Журналіст дізнався справжнє ім’я Елени Ферранте

Колаж: newyorker.com / Обкладинки англомовних видань Елени Ферранте

Італійський журналіст Клаудіо Гатті провів розслідування та дізнався справжнє ім’я та особу письменниці, яка писала під псевдонімом Елена Ферранте. На думку журналіста, нею виявилася Аніта Райя, перекладачка та дружина італійського письменника Доменіко Старноне. Якщо Гатті упевнений у тому, що зробив послугу для шанувальників письменниці, то самі шанувальники так не думають.

Італійське видавництво TLS, у якому вийшов увесь цикл “Неаполітанських новел”, який і здобув шалену популярність серед читачів, називає тон журналіста неприємним, а статтю неправильною із етичної точки зору. Пітверджувати інформацію не збирається, як і оголошувати справжнє ім’я письменниці. Матеріал вийшов у шанованому виданні The New York Review of Books.

Починаючи із 1992 року, коли вийшов перший роман із серії – “Моя неймовірна подруга”, Ферранте повністю приховувала свою особу та уникала будь-якої публічності. Ніхто ніколи не бачив її фото, не брав інтерв’ю “наживо”, не знав фактів біографії. З тих пір багато журналістів починали розслідування, робили здогадки та абсурдні висновки. Усі теорії не мали підтвердження та були заперечені видавництвом. Гатті розпочинає свою статтю із думки, що анонімність авторки – це спекуляція. Усе, що до цієї миті було відомо про Ферранте – це інформація з інтерв’ю маленькій римській газеті та книжка, присвячена життю Ферранте, як письменниці, Frantumaglia: A Writer’s Journey.

Читати: Письменниця без обличчя: Елена Ферранте

У той час твори письменниці набували популярності не лише серед читачів, але й серед критиків. Перекладачка англійською Енн Голдштейн отримала Best Translated Book Award за найкращий переклад. А 2016 року останній роман із серії The Story of the Lost Child потрапив до короткого списку Міжнародного Букера.

Гатті переконує, що його дослідження тривало місяць. Щоб дізнатись справжнє ім’я він проаналізував фінансові виплати та гонорари видавництва. Його теорія базується на тому, що один із перекладачів видавництва, а саме Аніта Райя, отримує завеликі гонорари. Адже, на думку Гатті, за переклади стільки платити не можуть. Райя перекладає із німецької. Також він провів паралелі із сюжетом “Неаполітанських новел” із дружбою Райї із німецькою письменницею Крістою Вольф. Порівняв імена героїв книжки із іменами та прізвиськами родичів Райї.

Райя працює перекладачем. Відомо, що за переклади дуже погано платять, тож цим важко пояснити її великі прибутки. А ця сума справді відповідає тим виплатам, які отримала Ферранте за продаж її книжок в останні роки”, – пише Гатті.

Мати Аніти Райї народилась в Німеччині у сім’ї польських євреїв та пережила Голокост, а згодом одружилась з італійським суддею. Її історію він описав в окремій статті, доречність якої ставлять під сумніви інші журналісти. Гатті також перерахував усі статки Райї та її чоловіка, скільки коштує їхня вілла та квартира. Ні Райя, ні Старноне, який був також серед претендентів на творчість Ферранте, не відреагували на дзвінки та повідомлення журналіста. А світові ЗМІ такий спосіб розкриття особи письменниці відкрито засудили.

“Гадаю, що є ще більші шанувальники Ферранте, ніж я. Але я прочитала усі її книжки, відвідала Неаполь, адже у ньому відбуваються більшість подій із циклу, провела відпустку на острові Іскія, там були Ліла та Лена, головні героїні “Неаполітанських новел”. Я взяла інтерв’ю у Ферранте електронною поштою, чекала на результати Міжнародного Букера, до короткого списку якого вона потрапила, а також я одна з упорядників Frantumaglia, збірки робіт про Ферранте, який особливо не сподобався Гатті. Але штука у тому, що мені байдуже ким є Ферранте “насправді”. Якщо я маю право це знати, як каже Гатті, мені цього не хочеться. Він порушив моє право не знати того, що Ферранте так оберігала. Я була готова дати ту частку свободи, якої вона потребує для писання. І отримати натомість її твори й задоволення від них. Мені огидний той факт, що цей чоловік, і ті, хто це надрукував, зневажають цю домовленість між письменником та читачем”, – відреагувала британська журналістка Дебора Орр у виданні The Guardian. Її підтримали журналісти із New Yorker, та інших світових видань.

Досі ні видавництво, ні будь-хто інший не підтвердив правдивість теорії Гатті.

(Visited 275 times, 1 visits today)