Девід Мітчелл і проблеми сучасних романістів

фото: www.situations.org.uk

У своєму нарисі про Толстого Максим Горький наводить такі слова Л.Н. про «Ідіота» Достоєвського: «Цю книгу вважають поганою, але головне, що в ній погане, це те, що князь Мишкін – епілептик. Якби він був здоровим – його серцева наївність, його чистота дуже зачіпала б нас. Але для того, щоб написати його здоровим, у Достоєвського не вистачило хоробрості. Та й не любив він здорових людей. Він був переконаний, що якщо сам він хворий – весь світ хворий … »

Ця проблема знайома багатьом романістам (та й читачам теж). Персонаж, у якого немає патології, неврозу або хоча б шкідливої ​​звички часто виглядає недописаним і плоским, читачеві досить складно з ним себе асоціювати. Особливо коли в книзі є харизматичний антагоніст. Ще Вальтер Скотт (здається) скаржився на те, як складно створювати позитивних героїв. Лиходія, негідника – простіше простого: озирнися навколо і малюй з натури. Але ось з благородними завжди проблеми, вони в кращому випадку виглядають наївними дурниками, у гіршому – нагадують швидше алегорії, гіпсових святих.

(Хтось із класиків зауважив, що якби з «Ідіота» витягти головного героя, то книга закінчилася б хеппі-ендом, ніхто б не загинув і не зійшов з розуму: Настасья Пилипівна поістеричила б та й вийшла б заміж за Рогожина, народила б дітей, але ні -приходить Мишкін, і давай прасувати всіх своєю добротою, одні проблеми від нього.)
Здатність створити образ позитивної людини (без лапок, без іронії) – це завжди перевірка на міцність для будь-якого письменника.

У 19 столітті такі характери краще за всіх виходили у Толстого. Мені здається, він взагалі єдиний письменник, якому вдавалися по-справжньому об’ємні і благородні люди (не обтяжені неврозами і епілепсією); найяскравіший приклад – князь Андрій.

У 20 столітті позитивних героїв ставало все менше, а пост-модерністи взагалі перестали використовувати слово «шляхетний» без лапок.

А потім прийшов Девід Мітчелл і написав роман «Тисяча осеней Якоба де Зута». Роман історичний (кінець 18 століття), місце дії: острів Дедзіма, голландська колонія в Японії.

Цю книгу можна довго хвалити за атмосферность і точність деталей, але мені хотілося б загострити увагу на іншому – на головному герої, Якобі де Зуті. Мітчелл володіє рідкісним талантом: він вміє описувати позитивних людей, і робить це так, що спостерігати за ними часом набагато цікавіше, ніж за негідниками з якихось «Ігор престолів» або, я не знаю, серіалу «Пуститися берега» (Breaking Bad).

Якоб де Зут – простий клерк, службовець канцелярії. Він не володіє східними єдиноборствами, не грає на скрипці, не ширяється кокаїном, не намагається зжити психічну травму дитинства; ночами він не варить синій мет в мобільній лабораторії; у нього немає латексного костюму супер-героя; за весь роман він не розкрив жодного злочину століття і не врятував від вимирання жодної панди. У нього взагалі немає таємного життя. Його робота – переписувати папери і стежити за тим, щоб цифри сходилися.

І все ж, під пером Мітчелла, цей простий, прищавий, рудоволосий клерк перетворюється на справжнього героя – і робить безліч великих і благородних вчинків. Без всяких лапок.

І знаєте, це і справді вражає – коли в натовпі літературних недо-геніїв, невротиків, месників, шахраїв і надлюдей ти зустрічаєш людину, чия єдина супер-здатність – не бути мудаком.

P. S. Мабуть, щось з нами не так, якщо “не бути мудаком” зараховується до супер-здібностей.

Джерело: блог Олексія Полярінова

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

One thought on “Девід Мітчелл і проблеми сучасних романістів

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

Залишити відповідь