Важливі дрібнички

З кожним роком дитини життя стає динамічнішим і насиченішим в геометричній прогресії — то зненацька приголомшить дивним запитанням, то само видасть кумедну неочікувану відповідь, то щось оригінальне придумає чи подумає. А якщо дітей у сім’ї не одне і не двоє, а 5 (!) плюс такса як бонус, тоді жити стає мега весело.

“Записульки” Ірини Матвієнко якраз про це — про всі барви життя великої сім’ї. Це спостереження мами за своїми дітьми, їхньою поведінкою і розмовами, їхньою логікою і вчинками. Це спостереження і за собакою, який з ними живе і є повноцінним членом родини. Але також це уважність мами і до світу навколо і до внутрішньої тиші, про яку вона часами мріє…

Текст структурно дуже зручний для читання. Під зручністю я часто маю на увазі можливість відкрити книжку навмання і почати читати з будь-якої сторінки. І ця саме така. На кожній сторінці нова записулька.

Під кожною записулькою є одне речення-молитва: чи то якесь проханнячко до Бога, чи подяка, чи просто висловлення безмежної вдячності. І ці молитовки дуже прості по формі, але водночас змістовно глибокі. Вони викривають у звичайних буденних ситуаціях родзинки радості та уважності до дрібниць.

Інша важлива складова — це ілюстрації. Світлана Бабинська відповідально підійшла до справи, пройнялася текстом, що можна помітити через ïï малюнки. Вони не лише візуально представляють написане, але часто відкривають нові грані розуміння тексту, розширюють деякі сенси і додають гумору ситуаціям, описаним Іриною. Мінімум штрихів і ліній передають максимальну палітру емоцій та рухів. Така лаконічність коміксів — це довершене ілюстрування, візуальне продовження вербального посилу.

Свічадівське видання дуже миле та приємне. Пастельного кольору обкладинка, якісна верстка і зручний невеликий формат книги — це все створює затишну атмосферу для читання.

Я навмисне не цитую і не переповідаю змісту самих записульок, щоб заінтригувати і заохотити ïх прочитати. Це легка, невимушена, смішна, життєва, прониклива, зворушлива, а найголовніше — щира книжка. Так, вона справді така.

Рекомендую не лише мамусям, які люблять спостерігати за своїми чадами, не лише собачникам і не лише християнам. А насправді всім, кому подобається віднаходити радість у малому, бути вдячним за дрібнички, не боятися посміятися із себе. А ще — усім, кому цього не вистачає.

Ірина Матвієнко. Записульки / переклад з російської Юлії Шутенко, ілюстрації світлани Бабинської. – Львів: Свічадо, 2015. – 192 с.

Христина Содомора