Несподівана зустріч: 10 іноземних книжок зі згадкою про Україну

Мене завжди цікавило: якою бачать нашу неньку-Україну іноземці? Особливо приємно було натрапляти на згадки про неї в книжках закордонних авторів. Щоправда, не завжди ці згадки були позитивними – про українську мафію, наприклад, або про Чорнобиль. Але в кожному разі це корисно і повчально – поглянути на свою країну зі сторони. Тому ми зібрали для вас 10 іноземних книжок, у яких згадується Україна.

Альтернативна історія про збройне вторгнення Росії в Польщу починається із моторошної сцени: російські солдати валять прикордонні жовто-блакитні стовпчики і встановлюють свої, червоно-зелені. Україна у цьому романі – це перша жертва, яку, не пережовуючи, повністю проковтнула РФ – а потім полізла на Польщу. Автор змальовує читачам масштабну, жорстоку і реалістичну картину війни, яка могла б розгорітися у Східній Європі, якби у 2014 році російські війська не зупинилися у своєму просування на захід. Якби Україна не захопила їх.

Роман не шкодує нервів читача і кидає у вир катастрофи, на яку перетворилося життя у Польщі після вторгнення. Мілошевський показує, як по-різному змінює війна життя різних людей – колишнього спецпризначенця Романа, який хотів накласти на себе руки, бізнес-вумен Данути, яка мріє звільнитися від батька-тирана, і нерішучого вчителя історії Міхала, який залишився «на мілині». А також про те, що роблять політики в цей переломний для світу момент.

Історія «хлопчика-що-вижив» – це не тільки Гаррі Поттер, а й «Щиголь» Донни Тартт – об’ємне і барвисте полотно, в якому світ антикварів і торговців старожитностями несподівано переплітається зі світом російсько-української мафії. Головний герой роману – Тео, вижив після страшного теракту в музеї. Він втратив маму і врятував цінну картину, яка стане його талісманом і прокляттям водночас. Його кидатиме світом – Нью-Йорк, Амстердам, Лас-Вегас, в його життя приходитимуть різні люди. Серед них і Борис, шкільний приятель із Вегаса. Це в його розповідях виринатиме Україна – як країна, де говорять «мовою, схожою на російську», а такі, як він, підлітки, ночують на вулицях і шукають їжу у смітниках. Малоприємна згадка, еге?

Втім, вона не применшує художньої цінності самого роману, який захоплює, як справжній мистецький шедевр, зачаровує і перехоплює подих. Не дарма ж він приніс авторці Пулітцерівську премію 2014 року.

Дебютний роман молодого американського автора з єврейським корінням Джонатана Сафрана Фоера спричинив такий фурор, що не лише став бестселером Нью-Йорк Таймс, а й був екранізований з Елайджею Вудом та Євгеном Гудзем в головних ролях. Секрет такого успіху, мабуть, у тому, що це дуже щира, смішна і трагічна водночас історія про те, як молодий американець Джонатан після смерті дідуся вирушає в далеку й малозрозумілу Україну, щоб десь на Поліссі відшукати жінку, яка врятувала дідове життя.

Тут є все – і кумедне зіткнення американського способу життя з пострадянською реальністю, і смішна ламана англійська Алекса, одеського перекладача Джонатана, і колоритні персонажі, і драматична історія єврейського містечка-штетля «Трохимброда», дотла знищеного нацистами у 1942 році.

Книга авторитетного історика, професора Єльського університету Тімоті Снайдера присвячена періоду 1933-1945 років. Криваві землі – це територія, де сталінський та гітлерівський режими вбили понад 14 мільйонів людей, і пролягає вона через Україну. Тімоті Снайдер пише про масове насилля, яке затопило Україну, Польщу, Білорусь у цей період. Однією з характерних рис, притаманних обом кривавим режимам, було прагнення перетворити людей на цифри – цифри замість імен у концтаборах, цифри на позначення кількості жертв замість історії кожного із закатованих. Автор пропонує повернути цей процес навспак, «олюднити» ці цифри.

Тімоті Снайдер переконує, що, вивчаючи національну історію кожного з народів окремо, неможливо скласти цілісне уявлення про масштаб трагедії, яка відбувалася на цих землях. З деякими його зауваженнями можна не погоджуватися, із деякими – дискутувати. Та в будь-якому разі варто ознайомитися із цією книжкою, яка, ймовірно, змінить ваші уявлення про те, якою була Україна у Другій світовій війні.

Коли цей роман киянки за походженням Каті Петровської вийшов у Німеччині, він викликав чималий резонанс. Адже авторка торкається у ньому теми Голокосту, одного зі страшних його епізодів – розстрілів у Бабиному Яру під Києвом, де загинуло чимало не лише київських євреїв, а й українських культурних і громадських діячів, таких як Олена Теліга. Цю історію – пошуків свого коріння, які приводять, зокрема, й до Києва, письменниця пише крізь призму родинної пам’яті, сімейних переказів і легенд, мандруючи дорогами, якими ходили її предки.

Це такий «клаптиковий» роман, схожий радше на подорожні нотатки, ніж на цілісний художній текст. Але ці «клаптики» підкупляють щирістю і справжністю. «Мабуть Естер» переклали 18 мовами, а історія, розказана у ній, надихає читачів на пошуки власного коріння.

Для варшавських пані «українка» – синонім хатньої робітниці. Про це пише у своєму романі Барбара Космовська, польська письменниця, відома українським читачам переважно як авторка підліткових романів. «Українка» – це історія про молоду віолончелістку Іванку, яка їде за коханим у Польщу, на заробітки. Він розвозить піцу, вона прибирає помешкання і мріє незабаром збудувати своє гніздечко десь в околицях Львова. Але кохання може не витримати випробувань ревнощами, погордою і підступністю господині, в якої працює Іванка. Також це історія про літню жінку Софію, яка їде в Польщу відвідати сина – єдиного з трьох дітей, що дав собі раду в житті. Її «польська» доля теж не буде безхмарною.

«Українка» – це сумний, але, великою мірою, правдивий роман, який озвучує реальні соціальні проблеми і непросте становище українців, які працюють у Польщі.

У затишній кімнаті віденської квартири, наповненій темрявою, музикою, книгами і східними дрібничками, ще не старий музикознавець Франц Ріттер, який отримав невтішний лікарський вирок, прокручує перед собою кінострічку свого життя. А в ній – дві його головні любові: Схід, музику якого він пристрасно досліджував, і Сара, науковиця, яку він по-справжньому любив. І все це – на фоні перського килима, зітканого з його спогадів і вражень, теорій і гіпотез, осяянь і відкриттів.

«Компас» – роман інтелектуальний. З нього ви дізнаєтеся багато цікавого не лише про східну культуру і музику, а й про європейських музикантів та несподівані зв’язки між Сходом і Заходом. А також знайдете згадки про Україну – скажімо, про українську кохану Оноре де Бальзака чи про гастролі Ференца Ліста в Одесі, Києві, Чернівцях. У Матіаса Енара Україна органічно вписана у культурну мапу Європи. А це, що не кажіть, приємно.

У технотрилері від класика американського постмодернізму Дона Делілло Україна – це край, у якому панує смерть, адже Костянтинівка, про яку йдеться у книжці – знаходиться зовсім недалеко від осередку бойових дій. З нею пов’язане життя одного з персонажів, пасинка головного героя-оповідача. А загалом у книзі йдеться про таємну експериментальну лабораторію із кріозаморозки «Конвергенція», яку фінансують найбагатші люди світу – звісно, підпільно. «Зеро К» – спеціальний відсік цієї лабораторії, де заморожені до температури абсолютного нуля люди можуть зберігатися невизначений відрізок часу – скажімо, поки людство не знайде спосіб побороти невиліковні хвороби, від яких вони страждають.

Про смерть і воскресіння, про гроші й технології, які можуть перемогти першу і допомогти досягнути другого (або ні – хто зна?), про непрості стосунки з собою, своїм минулим і своїм майбутнім – про все це і не тільки Дон Делліло оповідає в притаманному йому стилі. І «Зеро К» – чудова нагода відкрити для себе творчість цього автора.

«Шовк» – пронизлива історія про небезпечну подорож француза Ерве Жонкура в Країну сонця, що сходить, – Японію. Його персональний «шовковий шлях» пройде через Баварію і Австрію, Будапешт і Київ, через російські степи й Уральські гори, до Байкалу й Амуру… І все – задля кількох коконів шовкопряда, цінніших, ніж золото. Адже вони можуть відродити його рідного містечка, дати людям роботу, а декому – і багатство.

Але всю цю важливу місію може поставити під загрозу несподіване кохання до загадкової гейші. До цієї жінки Жонкур буде готовий повертатися знову і знову. Чому? Навіщо? Чи годен він сам відповісти на це запитання? Чи сила кохання повністю засліпила його? У цій красивій і печальній історії ви знайдете відповіді на всі ці запитання.

«Ні сонце, ані смерть» – друга перекладена українською книга відомого британського нейрохірурга Генрі Марша. Її автор – великий друг нашої країни, який чимало зробив для розвитку нейрохірургії в Україні. У цій книзі мемуарів він ділиться спогадами з дитинства, випадками із практики, історіями про співпрацю з українськими колегами. Власне, ці його  історії – не завжди позитивні і комплементарні, але завжди чесні. А приязне ставлення до України просто-таки відчувається зі сторінок.

«Ні сонце, ані смерть» – це книжка, які відкриє багато цікавого з роботи нейрохірурга, озвучить професійні й етичні дилеми, які часто постають перед цими медиками, і познайомить вас із особливою людиною, яка її написала.