Книжка «Айван, єдиний і неповторний» Кетрін Еплґейт про горилу, яка двадцять сім років провела в неволі за скляними стінами торгового центру. Книжка вийшла української від видавництва «КМ-Букс». Аторка Кетрін Еплґейт американська письменниця, автор книг для дорослих і дітей в жанрі фантастики та фентезі.
Книга написана на реальних подіях, історія вважається дитячою літературою, проте викликає шквал співчутливих емоцій у дорослих. Ті, хто вже встиг її прочитати говорять, що вона змінює світосприйняття, надихає і заставляє змінювати все навколо.
Цікаво дізнатися, як в дикому звірі, що звик до неволі, пробуджується глибинна пам’ять про життя на волі. Провівши двадцять сім років у неволі, Айван звик до людей, що спостерігають за ним. Цілими днями він розмірковує про їх дивну поведінку.
Найкоротша циркова вистава на світі
Мої сусіди по Великому шапіто знають багато трюків. Освічений народ, не те що я. Одна моя сусідка грає в бейсбол, хоч вона й курка.
Інший сусіда, кролик, керує пожежною машиною.
Була ще одна сусідка, гладенька й кмітлива тюлениха, так та могла балансувати м’ячем на носі з рання до смерку. В неї ще голос був такий, знаєте, як ото пес прив’язаний гавкає знадвору.
Діти загадували бажання й кидали монетки в її пластиковий басейн. Там на дні вони виблискували, як пласкі мідні камінчики.
Одного дня тюлениха чи то з голоду, а чи просто з нудьги з’їла сто монеток. Мак казав, що з нею все буде гаразд. Помилився. Мак називає наше шоу «Найкоротша циркова вистава на світі». Щодень о другій, четвертій і сьомій люди приходять до нас, п’ють солодку воду, обмахують себе програмками, аплодують. Малюки ж верещать.
Мак у перевдязі клоуна крутить педалі манюсінького велосипеда. Пес Снікерс їздить верхи на Стеллі. Стелла сідає на табурет. Мушу сказати, міцнющий той табурет.
Сам я не роблю ніяких трюків. Як запевняє Мак, мені досить бути самим собою. Стелла розповідала, що деякі цирки переїжджають від міста до міста. Там є люди, які розгойдуються на мотузках, що звисають зі стелі купола.
Ревуть леви, виблискуючи зубами, а слони ходять цугом, тримаючись хоботом за хвіст переднього сусіда. Слони далекозорі й не бачать людей, а люди приходять подивитися на слонів.
Наш цирк нікуди не переїжджає. Ми сидимо на одному місці, як той старезний звір, надто втомлений, щоб податися далі.
Після наших шоу глядачі поспішають до крамничок. Крамниця — це місце, де люди купують речі, без яких жити не можуть. Тут сила-силенна крамничок, в яких продають нові речі: повітряні кульки, футболки та кепки, що люди ними прикривають свої блискучі маківки. Є також крамнички, в яких продають старі речі, які відгонять сирістю й чимось давно забутим.
День у день я спостерігаю, як люди поспіхом переходять від крамнички до крамнички. Вони віддають, беруть назад і знов віддають сухі, як старе листя, зелені папірці, що пахнуть тисячами рук.
Полюють вони несамовито: підкрадаються, штовхаються й чи то ричать, а чи лаються. Потому йдуть геть — з торбами, повними різноманітних речей, яскравих, м’яких, усяких. Та хоч би які повні були їхні торби, вони повертаються знову.
Люди справді розумні. Накручують рожеві хмарки, які можна їсти. Будують домівки з пласкими водоспадами на стінах.
Проте мисливці з них абиякі.
Читати: Казочки на ніч для дорослих
Читати: БуквоМама: Єдність у різноманітті – роман про тварин і релігію
Читати: 12 книжок для котолюбів
12 thoughts on “Єдиний і неповторний Айван та його найкоротша циркова вистава на світі. Уривок із книжки”