Нові обличчя сучасної української літератури

Фото: Facebook

Здебільшого, коли йдеться про сучасну українську літературу, на думку спадають Сергій Жадан та Софія Андрухович. Проте є вже й нові імена, поки широко не відомі, але не менш яскраві. Давайте знайомитися з представниками нового літературного покоління.

Викторія Амеліна

am

Вперше засвітилася на минулорічній “Коронації слова”, але з поезією. А ось її дебютний роман “Синдром листопаду” одразу ввійшов до числа помітних прозових подій 2014 року, принаймні, так про книжку говорять чимало колег-письменників, рецензенти, та й інтернет сповнений згадками про неї. За якийсь рік, Амеліна стала помітною і активною учасницею літпроцесу, а її роман вже удостоївся другого перевидання.

 

 

 

Іван Байдак

ib

Молодий автор, який здобув собі численних прихильників у соцмережах, зумів їх конвертувати в читачів власних паперових книг. “Особисто Я особисто Тобі” та  “Рольові ігри” довгий час входили в топи книгарень й нині корситуються чималою популярністю.

Не дарма видавництво крок знову перевидало його книги під одною обкладинкою “Full Package: Особисто Я особисто Тобі. Рольові ігри. Нові оповідання”.

На сайті видавництва зазначаєтсья, що Іван Байдак – письменник нової хвилі, не зіпсутої літературними угрупуваннями, переконаннями та принципами. Більше того, він прозаїк, тобто лише прозаїк, тобто не поет, від котрого пішла муза і він вирішив «побавитись» прозою.

Маргарита Сурженко

ms

Луганчанка, яка вперше ввійшла в літературу з книжкою “АТО. Історії зі Сходу на Захід”.

Із початком боїв авторка покинула рідний Луганськ. Вона описала свою подорож через усю країну в невеликій прозовій історії, яка кілька місяців трималася в топ-20 Книгарні «Є».

Герої цієї книги, вже маючи певні здобутки в житті, опинилися на новому старті, тримаючи в руках лише невеликі рюкзаки. Молоді люди залишили місто, яке було для них уособленням упевненості та стабільності. Позаду – робота, налагоджене життя, власне житло й така обожнювана зона комфорту. Попереду – невідомість і Україна, якої вони ніколи по-справжньому не знали. Із собою вдалося взяти небагато: свої мрії, страхи, стереотипи, комплекси, віру й надію. Саме це й стало їхньою цеглою для фундаменту нового життя, їхньою зброєю для боротьби із випробуваннями. А ще − спорідненість із рідною землею, зі своїм народом, всю велич і благородство якого вони тільки почали пізнавати.

Мирослав Лаюк

ml2

 

Він з’явився несподівано природно. Одразу здивував різними спектрами творчості – вірші, п’єси, проза… Він дворазовий лауреат “Коронації слова” як драматург. Лауреат україно-німецької премії ім. О. Гончара, а також премії видавництва “Смолоскип”, де вийшла його перша книжка “Осоте!”, за яку автор отримав премію порталу “ЛітАкцент”.

“Попри те, що у віршах Мирослава відчувається відточена філігранна техніка, тут присутні ще й різні голоси, –  говорить письменник, літературознавець Дмитро Стус. – Лаюк – один з унікальних людей, поетів, який мислить збірками. Це дуже цільна книжка, у якій нічого не варто пропускати, бо інакше загубляться сенси наступних віршів”.

Цього року вийшла друга книжка поета “Метрофобія”, яка знову ж стала помітною подією в літературному процесі.

Іван Семесюк

is

Іван Семесюк давно відомий як художник. Але тут раптом він почав писати. 19 лютого 2015 року видав свою першу книжку віршів і оповідань “Щоденник україножера”.

“Книга створена для всіх, хто цікавиться етнопсихологією, українською історією, ультракультурою та вітчизняним фольклором. Збірка кепкувань, переосмислень, здогадок та пророцтв. Основна мета цієї колекції псевдолітературних злочинів – образити якомога більшу кількість читачів та спаплюжити їхні почуття цікавим авторським досвідом! Десакралізація або смерть!” – так заявляється в анотації до книги.

Наступна ж означена гаслом: “Еволюція або смерть!”. Ну й оснвона назва – “Пригоди павіана Томаса”. Семесюк про свою другу книжку пише так: “Поїзд їде на Київ, а головний персонаж – люта мавпа з кульком – засинає в тамбурі плацкартного вагона. Цієї самої миті в тамбур влучає небесна блискавка, і персонаж прокидається посеред лісової галявини на планеті Бабуїн у системі Агро Центавра. Там після співбесіди його луплять по голові старовинним фоліантом у шкіряній палітурці, він вирубається й оклигує вже в нетрях цієї книжки, із якої має вибратися. Книжка насичена ідіотськими історіями про дегенератів, селюків і духовних учителів, а персонаж, аби видертися на волю, має взяти участь у кожній із цих історій. Історії подано у вигляді лекцій, написаних у жанрі агромістичного реалізму”.

Джерело: Дискурс

(Visited 1 013 times, 1 visits today)
  • Янина

    Особисто мені
    бути в курсі усіх новин в сучасній літературі допомагає літературний журнал
    “Дніпро”.Завжди цікава інформація, новинки, відгуки та коментарі.
    Саме те, що необхідно для тих хто полюбляє українську літературу. Раджу
    спробувати.http://www.dnipro-ukr.com.ua/anons.html