Бунтуй або втікай: як жити осмисленим життям

Після прочитання книги «Одне життя. Як ми розучилися жити змістовно» вивели формулу щасливого існування за Мортеном Ельбеком. Як пишуть в тестах: дайте відповіді на 4 запитання і зробіть вибір. Бо в погоні за капіталістичним ідеалом ми, наче Лорд Волдеморт з Гаррі Поттера, поділили себе на фрагменти. На роботі - строгі професіонали, за її межами — одягаємо інші, більш людські, маски. Але жодної користі, крім стресів і депресій, ця концепція розшматування особистості не приносить.

Власне про те, як не прогавити своє життя у погоні за здійсненням чужих бажань і беззмістовному виконанні KPI — розповідає данський філософ і підприємець Мортен Ельбек у книзі «Одне життя». Його концепція не така вже й складна — відмовитися від заробляння грошей заради грошей, більше платонічної любові у колективі, а цифри у роботі замінити на сенси. Щоб цього досягти, якщо вірити Ельбеку, достатньо чесно собі відповісти на чотири ключові питання.

Запитання №1 — Хто я?

Люди схильні оцінювати себе краще, ніж вони є насправді. Психологи називають це ефектом «кращості за середньостатистичність», коли  люди вважають себе кращими за середньостатистичного водія, партнера, законослухняного громадянина, хоча й не мають жодних статистичних підтверджень цього. На думку Ельбека, ця самовпевненість породжена тим, що більшість людей не досліджують свою особистість, свої сильні і слабкі сторони, а якщо й досліджують, то акцентують увагу лише на власних перевагах.  

Звісно, бувають і перекоси в інший бік. Тоді людина всю увагу зосереджує на своїх недоліках і заганяє себе у пастку самозневаги, що породжує зневіру у власні сили. У підсумку вона отримує іншу форму фальшивої самосвідомості — гнітючу та негативну. То який вихід з цієї ситуації?

На думку Ельбека, шлях до здорової усвідомленої особистості з почуття власної гідності лежить через набуття екзистенційної імунної системи. Для цього треба пізнавати не лише свої чесноти, а й менш бажані якості. Тільки це допоможе нам реалізувати себе, як цілісних особистостей.  

Запитання № 2: Навіщо я це роблю?

Відповідь на попереднє питання неможлива без глибокого аналізу своєї професійної діяльності і усвідомлення того, що нас змушує щодня вставати з ліжка на роботу. Якщо наша професійна мотивація — робота заради грошей, то ми проживаємо своє життя неосмислено. Це зрештою призводить до стресу, тривожності, депресії та почуття самотності.

На думку Ельбека, великою мірою вину за це треба покласти на менеджерів, які або не здатні зрозуміти й доступно пояснити підлеглим, у чому полягає сенс їхньої роботи, або їм до цього байдуже, адже сенс не належить до ключових показників ефективності, на яких ґрунтується їхня заробітна плата.

Данський філософ також вважає, що наявність смислу і любов мають слугувати основою наших самооцінок і вимірювання ефективності нашої роботи. А головні питання, які має ставити менеджер і працівник до своєї роботи такі:

  • Чи допомагає вона дізнатися більше про мету життя?
  • Чи підвищує рівень самоаналізу та самосвідомості?
  • Чи вміємо створювати значущість для своїх колег. 

Запитання №3: Що я можу змінити?

Якщо на всі ці питання ви не знаходите відповідей чи вони вас не влаштовують, то варто або бунтувати, або втікати з такого робочого місця. 

За словами Ельбека, як тільки ми виявили, що наша робота позбавлена сенсу, починається наша відповідальність не тільки перед собою, а й перед організацією. Для цього ми повинні вступити у конструктивну опозицію зі своїм керівництвом, щоб у перспективі змінити напрямок руху організації. Тобто, ми повинні підняти бунт і викинути капітана за борт, виправити курс корабля та переконатися, що наша висока мета дасть найкращий результат не тільки для організації, але й передусім для нас.

Якщо ж змінити ситуацію не вдається, то ліпше залишити таку роботу. Якщо ми цього не зробимо, вона поглине нас, як поглинув своїх матросів корабель Дейві Джонса у «Піратах карибського моря».

Запитання 4: Куди я хочу рухати наше суспільство?

У ХХ столітті наша цивілізація зробила квантовий стрибок у своєму розвитку, але щасливішими люди від того не стали. Основними причинами цього вважають глобалізацію та капіталістичні цінності.

Ельбек у капіталізмі не вбачає великого зла, але переконаний — його треба модернізувати. Зокрема, зосередити сили суспільства на створенні нової форми капіталізму, яка привела б соціальний, економічний і технологічний прогрес до гармонії з екзистенційним прогресом. Він називає це перетворенням капіталізму на «гуманістичний капіталізм».

Гуманістичний капіталізм не виключає прибутку і накопичення багатства. Чи не єдина його відмінність від нинішнього капіталізму у тому, що вся увагу у стосунках зі світом, зосереджується на потребах людей. 

На думку Ельбека, основний урок гуманістичного капіталізму в тому, що цінність грошей залежить від того, як їх заробили. Тобто, вже недостатньо знати, що гроші зароблено в межах, встановлених законом. 

«Якщо кожен зароблений вами фунт і долар підвищує рівень стресу, тривожності, самотності та депресії і на робочому місці, і в суспільстві, тоді ці фунти й долари не такі цінні, як ті, що допомагають зменшити соціальні та фізичні негаразди або, можливо, навіть сприяють загальному відчуттю змістовності», — переконаний Ельбек.

Авторка: Тетяна Колісник