Несподівана зустріч: 10 іноземних книжок зі згадкою про Україну

Мене завжди цікавило: якою бачать нашу неньку-Україну іноземці? Особливо приємно було натрапляти на згадки про неї в книжках закордонних авторів. Щоправда, не завжди ці згадки були позитивними – про українську мафію, наприклад, або про Чорнобиль. Але в кожному разі це корисно і повчально – поглянути на свою країну зі сторони. Тому ми зібрали для вас 10 іноземних книжок, у яких згадується Україна.

Альтернативна історія про збройне вторгнення Росії в Польщу починається із моторошної сцени: російські солдати валять прикордонні жовто-блакитні стовпчики і встановлюють свої, червоно-зелені. Україна у цьому романі – це перша жертва, яку, не пережовуючи, повністю проковтнула РФ – а потім полізла на Польщу. Автор змальовує читачам масштабну, жорстоку і реалістичну картину війни, яка могла б розгорітися у Східній Європі, якби у 2014 році російські війська не зупинилися у своєму просування на захід. Якби Україна не захопила їх.

Роман не шкодує нервів читача і кидає у вир катастрофи, на яку перетворилося життя у Польщі після вторгнення. Мілошевський показує, як по-різному змінює війна життя різних людей – колишнього спецпризначенця Романа, який хотів накласти на себе руки, бізнес-вумен Данути, яка мріє звільнитися від батька-тирана, і нерішучого вчителя історії Міхала, який залишився «на мілині». А також про те, що роблять політики в цей переломний для світу момент.

Історія «хлопчика-що-вижив» – це не тільки Гаррі Поттер, а й «Щиголь» Донни Тартт – об’ємне і барвисте полотно, в якому світ антикварів і торговців старожитностями несподівано переплітається зі світом російсько-української мафії. Головний герой роману – Тео, вижив після страшного теракту в музеї. Він втратив маму і врятував цінну картину, яка стане його талісманом і прокляттям водночас. Його кидатиме світом – Нью-Йорк, Амстердам, Лас-Вегас, в його життя приходитимуть різні люди. Серед них і Борис, шкільний приятель із Вегаса. Це в його розповідях виринатиме Україна – як країна, де говорять «мовою, схожою на російську», а такі, як він, підлітки, ночують на вулицях і шукають їжу у смітниках. Малоприємна згадка, еге?

Втім, вона не применшує художньої цінності самого роману, який захоплює, як справжній мистецький шедевр, зачаровує і перехоплює подих. Не дарма ж він приніс авторці Пулітцерівську премію 2014 року.

Дебютний роман молодого американського автора з єврейським корінням Джонатана Сафрана Фоера спричинив такий фурор, що не лише став бестселером Нью-Йорк Таймс, а й був екранізований з Елайджею Вудом та Євгеном Гудзем в головних ролях. Секрет такого успіху, мабуть, у тому, що це дуже щира, смішна і трагічна водночас історія про те, як молодий американець Джонатан після смерті дідуся вирушає в далеку й малозрозумілу Україну, щоб десь на Поліссі відшукати жінку, яка врятувала дідове життя.

Тут є все – і кумедне зіткнення американського способу життя з пострадянською реальністю, і смішна ламана англійська Алекса, одеського перекладача Джонатана, і колоритні персонажі, і драматична історія єврейського містечка-штетля «Трохимброда», дотла знищеного нацистами у 1942 році.

Книга авторитетного історика, професора Єльського університету Тімоті Снайдера присвячена періоду 1933-1945 років. Криваві землі – це територія, де сталінський та гітлерівський режими вбили понад 14 мільйонів людей, і пролягає вона через Україну. Тімоті Снайдер пише про масове насилля, яке затопило Україну, Польщу, Білорусь у цей період. Однією з характерних рис, притаманних обом кривавим режимам, було прагнення перетворити людей на цифри – цифри замість імен у концтаборах, цифри на позначення кількості жертв замість історії кожного із закатованих. Автор пропонує повернути цей процес навспак, «олюднити» ці цифри.

Тімоті Снайдер переконує, що, вивчаючи національну історію кожного з народів окремо, неможливо скласти цілісне уявлення про масштаб трагедії, яка відбувалася на цих землях. З деякими його зауваженнями можна не погоджуватися, із деякими – дискутувати. Та в будь-якому разі варто ознайомитися із цією книжкою, яка, ймовірно, змінить ваші уявлення про те, якою була Україна у Другій світовій війні.

Коли цей роман киянки за походженням Каті Петровської вийшов у Німеччині, він викликав чималий резонанс. Адже авторка торкається у ньому теми Голокосту, одного зі страшних його епізодів – розстрілів у Бабиному Яру під Києвом, де загинуло чимало не лише київських євреїв, а й українських культурних і громадських діячів, таких як Олена Теліга. Цю історію – пошуків свого коріння, які приводять, зокрема, й до Києва, письменниця пише крізь призму родинної пам’яті, сімейних переказів і легенд, мандруючи дорогами, якими ходили її предки.

Це такий «клаптиковий» роман, схожий радше на подорожні нотатки, ніж на цілісний художній текст. Але ці «клаптики» підкупляють щирістю і справжністю. «Мабуть Естер» переклали 18 мовами, а історія, розказана у ній, надихає читачів на пошуки власного коріння.

Для варшавських пані «українка» – синонім хатньої робітниці. Про це пише у своєму романі Барбара Космовська, польська письменниця, відома українським читачам переважно як авторка підліткових романів. «Українка» – це історія про молоду віолончелістку Іванку, яка їде за коханим у Польщу, на заробітки. Він розвозить піцу, вона прибирає помешкання і мріє незабаром збудувати своє гніздечко десь в околицях Львова. Але кохання може не витримати випробувань ревнощами, погордою і підступністю господині, в якої працює Іванка. Також це історія про літню жінку Софію, яка їде в Польщу відвідати сина – єдиного з трьох дітей, що дав собі раду в житті. Її «польська» доля теж не буде безхмарною.

«Українка» – це сумний, але, великою мірою, правдивий роман, який озвучує реальні соціальні проблеми і непросте становище українців, які працюють у Польщі.

У затишній кімнаті віденської квартири, наповненій темрявою, музикою, книгами і східними дрібничками, ще не старий музикознавець Франц Ріттер, який отримав невтішний лікарський вирок, прокручує перед собою кінострічку свого життя. А в ній – дві його головні любові: Схід, музику якого він пристрасно досліджував, і Сара, науковиця, яку він по-справжньому любив. І все це – на фоні перського килима, зітканого з його спогадів і вражень, теорій і гіпотез, осяянь і відкриттів.

«Компас» – роман інтелектуальний. З нього ви дізнаєтеся багато цікавого не лише про східну культуру і музику, а й про європейських музикантів та несподівані зв’язки між Сходом і Заходом. А також знайдете згадки про Україну – скажімо, про українську кохану Оноре де Бальзака чи про гастролі Ференца Ліста в Одесі, Києві, Чернівцях. У Матіаса Енара Україна органічно вписана у культурну мапу Європи. А це, що не кажіть, приємно.

У технотрилері від класика американського постмодернізму Дона Делілло Україна – це край, у якому панує смерть, адже Костянтинівка, про яку йдеться у книжці – знаходиться зовсім недалеко від осередку бойових дій. З нею пов’язане життя одного з персонажів, пасинка головного героя-оповідача. А загалом у книзі йдеться про таємну експериментальну лабораторію із кріозаморозки «Конвергенція», яку фінансують найбагатші люди світу – звісно, підпільно. «Зеро К» – спеціальний відсік цієї лабораторії, де заморожені до температури абсолютного нуля люди можуть зберігатися невизначений відрізок часу – скажімо, поки людство не знайде спосіб побороти невиліковні хвороби, від яких вони страждають.

Про смерть і воскресіння, про гроші й технології, які можуть перемогти першу і допомогти досягнути другого (або ні – хто зна?), про непрості стосунки з собою, своїм минулим і своїм майбутнім – про все це і не тільки Дон Делліло оповідає в притаманному йому стилі. І «Зеро К» – чудова нагода відкрити для себе творчість цього автора.

«Шовк» – пронизлива історія про небезпечну подорож француза Ерве Жонкура в Країну сонця, що сходить, – Японію. Його персональний «шовковий шлях» пройде через Баварію і Австрію, Будапешт і Київ, через російські степи й Уральські гори, до Байкалу й Амуру… І все – задля кількох коконів шовкопряда, цінніших, ніж золото. Адже вони можуть відродити його рідного містечка, дати людям роботу, а декому – і багатство.

Але всю цю важливу місію може поставити під загрозу несподіване кохання до загадкової гейші. До цієї жінки Жонкур буде готовий повертатися знову і знову. Чому? Навіщо? Чи годен він сам відповісти на це запитання? Чи сила кохання повністю засліпила його? У цій красивій і печальній історії ви знайдете відповіді на всі ці запитання.

«Ні сонце, ані смерть» – друга перекладена українською книга відомого британського нейрохірурга Генрі Марша. Її автор – великий друг нашої країни, який чимало зробив для розвитку нейрохірургії в Україні. У цій книзі мемуарів він ділиться спогадами з дитинства, випадками із практики, історіями про співпрацю з українськими колегами. Власне, ці його  історії – не завжди позитивні і комплементарні, але завжди чесні. А приязне ставлення до України просто-таки відчувається зі сторінок.

«Ні сонце, ані смерть» – це книжка, які відкриє багато цікавого з роботи нейрохірурга, озвучить професійні й етичні дилеми, які часто постають перед цими медиками, і познайомить вас із особливою людиною, яка її написала.

Віталіна Макарик
Журналістка, редакторка, блогерка і пристрасна читачка і мама двох дітей. Люблю каву, цікаві тексти різних жанрів і підліткову літературу. Мрію про те, щоб у добі було більше годин, щоб встигнути написати і прочитати усе, що хочеться. Але коли кількість непрочитаних книжок у «списку очікування» скорочується до п’яти, починаю панікувати. Поки збираюся написати свій роман, з насолодою читаю чужі і обожнюю про них говорити.
http://vityska.pp.ua/

3 thoughts on “Несподівана зустріч: 10 іноземних книжок зі згадкою про Україну

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

Залишити відповідь