Розвиток, а не досконалість

Чудовий девіз, яким пронизана вся книжка “Виховання надзвичайної дитини” та в цілому вся педагогічна діяльність авторки, Мері Шіді КурсінкиПри чому розвиток у цьому гаслі охоплює не лише поняття раціонального росту дитини по всіх параметрах, а й ще, як мінімум, духовне зростання самих батьків, дорослих особистостей, які здатні оцінювати, переоцінювати, перелаштовувати своє оточення, подавати потрібний приклад, маючи знання та певний досвід.


Дотичні теми. Заради чого вдосконалюватися?


Впевнена, що не одній мені видається схожість між бізнес-літературою та літературою для батьків. Іноді ж, проблеми тісно переплітаються. Тему поєднання бізнесу, батьківства на особистого розвитку порушували і Шеріл Сендберґ, Адам Ґрант, і Клейтон Крістенсон. І зовсім не через те, що тут схожі своїми умовами розвитку об’єкти, тобто те, на що спрямовуються наші сили – наші діти, чи “дітище”, (власна справа), чи сім’я, а через схожість стану суб’єкта – тобто нас самих. Нам потрібно докладати зусиль, балансувати між різними сферами, та, найголовніше, не розчинитися та не вигоріти. Продовжувати розвивати і пізнавати себе.

Читати: Батьківські помилки з любові до дітей: ключі до вирішень


Хто вона, Курсінка?


Мері Шіді Курсінка – пише книги про батьківство. Докторка педагогічних наук. Автор та викладач освітніх програм для батьків. Досвід отримувала в штаті Міннесота, де заснувала виховний і допомоговий центр для дітей і дорослих.

Досвідчений педагог, яка має низку добротних книг про дітей. Книги Мері справили враження і на Джил Сімонс – члена педіатричної асоціації США, докторку медичних наук.


Книга-тест. Про темпераменти


Насамперед, це – книжка, яка виховує дорослих. Чому? Бо мотивує покращувати себе в ролі батька/матері, мотивує йти до мети, оминаючи вигадані, уявні камені свідомості, що нависають над вашими з дитиною відносинами. Автор прекрасно знається на темпераменті, і свої знання не просто демонструє, а ділиться практичним підходом – пропонує доступний зрозумілий тест, щоб особисто пересвідчитися у власних схожих та відмінних з дитиною рисах.

Кожен із критеріїв, які на думку Мері Шіді Курсінки характеризує темперамент надзвичайної дитини, детально розписаний в окремому розділі. Приємною деталлю є наявність коротких підсумків після кожної теми – це зручно, бо так швидше згадувати те, що давненько читав, або ж міцно закарбувати собі задля щоденного використання.


Сила простих порад


Мері наводить прості, легкі, точкові поради, які неважко спробувати застосувати. Ось, наприклад, її модель «коротких повідомлень» – дитина галасує, потребує уваги, натомість наша коротка, але влучна реакція, майже одним словом, проте таким потрібним для дитини без зайвих пояснень – “Я тобі допоможу!”, або “Ми зробимо це”, а вже після цих важливих фраз можна говорити довгі умови та пояснення.

Контакт встановлено, дитина почута, і готова сприймати. Коротка влучна фраза, що розбиває стіну непорозуміння та “батьківської глухоти”.


Корисний погляд зі сторони. Про авторитет


Практичними видаються прийоми із застосування різноманітних підходів до висування своїх вимог дітям. Автор змушує конкретно задуматися, чи спосіб вираження наших батьківських умов, завдань чи прохань сприятливий для дитини.

Як зазвичай ми просимо зробити своїх дітей щось необхідне? Стоячи до них спиною, роблячи свої справи. Не дивлячись в очі. А можна ще намалювати своє прохання, показати поглядом, жестом, врешті, заспівати улюбленою мелодією (!) – або ж скомбінувати способи. І це, аж ніяк, не прояв слабкості матері чи батька, і готовності до всього, лише би не образити дитину, а тверда батьківська позиція щодо своїх вимог і безапеляційна точка м’якого примусу, авторитету та безповоротності чітких, потрібних батьківських прохань. І це добра стратегія, бо не зрушивши зі свого слова з першого разу, діти вас не будуть перевіряти на цю стійкість потім.

Читати: Грудне вигодовування: секрети і секретики


Як? Чи достойна форма змісту?


Книжка, видана командою “Нашого формату” є вдалим вікном у зарубіжний досвід з психології батьківства. Перекладала текст Ольга Синиця. Все вийшло чітко і гармонійно, без двозначності, місцями здавалося, що то не американка ділиться досвідом, а твоя найкраща україномовна подруга. Надзвичайна “західність” тексту і переконань взагалі, як от місцями в книжечках авторства Марти і Вільяма Сірзів – на мою думку, тут надзвичайно невідчутна, завдяки і самому автору, і перекладачеві з редактором.

Обкладинка видання приємного природно смарагдового кольору, з потішними замальовками про діток-непосидючок. Щільна палітурка, всередині – жовтуватий папір, що робить читання особливо комфортним для очей. А ще вартий уваги об’єм. Помірна ціна асоціюється з тоненькими книжечками-посібниками, невеликими доробками сімейних психологів, а тут тобі цілий томик добротної педагогічної роботи, тільки в опрацьованому для “непідготовлених вух” вигляді, аж 432 сторінки, і що тішить – без «води». Структура виправдана, практична та зрозуміла.


Кому читати? Надзвичайні діти – це у кого?


Мамам, татам, які вагаються щодо цієї книги саме через назву “Виховання надзвичайної дитини”, варто знати ще те, що сам цей критерій справді не відразу визначається. Сьогодні нам, з деякими дітьми справді важче, ніж попереднім поколінням (соціум, екологія, гаджети, подвійне віртуально-реальне життя молодих батьків…) і автор, через використання аналогічних прикметників до слова “надзвичайний”: “надто активний, емоційний, вразливий, чутливий , наполегливий”, запрошує до читання книги по суті всіх батьків, бо ці риси, час від часу виявляються в кожної зустрічної дитинки. Тим паче, після екватору книжечки Мері ділитиметься найсокровеннішим – секретами щоденно відомої «рутини» з дітками – одягання, годування, засинання, спілкування. Мері доведе вам, що ці дії – мистецтво, опанувати яким може кожен із батьків, і може перетворити рутину на спеціальний, тільки їм відомий фах, супер-силу із надзвичайного розуміння власних дітей.

Тест, що є у книзі, трохи розвіяв мої власні міфи щодо «мега-непосидючості» моєї дитини, але і навчив зі сторони дивитися на себе – як виявилося, мій темперамент не менш активний, голосний та динамічний.


На перетині з медичним питанням


Цікаво, що Мері Шіді Курсінка проводить розмежування і з випадками, коли вище вказані епітети (надзвичайний, голосний, чутливий, наполегливий…) вже можуть стати описом протікання хвороби, місцем, де розвивається медичне відхилення. Проте робить це вона дуже акуратно та професійно, не зачіпаючи тонкого переходу від психології і педагогіки до педіатрії, психіатрії… Робить це з вірою в батьків, що до цього розмова ще не дійшла, бо тоді вже немає коли читати книги, а варто звертатися до фахівця.


“Кожна надзвичайна дитина унікальна, але в кожної – своє “над”, своє “занадто.”

“Дисципліна і покарання не є синонімами. Дисципліна означає уміння керувати. Розуміння темпераменту дає можливість уміло керувати.”

“Вони не хочуть ані засмучувати батьків, ані ганьбити їх у громадських місцях. Їм просто дуже складно справлятися із змінами і несподіванками.”


Паралельні новинки та аналогічний мастрід

«Правила розвитку мозку дитини» – Джон Медіна
«Як виховати дорослого. Підготовка дитини до успішного життя» – Джулі Літкотт-Гаймс
«Діти, батьки і боротьба за владу» – Мері Шіді Курсінка


Ірина Варламова

(Visited 166 times, 1 visits today)
Ірина Варламова
Ірина Варламова
Десь два роки тому в моїх профайлах можна було побачити: юрисконсульт, депутат, помічник керівника... Усе так, певною мірою, і залишається, та зараз моя найголовніша роль - мама. А найбільшим хобі завжди було читання. То ж я заснувала спільноту про читання дітям "Читата: читає мама і тато". Зі своїми дописами можу трапитись вам ще на Барабуці та в блозі Видавництва Старого Лева, у рубриці "Книготерапія" в сумській студентській газеті "Academix". Допомагаю бібліотеці в рідному селі поповнювати фонд та триматися сучасності. Просто так. Мрію відкрити книгарню-кав’ярню з дитячою кімнатою. Мотиваційна література для батьків, дитліт; книги для бізнесу та саморозвитку, історичні романи завжди знайдуться на моїх поличках і сторінках блогу.