Полядвиця, паштет, тістечко: що чим їсти? Огляд книжки Христини Лукащук «Таємничий обід»

Якими приборами користуватися в ресторані і котрі з них брати першими? В який спосіб складати виделку з ножем на тарілці? Чому десертна ложечка повернута ручкою вправо, а виделка над нею – ручкою вліво? Про все це йдеться у літературно-художньому виданні відомої письменниці Христини Лукащук. Нагадаю, що книжка вийшла друком в серпні 2015 року у «Видавництві Старого Лева» під серією «Історії для малят». В аналізі нижче пропоную також простежити, чи вдалося авторці комплексно підійти до написання книжки, адже вона одночасно ілюструвала текст.

Дивлячись на обкладинку, читач навзаводи здогадується, що йтиметься про викриття таємниці та вивідування чогось нового. Фрагмент кількох вулиць міста та збільшувальне скло попереджають про пригоди та деталі, на які важливо буде звертати увагу. Пастельні тони радше заспокоюють малого читача, що назва вулиці Таємнича, яку дитяча рука розглядає у збільшувальне скло, принесе безклопітний результат для головного героя. Однак, усе це цілковито відволікає від гучної назви твору «Таємничий обід».

Перед читачами змальовується хороша історія пригод та сімейного розслідування хлопчика Юліана. Юліан запідозрює незвичну поведінку старшого брата і вирішує пошпигувати за ним. Він стежить за своїм під’їздом в очікуванні брата, непомітно сідає разом з ним у маршрутне таксі, пробирається слідом за ним повз книгарню і заходить в цукерню, а потім в ресторан. Там його очікують дві несподіванки – за великим столом зібралася уся родина і перед Юліаном постає завдання справитися з усіма приборами на бенкетному столі. Тема правил поведінки за бенкетним столом зненацька стає цікавою та невідкладною і для читачів також. Сюжет динамічний, логічний та свіжий. В тексті переважає настрій таємниці, здивування,  радості, що яскраво видно в описах переживань Юліана – взявся спостерігати, був заскочений, не здогадується, розгубився, спантеличений, зметикував, зауважив, зрадів, здогадався.

Героїв авторка вводить почергово. Юліана, до прикладу, беззастережно представляє першим словом твору, відразу за тим – старшого брата, щодо поведінки якого так турбується хлопчак, вкрай сюжетно змальовує маму («мама побувала в перукаря») і тата («придбав нову сорочку»), а також братову дівчину, про яку читач детальніше дізнається наприкінці твору. Ми помічаємо властиві головному героєві сильні риси – цілеспрямованість у знаходженні причини такої поведінки брата та безупинну пильність за святковим столом. Ми не знаємо віку хлопця, але він уже самостійно «повертається додому після уроків», тому властива Юліанові відвага є природною за віковим критерієм. Герой змінюється і наче дорослішає, вивчаючи манери за столом. Юліан самостійно доходить до висновків: «буду дивитися, що роблять інші», «…спосіб складання приборів – це таємне повідомлення для офіціанта». Він навіть стає лідером у манерах «Юліан, не вагаючись, взяв до рук найбільшу виделку і такий же ніж… і не помилився. Усі зробили те саме».

Єдиною засторогою щодо героя стало те, що його місце за бенкетним столом було поміж незнайомих людей: «старший добродій справа від хлопця» і «пані, що сиділа ліворуч від нього». Детальніше перечитування дозволило мені виявити, що Юліан прийшов останнім до ресторану, тому йому «залишилося порожнє крісло у самому кінці стола», окрім того, як тільки він зайшов до ресторану, то побачив що «там уже сиділа вся родина».

Локація подій вже відома – це ресторан, але дістався до нього Юліан не відразу. Стежачи за братом, він проминає книгарню, цукерню, йде вздовж кількох вулиць – Королівської, Поетичної, Казкової, Таємничої (про назви, яких, до речі, читач дізнається з ілюстрацій). Конкретний час чітко не визначений, але читаємо, що «брат просив не затримуватися в школі».

обід3

Кульмінація сюжету швидка і почасти завуальована черговими роздумами Юліана про десертні прибори. «Раптом хтось скрикнув. Ось! Нарешті». Попервах кульмінаційного моменту звучить думка Юліана про причину святкового обіду, яка змушує читачів повернутися і загадати причину Юліанових бенкетних страждань із приборам. Я б проголосила тут подвійну кульмінацію сюжету: остаточне знайдення причини стурбованості старшого брата, спричиненої підготовкою до заручин (!), і цілковите розуміння головним героєм правил користування приборами за столом.

Природно, що книжка про бенкетний стіл містить назви смачних страв. Що ж подавали за бенкетним столом, за яким сидів Юліан? Копчену полядвицю, шпондер, паштет, запашну юшку зі шпинату з подрібненим мигдалем, печеня з чорносливом під соусом з білих грибів, морозиво, торти та тістечка.

Пропоную також кілька правил, які проголошує авторка:

  1. Взяти у праву руку менший з двох ножів, що лежить відразу за ложкою з самого краю, а в ліву руку – меншу з двох виделок.
  2. Поволі пережовувати зі стуленими вустами.
  3. Ніхто не кладе на стіл прибори після того, як взяв їх до рук.
  4. Всі прибори брати по черзі з самого краю і до тарілки.
  5. Кожен кому принесли морозиво, бере ложечку правою рукою, а хто береться до тістечка – тримає виделку в лівій.

Інструкцію знаків правильно складених ножів і виделок для офіціанта можна детально роздивитися на розгортках 9-10, а назви приборів – на 13-20.

обід2

Ілюстрації видання несуть відтінок дитячої карикатури, що підсилює розуміння твору написаного від імені хлопця. Зображення на сторінках 6-8 можуть слугувати прикладними домашніми завданнями для дітей, адже святковий стіл можна й вдома накрити. Співвідношення текст-малюнок рівноцінне, почасти сторінки з переважанням тексту, які компенсується цілісними зображення на розгортку.

Книжка рекомендується для дітей молодшого шкільного віку, точніше для 3-7 річного віку. З 3-річними малюками можна детально розглядати ілюстрації та здогадуватися про сюжет, а з 7-річними – уважно вичитувати текст. Книжка неодмінно буде цікавою читачам будь-якого віку, зважаючи на пригодницький характер сюжету.

Прикро, що досі (6 місяців від публікації книжки) не має відгомону серед читацьких відгуків. Можливо, розмаїття подій ХХІІ Форуму видавців поглинули  яскраву та актуальну книжку Христини Лукащук «Таємничий обід», а можливо, читацький інтерес незабаром зросте.

Марічка Удуд

Купити в Yakaboo.ua

(Visited 478 times, 1 visits today)
Marichka Udud
Marichka Udud
Літературна оглядачка, фотографиня, фасилітатор-інтерн Монтессорі освіти, громадянка Всесвіту. Понад 5 років скрупульозно розглядає і пише про книжки, здебільшого дитячі. Більше ілюстрацій, менше слів - рівноцінно для роздумів та розмови з дитиною-в-собі. Читає з і для своєї дитини. Поміж тим, уміє вправно складати коробки. Останнім часом випадає читати тільки в транспорті та в часі очікування когось/чогось. Найбільше жахіття реальності, аби книжки не перетворилися на поличкову колекцію (чим загрожує нестачу часу їх читати).
http://marichkaudud.com