#ЧитаємоРазом: «Про письменство. Мемуари про ремесло» Стівен Кінг

Останній осінній флешмоб у рамках рубрики #ЧитаємоРазом триває! Понад п’ятдесят книголюбів відклали інші книжки й разом із нами читають твори Стівена Кінга (#КінгКінгКінг). Як приєднатися до флешмобу? Дізнайтеся про правила участі та призи в нашому instagram, а про другу потрійну рецензію – далі в цій статті.


Стівен Кінг «Про письменство»: мемуари короля жахів


Оглядачки

про_письменство


Оля @helga_reads: Моя любов до творчості Короля почалась із прочитання однієї з його найпопулярніших книжок – «Сяйво». Це було неймовірно, якимось магічним чином Кінг майстерно поєднує прискіпливі, довгі описи й уміння тримати читача в напрузі. Поважаю його за працьовитість (понад 50 книжок! Точно кожен зможе обрати собі щось за смаком, бо пише він не в одному жанрі), цікаві сюжети та сміливість показати людей такими, які вони є – жорстокими, злими, а подекуди й божевільними.

Оксана @wanderlust_reading: Завжди вважала, що Короля жахів називають так через монстрів у його книгах, тому почала знайомство з творчістю Стівена Кінга менш ніж два роки тому. Зараз впевнено називаю його одним з улюблених авторів. Знаю, що кожна книга Кінга подарує відчуття розмови з другом, що розуміє тебе та всі твої вади, водночас кажучи «Ти не одна така. Усі люди жахливі» ? Люблю Кінга за те, що найстрашнішими в його книгах є не жахастики-привиди, а люди та те, що вони коять.

Поліна @belle_library: На відміну від дівчат, які вже деякий час знайомі з Кінгом, я відважилася на знайомство лише цього літа. Проте, перша книга Стівена Кінга з’явилася в мене ще в школі, але хтось узяв її почитати, і так вона й загубилася. Зараз, коли я прочитала лише декілька творів Короля Жахів, починаю розуміти, чому його так люблять читачі з усього світу. Саме тому мені цікаво прочитати декілька його творів за цей місяць, аби зрозуміти – це буде читацьке кохання чи лише захоплення й повага.


#ЧитаємоРазом: «Пульт Ґвенді» Стівен Кінг, Ричард Чизмар


Уроки письменства від Кінга, або Як Стівен став Королем жахів

Оксана: З Кінгом можна бути впевненим в одному – навіть книжка на сто сторінок буде глибокою та змістовною. Що й казати про його мемуари? Лиш те, що я хотіла б читати й читати далі дивовижний мікс автобіографії та лекції про те, як варто писати («варто» – від мене особисто, бо дуже люблю Кінга й розумію, що якби колись писала, то наслідувала б його точно).

Перша частина книги подарує нам деталі про дитинство малого Стіві, його початок творчого шляху та різноманітні пригоди, властиві малим бешкетникам (була б я Кінгом, слово «пригоди» звучало б інакше, проте зауважу цензуру ?). Інколи декількома словами, а інколи цілими абзацами – але завжди влучно та з неповторним гумором – Стівен ділиться особистим, викликаючи в читача відчуття близькості та розмови зі старим другом. Такий формат викликає справжні емоції. Часто я відверто хихотіла над тим, як ріс великий письменник, а інколи й сумувала, як-от на розповіді про його матір.

Друга частина книги, власне, і є «Про письменство». Тут ви не знайдете порад типу «чекайте натхнення» або «не силуйте себе» – навпаки, це неймовірно корисний та практичний довідник. Тут вам і граматика, і побудова речень, і використання (чи, радше, уникання) прислівників – навіть тим, хто не пише, впевнена, буде цікаво читати його детальний розбір текстів для того, щоби порівняти з іншими авторами. Саме читаючи цей розділ та паралельно – книгу іншого автора, я мимоволі почала бачити, що з тексту можна прибрати й тим зробити його легшим та, відповідно, красивішим.

І якщо раніше книги Кінга я вважала магією, тепер розумію – ні, то не магія. То майстерність, а головне – повага до читача, вміння дарувати йому чистий текст, вільний від непотрібних ускладнень. Адже той, хто читає книги, зрозуміє написане. А вміння автора повірити у свою аудиторію та те, що кожен зрозуміє несказане сам, – гідне оплесків. Власне, саме це й роблю завжди, коли читаю Кінга. Браво, маестро!


292 сторінки корисного

Поліна: З першого погляду – книга дуже маленька. «Прочитаю за один вечір» – було подумала я, і вже з перших сторінок зрозуміла, як сильно я помилялась. Це книга, яку треба розтягувати, як травневий мед, вчитуватись у кожне слово, робити нотатки, а потім довго сидіти й обдумувати прочитане. Тільки так корисна інформація, запропонована нам паном Кінгом, залишиться в теренах пам’яті.

Структурно книга складається з чотирьох частин та трьох додатків. Спочатку Стівен Кінг знайомить нас зі своєю біографією. «Ну й навіщо це?» – може запитає хтось. У цьому є логіка, бо коли на власному прикладі Король Жахів розказує про своє становлення письменником, розумієш, що для того, аби писати треба лише одне – писати. Не важливо, хто ти, де живеш, скільки в тебе грошей і вільного часу. Якщо в тебе жага до письменства – то треба творити. Друга частина книги – про ті інструменти, які знадобляться письменнику. І тут не йдеться про олівці, тому не зволікайте цим розділом книги. Третій (і він є основним) розділ книги саме про письменство. Хоча деякі поради Кінга більше стосуються англійської мови, однаково готуйтесь до великої кількості нотаток. У мене, наприклад, їх понад 20.

Наше життя – та ще гойдалка, тому, коли Кінг почав писати цю книгу, він і не міг уявити, що опиниться за крок від смерті. Тому в книзі і з’явився четвертий розділ. Про життя. І тут не треба вже записувати за Стівеном, а треба лише його послухати та пропустити його слова крізь себе. Трохи лірики, і переходимо до додатків. Це розбір оповідання (окреме дякую видавництву за двомовність цього розділу загалом, так і прикладів у тексті зокрема). Інші два додатки – це списки літератури, які припали до смаку Стівену Кінгу.

Читаючи видання розумієш, що це дуже корисний посібник для тих, хто працює з текстами. До нього потрібно постійно повертатися, бо не вистачить лише одного читання для того, аби запам’ятати його поради. Ба більше, ця книжка – це натхнення в друкованому вигляді, тому не порадити її просто неможливо.


 

Книжка, після якої ви закохаєтесь у Кінга (принаймні, у його творчість) ?

Оля: До прочитання книжки «Про письменство» я не відносила себе до фанатів Кінга, хоч і прочитала вже 10 його робіт (але пишучи про Кінга це всього-на-всього 10 робіт). Здебільшого вони мені сподобалась, але для повної «любові» чогось не вистачало. Тепер я розумію чого саме. Особистості автора за його романами! Дядько Стів просто вражає своєю наполегливістю та завзятістю. Він надихає своїм яскравим прикладом усіх охочих стати письменником і тих, хто про таке навіть не мріє (як я, наприклад).

Завдяки автобіографічній частині книги читач може прослідкувати шлях становлення майбутнього автора більш, ніж 50-ти бестселлерів. Мені особисто дуже сподобалося те, з яким гумором Кінг розповідає, навіть, про найнеприємніші моменти свого життя. Цей гумор не просто вичавить із вас кволу посмішку, а змусить сміятися в голос!

Для американців «Про письменство» – просто золоте дно. Щедрий автор не лише розбирає текст, а ще й подає назви журналів, у яких друкують важливу для письменників-початківців інформацію – які періодичні видання готові публікувати розповіді яких саме жанрів, вимоги до тексту, контактні дані літературних агентів тощо. Якщо вам мало цього, щоби закохатись у автора, почитайте останню частину книжки про страшну аварію, після якої тоді вже відомий усьому світові Король Жахів ледь залишився в живих. І знову його завзятість і сила волі викликаюсь величезну повагу до цього чоловіка.

Від усього серця – рекомендую всім. Краще буде, якщо ви вже читали хоч одну-дві інші книги автора, але і для знайомства теж добре підійде.


Кому варто прочитати


Оля: тим, кого цікавить творчість Кінга, але лякають його «страшні» твори.

Оксана: поціновувачам Кінга, щоби дізнатися більше про автора та тим, хто пише (або лише хоче писати), щоби знати, як потрібно це робити.

Поліна: журналістам, блогерам, та всім тим, хто пише понад 100 слів на день.


Кому не варто читати


Оля: тим, хто панічно боїться спойлерів. Тут Кінг повністю описує «Керрі» та деякі сюжетні повороти інших романів.

Оксана: тим, хто не любить автобіографії або ж книги-довідники з майстерності в будь-якому жанрі.

Поліна: тим, хто не любить читати нон-фікшн.


Схожі книжки


Оля: «Автобиография» Агата Крісті.

Оксана: «Автор, ножницы, бумага. Как быстро писать впечатляющие тексты. 14 уроков» Микола Кононов.

Поліна: «Пиши, сокращай» Людмила Саричева, Максим Ільяхов.


Купити книжку в Yakaboo

Катерина Молочко
SMM в Yakaboo.ua, книголюб та автор проекту Best Books https://vk.com/b__books. Читаю лишень книжки з певною загадкою (детективи) або важкі психологічні твори (трилери), загалом усе те, що Джої заховав би у морозилку. Вірю, що поганих книжок не існує, є просто не та цільова аудиторія.
https://katemolochko.wixsite.com/blog

9 thoughts on “#ЧитаємоРазом: «Про письменство. Мемуари про ремесло» Стівен Кінг

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life articles and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

  5. 996783 425678When I originally commented I clicked the “Notify me when new comments are added” checkbox and now each time a comment is added I get three e-mails with the same comment. Is there any way you can remove people from that service? Many thanks! 837369

Залишити відповідь