«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про “Лису гору” Сергія Головачова

Знаєте, є такий різновид фантастики, як пародія на навколишню дійсність. Тобто, ось він, свіжий, сяючий, абсолютно вигаданий світ, у якому автор стебеться з навколишньої дійсності. І ось тут все залежить від почуття гумору автора і його аудиторії, тому що іноді виходить, а іноді виходить таке, що краще сховати і нікому не показувати.

Як приклад гарної пародії я зазвичай наводжу Зотова. Тому що, незважаючи на досить широку аудиторію, він не намагається зробити тексти тупішими. Навпаки, бадьоро завалює вас цікавими фактами з міфології, грає з легендарними сюжетами і чудовенько показує навколишній світ. З його політиками, з його трендами, з його проблемами і з його ідіотизмом.

Досить приємно, коли подібну естафету підхоплюють знайомі письменники. Адже саме пародія на навколишню дійсність чекає на вас у книзі  “Лысая гора”  Сергія Головачова.

Так, тут є проблеми. Персонажі з’являються і зникають лише для того, щоб донести якусь думку автора. Неозброєним поглядом видно запозичення у того ж Зотова і Василя “Я Люблю Писати Слова Іншим Шрифтом, Щоб Підкреслити Їх Загадковість” Головачова. По суті, з усіх ліній докручені тільки хлопці-наркомани, які вельми доставляють і показують, що автор розбирається в дії речовин. Решта випадають, губляться, сидять в кущах. Так, я не зовсім згоден із загальнополітичним посилом.

Але. По-перше, книга читається дуже легко. Вона жива, іскриться і трохи нагадує Булгакова з його поблажливим тоном. По-друге, це все легенди про Лису гору Києва в зручній упаковці, перев’язані стрічкою і подані на тарілочці. По-третє, це епічно. Самі посудіть, коли ще вам вдасться побачити справжній Страшний Суд у знайомих обставинах? І нехай тут понамішано все, що можна змішати: рептилоїди, аннунаки, демони, ангели, біси, нагі, попи, туристи, психонавти та інша чортівня. Нехай. Головне, що це – смішно.

Звичайно, для того, щоб побачити іронію, потрібен бекграунд. Але навіть без нього спробуйте знайти тут друге дно. За ним відкриється третє – і на цьому, мабуть, варто зупинитися, інакше захворієте пошуком глибинного сенсу. А якщо з міфологією зовсім погано, насолоджуйтеся легендами древнього Києва, любовно зібраними для вашого задоволення.

Читайте завжди.

Джерело: Facebook Дмитра Бунецького 

One thought on “«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про “Лису гору” Сергія Головачова

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

Залишити відповідь