Читати не за один вечір. Огляд книги “Серце пітьми” Джозефа Конрада

«Туман підійнявся, як підіймаються жалюзі. Ми встигли мигцем поглянути на ліс височезних дерев, на непрохідні нетрі, над якими зависла яскрава куля сонця…» – чарівний та ритмічний переклад детального опису непролазних хащів, що розкинулися вздовж туманної річки спекотного континенту може схилити читача до думки, що перед ним розгорнуто романтичну повість з екзотичним присмаком. Можна уявити також пізнавальний художній твір, що розкаже нам про цікавинки життя тубільців, про їх обряди, танці та полювання.


З обкладинки (видання 2016, «Komubook»), видніються “паростки слонової кістки”, що з листям утворюють серце… Серце пітьмиПовість Джозефа Конрада, безсумнівно, назавжди відкарбує слід в пам’яті того, до чиїх рук вона потрапить.

Чому ж така похмура назва, коли в тексті такі життєдайні звороти про красу зелених хащів та гладінь звивистої річки? Для себе я зробила висновок, що це як протидія на отруту. Автор здається, таким чином, подбав про можливу ранимість читацьких душ. Не одна з них була би болюче вражена, якби задумане Джозеф Конрад писав би без відволікаючих та заспокійливих нот.

Та не так вже їх в роботі і багато, не встигаєш ними насолодитися. І ось тут розумієш: від романтичного початку про корабельну подорож адвоката, бухгалтера та худорлявого Чарлі – ідолоподібного оповідувача пережитих вражень, тебе поступово заводять у саме лоно темряви, а потім і ще далі, в саме серце пітьми. Тут обриваються останні надії та постає істине обличчя красивих філантропічних ідей. Акуратно, мало по малечку, через обриси кістлявих роботяг та підступний туман вже видніється справжність.

Марлоу – єдиний бувалий мореплавець серед компанії, що стояла в порту на Темзі, – ось наче просто вів розповідь про те, як можна стати одержимим людиною, її здібностями та особистістю, про яку лише говорили. І лише голос якої він міг почути чи не почути. Але обійми темряви готували дещо інше: зустріч з довгожданим, оспіваним за успішну діяльність факторії Курцом перевернула світ з ніг на голову, розбила вщент всі устої, знання, ідеї, принципи: «А душа його була безумною. Потрапивши на самоті в дику глухомань, вона заглянула в себе і – їй-Богу! – збожеволіла.» 

Зазвичай переоцінка цінностей приходить після несподіваної, гострої події. У Марлоу ця подія відбулася. І це не різкий удар, а поступове, але глибоке захоплення корінням пітьми – серцем континенту, де відбувалися невимовні злочини, панували свої підходи і кожна мить дихала смертю… Яка врешті дістала і живучого мисливця за слоновою кісткою.

«Мене пройняв страх, абсолютний, позбавлений сенсу жах, який абстрактний переляк, не пов’язаний із думками про фізичну небезпеку. Настільки приголомшеним я став через – як би то сказати? – душевне потрясіння, немовби наразився раптом на щось надзвичайно потворне для людської думки й геть ненависне для душі.»

Головний герой-оповідач насправді дуже стримано, місцями із сарказмом, але помірно знайомить читача з жахіттям пережитої подорожі. Так само поступово і розкриває світові здобуті записки тієї незвичайної людини – двометрового хазяїна факторії Курца. Журналістам дісталося одне, начальникам фірми інше, а найдорожче – жінці. Наречена божевільно витривалого Курца постала в романі наче протилежність нетрям – бліда, тендітна, і з голосом, що не міг наговоритися:

“Уся в чорному із блідим обличчям, вона попливла до мене в сутінковому світлі… Її біляве волосся, бліде обличчя, чистий лоб, здається, потопали в попільному сяєві…”

Твір Джозефа Конрада хоч і мав в основі щоденні записи автора-моряка, та викладений виважено, не уривчасто, згладжено, гармонійно. Талант письменника подавати найгостріші подробиці стриманими прийомами дозволяє читачеві сприйняти роман в цілому, не відволікаючись на окремі сцени, що часто спотворює цілісне сприйняття ідеї.  Лейтмотив Серця пітьми – роздуми та переосмислення суті колоніалізму, цінностей західної цивілізації, і навіть вартості життя, що нам дається. Необхідно віддати належне платформі краудпаблішингу Комубук, а також іншим видавництвам, що привели цю книгу на лавки українських магазинів та книгозбірень.

Той факт, що автор має цікаве походження та зв’язаний з Чернігівщиною лише підсилює отримані враження від пережитого на сторінках модерністського шедевру. Раджу читати не за один вечір. Так твір довше і глибше осмислюється. Хай цей невеликий роман розбудить у читачів інтерес до історичних подій, до тлумачення принципів, якими ми керуємося у житті. Поступово, але глибоко, як проникла пітьма континенту в душу Чарлі Марлоу…

Ірина Варламова

Купити книги автора в Yakaboo.ua

(Visited 355 times, 1 visits today)
  • olesya

    рада читати огляд на чудову книгу, але чому “автор зв’язаний з Чернігівщиною”, якщо насправді з Житомирщиною? 🙂

    • Iryna Varlamova

      Доброго дня! Там жили його батьки.
      А з Житомирщиною як?