.
Не дивно, що деякі читачі побоюються починати знайомство з циклом. Ще ж до того, навіть фанати кажуть, що не слід починати читати в хронологічному порядку написання робіт, бо найперша книга не найкраща.
А далі всі розходяться на думці, бо в кожного є свій улюблений підцикл.
Я дуже вдячна Видавництву Старого Лева за те, що вони в числі перших видали саме цю, окрему історію, й тепер я можу всім радити починати знайомство з «Правди». Адже це неймовірно дотепна історія, але водночас не дурна (аби лише посміятись), а така, що дає читачеві теми для роздумів – що важливіше – правда чи гроші?
А тепер про найцікавіше – переклад. Якщо коротко, то він чудовий!
Террі Пратчетт у своїх роботах використовує багато вигаданих слів і для перекладачів це те ще випробування – як передати ці особливі слова так, щоби сенс не змінився, але й залишився вкладений автором підтекст. Добре, що коли неможливо було хоч якимось чином обіграти переклад, то в примітках написано про приховані підтексти. Взагалі, читається текст надзвичайно приємно й легко, а це каже про гарну роботу.
Наостанок цитата:
Будьте обережні. Людям подобається, щоби їм розповідали про те, що вони вже знають. Пам’ятайте це. Людям не подобається, коли їм розповідають щось нове. Нове – це… Скажімо так: нове – це не те, на що вони чекають. Наприклад, людям подобається дізнаватись, що собака вкусив людину. Це притаманно собакам. Але нікому не припаде до смаку дізнатися, що людина вкусила собаку, бо це не притаманно нормальному життю. Коротше кажучи, люди думають, що їх цікавить свіженина, але насправді їх цікавить смаженина.
Плаский світ Террі Пратчетта: як не заблукати і не звалитися за Край
Правда, як вона є
Оксана: коротко про головне: Пратчетта я обожнюю! Один з улюблених авторів, який завжди змусить і посміятись, і замислитись, і навіть заплакати – це про нього.
Втім, плакати в «Правді» вам не доведеться, гарантую. Радше, будете хихотіти, як і я, над тим, наскільки вдало грає словом сер Террі, описуючі реалії життя тих, хто працює на ниві ЗМІ. І нехай це фентезі, нехай новини в першій газеті Анк-Моркпорка часом недолугі, – це те, що відбувається у сфері журналістики й нині, тому, вірю, і через роки ця книга буде актуальною та живою.
Правда чи популярність? Що нести народу, дійсні події чи прикрашені плітки? Чого варта гідність журналіста, хто взагалі може ним вважатись? Крізь свій незмінно вишуканий та тонкий гумор Пратчетт ставить питання, що торкають за живе.
Читаючи, я не могла не проводити паралелі із сучасним світом новин та тим, що показують на телебаченні – і вкотре вражалась алегоричністю творів одного з найгеніальніших письменників у стилі фентезі. Далеко за прикладом йти не треба – на першій же сторінці зустрічаємо новину про те, що гноми роблять зі свинця золото. А хто працює на верстаті, що друкує газету? Гноми! А газету ми що робимо?.. Ну, ви зрозуміли ?
Приєднуюсь до Поліни та віддаю приз читацьких симпатій цієї книги Отто – він неймовірний!
Друковане слово в «Правді», тема релігії в «Мілких богах», служіння народу в циклі про Варту – Пратчетт легко та дотепно торкається глибоких та важливих тем у своїх творах. Мабуть, саме за те, що кожен його текст приховує в собі, і що я в ньому знаходжу, і ціную.
Часом хочеться тримати улюбленого автора близько до серця й лише для себе – у випадку ж із Пратчеттом я всім повторюю одне й те саме: «Читай! Читай! Читай, ну ж бо!» Тож якщо ви ще не починали знайомство з ним, чого чекаєте? ?
Кому варто прочитати
Оля: любителям тонкої сатири й тим, хто бажає дізнатися більше про внутрішню кухню ЗМІ.
Оксана: тим, хто працює в ЗМІ, любителям гумору та тим, хто не бачить світ лише чорно-білим.
Поліна: журналістам та тим, хто любить магічні алегорії.
Кому не варто читати
Оля: прагматикам, любителям лише класичної та Великої літератури.
Оксана: реалістам та скептикам, поціновувачам серйозності в літературі.
Поліна: тим, хто не любить магічний реалізм.
Схожі книжки
Оля: Макс Фрай «Чужак»
Оксана: Террі Пратчетт «Фінт»
Поліна: Ніл Гейман «Небудь-Де»
#ЧитаємоРазом: «Небудь-де» Ніла Ґеймана
11 thoughts on “Де правда? #ЧитаємоРазом: «Правда» Террі Пратчетт”