Як приручити дракона. Відома історія вийшла українською (уривок)

Перша частина історії, за мотивами якої створили відомий мультфільм “Як приручити дракона”, британської письменниці Крессиди Ковелл вийшла українською. Видавництво Рідна мова започатковує серію про пригоди вікінга та його дракона.


Ви, може, не знаєте, та колись кожен вікінг мав власного дракона. Інші народи приручали собак, коней, буйволів… А вікінги – драконів. Однак юний вікінг спершу мусив упіймати собі дракона. Це було непросто. Потім – приручити його, а це ще складніше. Усе разом називають випробуванням драконячим вихованням. Того, хто його не пройде, виганяють із племені.

Коли Гиккус, геть не кремезний юнак, син вождя племені патлатих розбишак з острова Лобур, вирушив на лови свого дракона, він не сподівався, що пройти випробування буде легко. Проте навіть не підозрював, що йому з дракончиком Беззубком судилося стати героями!

"How to Train Your Dragon" Premiere
Фото: zimbio.com / Крессида Ковелл

Крессида Ковелл народилася в сім’ї пера Англії Майкла Джона Хеара, віконта Блекенхема та Марші Персефони Хеар, яка також належить до аристократичної родини спадкових перів. Живе та працює в Лондоні. Одружена, має трьох дітей – доньки Мейзі і Клементіна та син Александр.


16298719_1668274590138898_5433826395402523276_n

Уривок із першої частини

“Як приручити дракона”

***

Сходження було важке й ризиковане. Ноги ковзали по засніженій скелі, а хлопці, поспішаючи дістатися печери, частенько забували про обачність. Дурко якось не так поставив ногу — і, послизнувшись, упав на Захеку. Добре, що той схопив його за край штанів і повернув на скелю, інакше потягнув би Дурко за собою всю компанію.

Коли врешті вилізли до печерного отвору, Гиккус зиркнув на море внизу, що лупило у скелі, та насилу ковтнув тугий клубок у горлі.

— Відв’язати мотузки! — дав команду Лакузько. Уже від самої думки про загрозу, що чигала попереду, він заводився так, що йому мало очі на лоб не вилазили. — Гиккус іде в печеру перший, адже ВІН у нас — син Вождя… — Лакузько вишкірився на всі зуби. — І якщо там хтось із драконів НЕ СПИТЬ, він знатиме про це перший! І пам’ятайте: у печері кожен сам за себе. Тільки сильні можуть належати…

Гиккус не був бездумним горлопаном розбишацького роду, але й тюхтієм він так само не був. Якщо ти чогось боїшся, це ще не означає, що ти боягуз. Хто зна, може, Гиккус найвідважніший з-поміж усіх, бо йшов-таки на драконячі лови, хоча вже дуже добре знав, що то за звірі. Тож коли, ризикуючи власним життям, дістався до входу в печеру, за яким починався довжезний, кручений-покручений тунель, він, не вагаючись ступив у нього, хоч і не був любителем довжезних, кручених-покручених тунелів, що ведуть у самісіньке лігво драконів.

Тунель був мокрий і слизький. Склепіння його то підіймалося, і хлопці йшли тоді по ньому не згинаючись, то низько опускалася, і вони мусили повзти на животі, стискаючи смолоскип у зубах і по-зміїному протискуючись у вузький прохід.

Через довгеньких десять-п’ятнадцять хвилин ходьби та плазування тунелем драконячий дух (солонуватий запах морських водоростей і сморід зогнилих макрельних голів) помітно подужчав. Коли ж він став зовсім нестерпний, тунель різко урвався, а за ним відкрилася неозора печера.

Там було стільки драконів, що Гиккус зроду такого не бачив!

Дракони були всіх можливих барв і розмірів, усіх відомих Гиккусу порід. Чимало було й таких, що про них він раніше не чув.

Гиккуса аж піт пройняв, коли він, роззирнувшись, побачив силу-силенну драконів: одні зграї гуртувалися внизу, інші обліпили стіни, треті вмостилися на каменюках. Гиккусові навіть не снилося, що разом може зібратися стільки драконів!


Читати: Міжпланетний квест у пошуках життя

Читати: Чарівні світи Діани Вінн Джонс

(Visited 300 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com