Цей огляд не зовсім про тревелоги. Назви країн у заголовку — то три великі рани нашої цивілізації, поруч з якими бував відомий журналіст-репортажист Ришард Капусцінський.
Його називають «імператором репортажу», «журналістом століття». Капусцінський — дуже відомий польський автор, якого відзначили великою кількістю міжнародних премій.
Він був свідком 27 революцій у країнах Третього світу.
Фото: Culture.pl
Українці знайомі з такими явищами. На жаль, і, мабуть, на щастя. А завдяки Видавництву 21, можуть поринути у світ щемного та об’ємного репортажу з революцій інших країн. Матеріал Рішарда Капусцінського викладений у різних, але дуже оригінальних літературних формах.
Ще день життя: Ангола
Салман Рушді писав про цей твір так: «Упродовж майже всієї книги його зображення страхіть здається набагато важливішим, ніж те, що відбувається „насправді“. Проте в останній частині починають з’являтися факти».
Це стосувалося поєднання змісту і структури в книжці. І ми порадимо йти за накресленим шляхом автора — спочатку читати репортаж, а потім довідкову інформацію. Саме так ви разом з героями описаних подій проживете той самий, ще день життя.
Саме життя не в центрі, а в глибині
Ришард Капусцінський не став формувати свою книжку з бесід та монологів відомих осіб. Його репортаж в історії про Анголу швидше нагадує щоденник. Спостереження Ришарда тісно переплетені із власними почуттями, емоціями, врешті — інстинктами.
Його герої, реципієнти, суб’єкти дослідження… Як хочете їх сприймайте, але вони — «двоє старих людей: Дон Сілва, торговець діамантами, і його дружина, дона Есмеральда, яка потерпала від раку». Ось з ким Рішард проживав той день. По сусідству, а не з висоти недоторканої позиції, не з віддалі міжнародного імунітету.
Ще біля нього була молода пара — Артуру та Марія.
«Марія сприймала мене за людину, яка готується до самогубства, оскільки я сказав їй, що залишаюся в Луанді до Дня незалежності Анголи, до 11 листопада. На її думку, до цього часу від міста не залишиться каменя на камені.»
І десь тут читач починає розуміти натяк художниці Анни Стьопиної з чорною коробкою на обкладинці. Вона проста і мобільна, вміщує щось із життя. А можливо і саме життя.
Люди прагнуть втекти від реальності, змінити хід подій не вдається. Тому загострюється бажання жити. Прості коробки, які заспокоювали можливістю порятунку. Та автор бачив й інше: коли ящики, контейнери для вивезення статків брали на себе роль тих статків. Так само захоплювали, вражали й виблискували цінністю, та чи гідною ще одного дня життя?
Шахіншах: Іран
Структура цієї книжки чимось нагадує ту тісну прив’язаність до речей, що є у «Музеї невинності» Орхана Памука. Репортаж скидається на літературне диво, створене з музейного каталогу, перепису цінностей. Проте експонати Капусцінському довелося відшукувати самому.
Зокрема у Капусцінського, розповісти читачеві про революцію в Ірані допомогли: касета, нотатки та тринадцять фотографій. Ще ніхто так не описував фотографії. У кожній із них жива історія, що розплітається автором із невеликих ниточок: з характеру, погляду людини, із загальної обстановки на задньому плані, яка переростає у велику талановиту розповідь про правду.
Про силу влади, переконання, ідеології, про недовіру до найближчих через тотальний контроль і, врешті, про знесення пам’ятників, та про бунтівників.
«Кожна революція — це змагання двох сил: структури та руху. Рух атакує структуру, прагне її руйнування, структура захищається, хоче знищити рух.»
«Обік Разака існує великий світ — світ шаха, революції, Хомейні та заручників. Усі про нього говорять. Але ж світ Разака — більший.» (Разак- дев’ятнадцятирічний годувальник сім’ї.)
Велику увагу в розповіді автор приділяє ідеології та тотальному контролю. Але не теорії та історичним даним, а почуттям людей та їхнім долями, що розвивалися на такому фоні.
Музей Орхана Памука: що робити з речами, які не відпускають?
Імператор: Ефіопія
Якщо попередні два репортажі автора за цим описом вбачаються вам занадто важкими, наприклад емоційно, то, щоб відкрити для себе Капусцінського, почніть з «Імператора».
Перший розділ цієї неймовірної оповіді, що має своїм фундаментом спогади наближених імператора, має назву «Трон». Більш символічного та влучного початку від Ришарда Капусцінського не треба й чекати. Саме навколо трону, не більше навколо особистості, існував той ореол святості. Саме трон породив всю ту дивовижу, якій корилися люди, і тому подекуди абсурдному порядку, який, врешті, наважилися зрушити з точки спокою в Ефіопії.
Бесіди про правду
Історія збудована з коротких, але дуже насичених інформацією та емоціями бесід з людьми, які були наближені до імператора. Дехто відкривав свою посаду та особисте ставлення. Дехто, раз і назавжди вражений строгістю режиму, велів залишити лише ініціали з крапками.
Фото: Wyborcza.pl
«З.С.-К.: …а позаяк тривала чистка, кожного дня, коли наближалася година призначень — а отже, і відставок на нас, старих чиновників палацу, нападали застільні дрижаки.»
Ришард Капусцінський і сам коментує, поміж цих розмов, приправляючи кожний факт пригорщею влучних метафор, ніщо інше як власне пережитих відчуттів:
«Ці трійки в джипах так призвичаєні до смерті, що їхні шофери водять автомобілі як самогубці…»
Коли життя одного затьмарює тисячі інших
Капусцінський зібрав у своєму репортажі розповіді про одяг, їжу, зріст, вагу, хитрощі, церемонії імператора, про задум, спроби, провали й результат перевороту. Всі факти передані автором з вуст наближених і цим неймовірно затягують дізнаватися все більше і більше.
Фото: culture.pl
Кожен новий крок, що описаний Капусцінським як наближення до революції, змушує затримати дихання і спитати себе: «ось зараз?» чи «це тут почнеться?». А влучні порівняння та характеристики особи імператора залишають по собі хорошу уяву про те, як він себе любив:
«Буває, що він наближається до зграї фламінго, але це полохливе птаство відразу втікає й імператор усміхається, бачачи створіння, які відмовляються йому підкорятися.»
Несправедливі контрасти
Рішард Капусцінський у своїй роботі «Імператор», мабуть, найбільш виразно грає на контрастах: блиск королівського палацу і вага обідніх столів тут поєднані з брудом вулиць та чергою босоногих за недоїдками з імператорського свята. Яскраве міжнародне життя — зі штучністю та умовністю добробуту всередині держави. Голосні промови та «кроки до розвитку», що лунають згори — із реальним занепадом та почуттям несправедливості знизу…
Читати тим, хто шукає істину
Усі три роботи автора достойно представлені в українському перекладі. Книги надруковані на якісному папері, який створює потрібний комфорт для читання.
Капусцінський відкриває правду, якою вона є, мотивує цінувати життя, аналізувати інформацію, яка до нас доходить з різних джерел. Розкриває деякі цікаві аспекти роботи репортера. Книжки знайдуть свій попит як у журналістів, істориків, політологів, так і в зацікавленого широкого кола читачів з іншими уподобаннями.
13 thoughts on “Коли на кону життя і влада. Ришард Капусцінський — про Анголу, Іран та Ефіопію”