«Далі жити». Книжка про тих, хто пережив війну. І тих, хто ні

Тридцять одне невеличке оповідання про життя жителів вірменського села Берд. Про життя до та після війни у Нагорному Карабасі. Інколи читати настільки важко, що не можеш простити Наріне Абгарян її чесність, яка читачеві вимотує усю душу…

Втім, й сама авторка неодноразово казала, збірка «Далі жити» далась їй настільки важко, що більше за тему війни вона навряд візьметься. «Писати про війну – наче руйнувати в собі надію. Наче дивитися смерті в лице, намагаючись не відводити погляду. Бо якщо відведеш – зрадиш самого себе». Навіщо ж тоді Наріне продовжувала роботу, якщо так боліло? Тому що «життя справедливіше за смерть, у цьому й прихована його непохитна правда. У це потрібно обов’язково вірити, щоб далі – жити». 

Я люблю книги Наріне, читала їх російською. Тому довго упиралась українському перекладу – боялась розчаруватись. Та видавець порадував – збережений «голос» Абгарян, гарні ілюстрації й взагалі книга зроблена з душею, як і «З неба упало три яблука». Те, як видали її твори в Україні, авторові також сподобалось – Наріне Абгарян писала про це на своїй сторінці у фейсбук. 

Страшна книга, яка вчить прощати

«Далі жити» про те, що війна може вмить змусити ненавидіти тих, з ким жив пліч-о-пліч роками: «Коли сталася війна, в прикордонних селах тим надто не переймалися – люди десятиліттями дружили родинами, їздили один до одного в гості. Війна десь там, далеко, нас вона не зачепить, не сумнівалися вони». Про те, що у кожної дивини є своє виправдання, тому не варто одразу ж крутити пальцем біля скроні. Скажімо, Агнеса після війни ніколи не носила панчохи сама й не купувала їх дітям. Під час бомбардування з донькою вискочила з будинку у нічних сорочках, й вони сховалися в підвалі. «Мати хвилювалася, що дочка застудиться, голосила – хоч би теплі колготки, хоч би колготки. Вискочила по одяг, коли трохи стихло, дівчинка кинулася слідом. Її вбило вибухом, а матері відірвало ноги». Агнеса закохалась у чоловіка, який дістав їй протези, вийшла за нього заміж, народила ще дітей, але все це було потім, набагато пізніше… «Далі жити» й про всі страхіття війни, коли дівчат брали у полон, голили їм голову й вибивали татуювання «повія», коли матерям повертали синів – тіло й руки окремо, коли сиротіли старі батьки й малі діти… Страшна книга…

Але Наріне Абгарян вдається показати, що навіть у такі страхітливі часи є місце прощенню. Як в історії Цовінар, мати якої загинула вагітною. Дівчинка продовжувала чекати маму, щодня ходила на автобусну зупинку з бутербродами та термосом з чаєм, аби нагодувати її після дороги – їсть же за двох. Коли ж батько взяв заручника й тримав його у сараї, аби обміняти на дружину, донька не змогла дивитись на молодого, наляканого, голодного, спраглого хлопця й намагалась напоїти його водою. Та хлопець думав, що вона хоче його отруїти й не пив. «Дочекавшись глибокої ночі, бабуся розв’язала мотузки, вивела його до покинутого виноградника. Показала, в який бік іти. Він поцілував їй руку і щез у темряві. Ще трохи було чути, як він продирається крізь чагарі, потім настала тиша». Які б страшні не були часи, завжди є місце людяності. 

Найстрашніше у світі — голод

Обожнюю те, як Наріне Абгарян вміє описувати їжу, – це є в усіх її книгах. Книга про війну – не виключення. «У товстопузих посудинах із темного скла переливаються тьмяно-бурштиновий мед і топлене масло. У великій скрині тісняться мішки й торбинки з різноманітним борошном, сухофруктами, горіхами у крупами, в малій – горох, квасоля, дзавар. Стеля завішана копчениною: вкриті тонким шаром жиру окости, кільця домашньої ковбаси, міцно перев’язані грубою ниткою рулети вогненно-пекучої підчеревини». Читаєш й слина капає, бо уявляєш усі ці аромати, смаки й післясмаки. Але у «Далі жити» немає жодного речення просто так, заради краси. Про їжу Абгарян також згадує з певною метою. Вона описує історію Алексана, який добре знає, що таке голод, бо жив з ним довгих два роки, поки Берд був у блокаді. Він знає, що «біль можна вгамувати ліками, холод можна втишити теплом, страх можна забалакати. А ось голод нічим не приборкаєш і не обдуриш, він кружлятиме над тобою пекельним мороком, збиткуючись і вбиваючи в тобі все людське». Тому тепер у його коморі багато смачних запасів – для рідних, для них з дружиною, на продаж.  

Війна не закінчується ніколи

Думаю, Наріне Абгарян ця книга писалась неймовірно важко, тому що в ній забагато самої Наріне та її рідних. «Далі жити» завершується історією молодшої сестри авторки – Сони. 

Навіщо читати книгу про «війну, яка починається стрімко й крадькома»? Не знаю… Але вона щось змінить в тобі, на щось подивишся інакше, повіриш у людей, у те, що можливо жити навіть після найстрашніших подій. А головне вкотре нагадає, що у війні немає жодного романтизму, тому що «вона має звичку починатися, але не закінчується ніколи. Що спершу вона руйнує будинки й забирає чоловіків, а потім, коли втихає, насилає невиліковні хвороби на жінок. Згодом, удосталь поглумившись над дорослими, вона забирає в потойбіччя тих молодих, які не впоралися зі страхом. Війна кожного мітить своїм тавром і нікому не дає врятуватися». 

Зоя Нікітюк
Вважаю, що читати потрібно, шоб мозги не засохли. Саме з такою метою створила групу у фейсбук «Шоб мозги не засохли», проводжу зустрічі книгоманів і веду програму з однойменною назвою на РадіоМ. А ще моєї любові до книг вистачило, аби написати власну :)

5 thoughts on “«Далі жити». Книжка про тих, хто пережив війну. І тих, хто ні

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl websites and blogs

Залишити відповідь