Відповідальність, свобода і зелені мартенси

Щоразу, коли виходить нова підліткова книжка, я кажу собі: “баста, я вже начиталася про майже дорослих по саме горло”. Але ж ні. Відкриваю, читаю першу сторінку… І мене несе аж до кінця. Саме так було із «Зеленими мартенсами».

Йоанна Яґелло вже відома юному українському читачеві завдяки перекладу книг про Лінку із кулінарними назвами «Кава з кардамоном», «Щоколад із чилі» і «Тірамісу з полуницями». Витримавши вже не один наклад та зовнішнє оновлення україномовного видання, книжки завойовують щораз більше читачів. А все тому, що надто близькі теми заторкує авторка, зворушливо подає їх, професійно загортаючи у якісно побудований сюжет, отже створюючи цікаве чтиво.


Зіткнення світів


«Зелені мартенси» не про Лінку. Це окрема історія. Ба більше, вона більш універсальна, аніж вищезгадана трилогія. Розділи поділені за принципом оповідача. А оповідач чергується: Опта, Фелікс і його молодша сестра Віка. Таким чином створюється динаміка різносторонніх поглядів на те, що відбувається у повісті, ̶  і в силу статі, і в силі віку.п

Інша важлива риса, характерна і для інших творів Яґелло, ̶  авторка не намагається в одну книжку запакувати усі підліткові проблеми, присмачивши їх емоційними перебільшуваннями трагічності сприйняття себе, своїх проблем і світу навколо. Натомість присутні чіткі акценти на певних точкових моментах. Тут це надмірна вага, крута тусовка і аутсайдерство, а отже всі проблеми, які випливають із цього.

Але найголовніший меседж, про який говорить у післямові Йоанна Яґелло  ̶  тема євросирітства, яка слугує яскравим сюжетним фоном, приводом загострити підлітковий етап життя і наблизитись до свого читача, а не лише виказати всі побічні ефекти такого становища в сім’ї, критикуючи батьків, які змушені заробляти гроші за кордоном.

Читати: Самотність по-польськи

Герої дорослішають, зіштовхуються зі світом дорослих, намагаючись не розбити об їхню тверду стіну прагматизму свої ніжні мрії та поривання. І тут слід віддати належне Яґелло за надзвичайно тонке відчуття підліткової душі, читання їхніх думок. А також це максимальна можливість дати читачеві (якщо цей читач ̶ батько чи мати підлітка) побути у їхній шкурі, співпереживати, вболівати, врешті  ̶  подивитися на себе, дорослих, з боку підлітка.

Як налаштовувати внутрішню стійкість до зовнішніх подразників? Як розрізняти власні пріоритети від модних навіювань оточення? Як набиратися чоловічої мужності, сміливості і рішучості? Як дівчині-підлітку жити без мами, лише з батьком? Як хлопцеві-підлітку жити лише з бабусею і молодшою сестрою? Як налагоджувати стосунки з рідними? Як зрозуміти, що таке відповідальність і почати нею користуватися? Як бути обачним у соціальних мережах? Як врешті бути собою, носячи зелені мартенси? І це не перелік питань, на які Яґелло дає однозначні правильні відповіді. Це лише побіжні майже випадкові проблеми, які знайомі кожному підлітку і які є присутні у цій повісті. Авторка зуміла їх тонко помістити у розповідь, пов’язати гармонійною картинкою на одному тлі, не повчаючи і не нав’язуючи своєї думки. Лише показавши приклад, як певні ситуації можна вирішувати. Це лише натяки на правильність.

Якщо ж коротко про сюжет  ̶  то мати Фелікса та Віки після розлучення змушена працювати в Німеччині, доглядаючи літнього чоловіка. Діти живуть з бабусею, яка згодом потрапляє в лікарню. Фелікс знайомиться з Оптою, рудою дівчинкою, схильною до повноти. Опта живе з батьком та час від часу із новими мачухами. Як розвиватимуться стосунки Фелікса та Опти, Фелікса і його сестри Віки… та й загалом, стосунки з батьками, родичами однокласниками… Тобто життя як воно є.

Читати: Оксана Лущевська для #ПроЧитання: «Якщо проза для дорослих може бути без чіткої сюжетної лінії, то дитина не буде читати книжки без сюжету»


Тактовний сленґ


Ще один козир Яґелло  ̶  це лексика. Вона володіє молодіжним сленґом надто добре, щоб хизуватися чи зловживати ним у все-таки літературному творі. Тому всі діалоги звучать сучасно, але й не ріжуть вухо гострими недоречними слівцями. І тут справедливо зазначити й роль перекладачки Ярослави Івченко, яка якісно працює зі словом.


«Протест» зелено-рудого кольору?


«Зелені мартенси»  ̶  це не про підлітковий бунт, символом якого може бути яскраве неформальне взуття чи природне руде волосся. Навпаки. Це спроба показати унікальність кожного. Спроба допомогли підліткам виразити свою особливість, не боячись осуду, насмішок та приниження. Не боятися шукати себе, помилятися, але шукати в житті справжнього і вартісного.

Попри сімейні обставини, попри відсутність чи навіть смерть мами, попри життєві випробування і біль дорослішання. Біль, який насправді може означати прекрасні зміни. Ну і як же без кохання, перших обіймів та поцілунків.

Читати: Бережи своє борошняне немовля


Кому читати?


Мабуть, щоразу наголошую, що підліткові книжки слід читати не лише підліткам, а також їхнім батькам. Особливо тому поколінню, яке свого часу росло і виховувалося у радянському світі. Банально для того, щоб почати розуміти своїх дітей, допомагати їх дорослішати і бути не лише батьками, а й друзями. Від цього виграють усі.


Схожі книги: Оксана Лущевська «Вітер з-під сонця», Андреас Штайнгьофель «Середина світу», Енн Файн «Позаду льодовні».


Йоанна Яґелло. Зелені мартенси / переклала з польської Ярослава Івченко. ̶  Львів: Урбіно, 2017. ̶ 216 с.


Купити книжку в Yakaboo

(Visited 194 times, 1 visits today)
Христина Содомора
Христина Содомора
За дипломом філософ-богослов і філолог, за актуальним місцем праці редактор-журналіст. Але вище понад усе це — любов до книжки. Намагаюся читати усюди і часто, сама і зі своїми дітьми. А після прочитання вже стало рефлексом писати свої враження про прочитане — це як фінальний акорд мого читання. І чим більше читаю, тим більше непрочитаного залишається.
http://zhutext.wordpress.com/